Ващенко Юлія В’ячеславівна - доцент кафедри адміністративного права, 245 (324)

Адміністративне право України

Адміністративне право = управлінське право, не поліцейське право.

Залік – І семестр, іспит – ІІ семестр. Кожен семестр – 2 модулі. Відпрацювання – протягом 7 днів.

Державне управління

План:

1. Управління як соціальне явище

2. Поняття державного управління

3. Функції державного управління

4. Принципи державного управління

5. Поняття виконавчої влади

6. Державне управління та державна виконавча влада. Співвідношення понять

Література:

1. Атаманчук Г. В – Теория государственного управления. Курс лекций – Москва, 2005

Загальна характеристика управління

Управління – родове поняття, яке характеризує впорядкування взаємозв’язків і взаємодії певної множини елементів або складових частин природи, суспільства або самої людини.

Два основних способи впорядкування: саморегуляція та управління.

Саморегуляція – на основі об’єктивних законів.

Управління завжди передбачає усвідомлений вольовий вплив зовнішніх сил на відповідні об’єкти. Здійснюється управління людиною у таких системах, як:

Людина – природа,

Людина – людина,

Людина – техніка (технологія).

Людина – природа – біологічне управління, спрямоване на використання об’єктивних законів природи для створення нових сортів рослин та виведення нових порід тварин.

Людина – техніка – технічне/технологічне управління, спрямоване на створення нових машин, механізмів, які полегшують життя суспільства.

Людина – людина – соціальне управління – діяльність людей, їх об’єднань для управління людини людиною та суспільством у цілому.

Кібернетичне управління – не окремий вид, а лише полегшує взаємодію попередніх.

Основні елементи управління: суб’єкт/об’єкт.

Управління – цілеспрямований (свідомий, продуманий) організуючий і регулюючий вплив людей на власну групову, колективну, суспільну життєдіяльність, який здійснюються як безпосередньо у формах самоуправління, так і через спеціально створені структури (держави, підприємства, установи, організації).

Соціальне управління – здійснення цілеспрямованого організуючого та регулюючого впливу на спільну або колективну діяльність людей з метою ефективного досягнення загальних результатів відповідно до реальних суспільних потреб.

За суб’єктом управління розрізняють:

• Державне управління (в основі цілісність, суверенітет, безпека, упорядкованість та розвиток суспільства у цілому)

• Місцеве самоврядування (територіальна громада або УНО)

• Менеджмент або корпоративне управління – управління власністю з боку власника або УНО.

• Громадське управління (громадські об’єднання)

Поняття державного управління

Підходи до визначення:

1. Козлов, Коренєв, Кулькін – розглядають державне управління через зв’язок виконавчо-розпорядчої діяльності.

2. Атамчук, Сусліков – державне управління здійснюється всіма органами влади.

3. Компромісні визначення – у широкому та вузькому значенні. (Бельський, Ставілов, Тихоміров). У широкому розумінні – всіма органами, у вузькому – передусім органами виконавчої влади, а також державними органами, які не відносяться до органів виконавчої влади та на які покладені функції державного управління.

Стадії управлінського процесу:

1. Прийняття рішення

2. Виконання рішення

3. Контроль виконання

Ознаки державного управління

• Загальнодержавний характер

• Підзаконний характер

• Юридично-владний, розпорядчий характер

• Організуючий, регулюючий характер

• Активність та цілеспрямованість

• Систематичність і безперервність

Державне управління – нормотворча та розпорядча діяльність органів виконавчої влади, інших органів державного управління з метою владно-організуючого впливу на відповідні суспільні відносини та процеси в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах, а також внутрішньо-організаційна діяльність апарату всіх державних органів, яка здійснюється з метою ефективного виконання завдань і функцій держави.