Тема 4. Правові акти управління.

1. Поняття та ознаки правового акту управління.

2. Відмінність актів управління від інших юридичних актів.

3. Види правових актів управління.

4. Вимоги до правових актів управління.

5. Державна реєстрація правового акту управління.

6. Оприлюднення та набрання чинності правового акту управління.

1. Правові акти управління є найбільш поширеною юридичною формою реалізації виконавчо-розпорядчої діяльності.

Теоретичні положення, які стосуються правових актів управління, на сьогодні розроблені не дуже чітко. Немає не єдиного визначення, ні єдиної назви.

Часто акти управління називають актами державного управління, адміністративні акти або ж акти державної адміністрації.

Характерними ознаками правових актів управління є:

• Підзаконність. Акти управління видається на підставі та на виконання закону і відповідно до актів вищестоящих органів.

• Імперативність (обов’язковість). Акти зобов’язані виконувати всі фізичні та юридичні особи, яким він адресований, а ігнорування, недотримання або ж перешкоджання реалізації акту управління тягне за собою застосування засобів відповідальності.

• Правомочність. Всі акти управління видають суб’єктами владних повноважень відповідно до наданої їм компетенції.

• Офіційність. Означає, що будь-який акт управління видається або від імені держави, або від імені територіальної громади.

• Односторонність. Означає, що акт управління є результатом юридично-владного волевиявлення суб’єктом, що його видав.

• Належна оформленість. Означає, що акт управління, як правило, є письмовим документом певного виду підготовленим за правилами юридичної техніки та виданим з дотриманням нормативно встановлених процедур.

Данні ознаки мають всі підзаконні акти адміністративної правотворчої та правозастосовної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

Правовий акт управління – це офіційно оформлений результат волевиявлення органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, здійснюваний в односторонньому порядку з дотриманням встановленої процедури і спрямований на виникнення певних юридичних наслідків.

Акти управління мають важливе юридичне значення у правотворчій та правозастосовній діяльності.

Акти управління можуть стати підставою для прийняття інших актів управління, як правило нижчестоящим органом. Акти управління можуть виступати юридичними документами або доказами в юридичному процесі.

Нормативні акти управління встановлюючи, змінюючи та припиняючи норми права забезпечують однаковість регулювання суспільних відносин.

Іноді акти управління виступають як юридичні факти виникнення, зміни чи припинення адміністративної відповідальності.

2. Акти управління діють в системі юридичних актів, тому виникає необхідність з’ясувати відмінність актів управління від інших юридичних актів (законів, цивільно-правових актів, актів правосуддя та інше).

Акти управління відрізняються від закону:

В системі правових актів закон має вищу юридичну силу і відповідно будь-який правовий акт управління повинен бути виданий на основі закону. Акти управління ніколи не може скасувати чи змінити закон, коли закон може скасувати або зупинити дію акту управління. В ситуації коли закон та акти управління суперечать один одному, то завжди діє закон.

Акти управління слід відрізняти від рішень, вироків та ухвал суду:

Судові акти – це правова форма вияву правосуддя. Судові акти завжди є індивідуальними щодо окремих осіб, пов’язані із правопорушенням. Судові акти ніколи не містять в собі норм права. Натомість акти управління можуть бути не тільки індивідуальними, а й нормативними і навіть більшість індивідуальних актів приймається для врегулювання так званої позитивної поведінки і не пов’язані з фактами правопорушення. Крім того, акти управління можуть прийматися на підставі вказівки вищестоящого органу чи посадової особи, а судові акти ніколи не повинні прийматися по вказівці вищестоящих осіб, оскільки судді при здійсненні правосуддя є незалежними та підкоряються тільки закону.

Акти управління слід відрізняти від цивільно-правових актів, а саме від договорів та угод:

Цивільні акти завжди є результатом взаємного волевиявлення учасників правовідносин.

Тоді як акти управління – це завжди односторонні акти волевиявлення. В разі прийняття незаконної цивільної угоди, відповідальність перед державою несуть обидві сторони, а за незаконне прийняття акту управління несе відповідальність той орган чи посадова особа, який його прийняв.

Від актів прокурорського нагляду (протесту, подання, припису, постанови) відрізняються:

Тим, що акти управління можуть мати акти управлінського характеру та містити норми права. Тоді як прокурорські акти є лише формою реагування прокурора на порушення законності, вони не мають не вказівок виконавчого характеру, ні норм права.

Акти управління відрізняються від актів громадської організації:

Акти об’єднань громадян ніколи не видаються від імені держави, стосуються виключно членів об’єднання громадян і не можуть бути забезпеченими засобами державного примусу. Акти управління можуть стосуватися будь-яких осіб та забезпечуються засобами державного примусу.

Акти управління відрізняються від документів юридичного значення (паспорт, посвідчення, атестат, диплом) і службових документів.

На відміну від актів управління, документи, що мають юридичне значення не встановлюють, не змінюють та не припиняють правовідносини. Службові документи, як правило супроводжують державне діловодство (рапорти, доповідні записки, довідки) , такі документи не мають юридичного значення але вони є джерелами інформації на підставі якої можна приймати нормативні чи індивідуальні акти управління.

2. Правові акти управління характеризуються надзвичайною різноманітністю, що вимагає їх систематизації та класифікації.

В залежності від юридичного змісту:

• Нормативні.

• Індивідуальні.

• Змішані. Включають в себе нормативні та індивідуальні приписи. Мають такі акти управління як державні програми, які переважно затверджуються постановами Кабінету Міністрів чи указами Президента. Нормативна частина містить перелік вимог та результатів, яких необхідно досягти в певній галузі. Індивідуальна частина, містить перелік осіб, які повинні виконати певні завдання для виконання програми із зазначеним строком.

В залежності від дії просторі:

• Загальні. На всю територію України.

• Локальні. На певну АТО.

В залежності від дії в часі:

• Безстрокові. Діють на невизначений час.

• Строкові. Містять дату, по настанню якої дія припиняється.

• Тимчасові. Містять назву юридичного факту, в зв’язку з яким вони припинятимуть свою дію (як правило, прийняття іншого акту управління).

В залежності від форми вираження:

• Письмові. Абсолютна більшість є письмовими.

• Усні.

• Конклюдентні.

В залежності від способу прийняття:

• Колегіальні.

• Одноособові.

В залежності від органів акту управління.

4. Вимогами правового акту управління є:

• Законність правового акту управління. Акт управління повинен бути прийнятий уповноваженим на те державним органом та не повинен обмежувати або порушувати права та свободи людини.

• Акт управління має відповідати закону. На підставі закону або іншого акту управління вищої юридичної сили.

• Правовий акт управління повинен бути прийнятий із дотриманням встановленої процедури його розробки, прийняття, видання та реєстрації.

• Правовий акт управління повинен бути юридично обґрунтований. Тобто мати чітко визначені мету і завдання за ради яких він видається, передбачати всі юридичні та матеріальні засоби щодо його реалізації та трудності, що виникають при цьому.

Вимоги до форми акту управління:

• Дотримання структури акту та його грамотна розбивка на частини, розділи, параграфи і статті.

• Відповідний стиль викладення, відсутність слів та термінів, які допускають двозначність тлумачення або розуміння акта.

• Відсутність орфографічних помилок.

• Наявність всіх необхідних реквізитів.

• Публікація на спеціальних бланках, які мають всі необхідні атрибути.

• Проходження процедури державної реєстрації.

Акти управління, виданні з порушенням вимог називаються дефектними. Всі дефектні акти можуть бути нікчемні та заперечні.

Нікчемні акти – це повністю незаконні акти, вони не породжують ніяких юридичних наслідків та не повинні виконуватися.

Заперечні акти – це такі акти, які містять лише певні недоліки, які не позбавляють їх юридичної сили і після виправлення таких недоліків цей акт вважається повноцінним. Як правило заперечні акти фіксуються Мінюстом під час процедури їх реєстрації і повертаються на доопрацювання.

5. Прочитати Постанову. Хто проводить державну реєстрацію, строки проведення державної реєстрації, процедуру повернення нормативного акту на доопрацювання.

6. Указ президента про оприлюднення.

Прочитати де оприлюднюються акти, строки оприлюднення, способи оприлюднення.