Тема 11. Адміністративно правовий статус державних службовців.

1. Поняття і види державних службовців.

2. Права та обов’язки державних службовців.

3. Обмеження та заборони державних службовців.

4. Проходження та припинення державної служби.

5. Юридична відповідальність державних службовців.

1. Державний службовець – це громадянин України, який одержав відповідну освіту і професійну підготовку та пройшов у встановленому порядку комплексний відбір або іншу процедуру вступу на посаду.

Існують доктринальні та нормативні способи класифікації державних службовців.

До нормативних класифікацій відносяться:

Від гілки влади до якої належить орган:

• Службовці органів законодавчої влади.

• Службовці органів виконавчої влади.

• Службовці органів судової влади.

За характером служби:

• Цивільні службовці.

• Мілітаризовані службовці.

• Спеціалізовані службовці.

За характером повноважень:

• Керівників – це державний службовець, діяльність якого безпосередньо пов’язана із здійсненням владних функцій та прийняттям актів управління (керівники державних органів та їх заступники, керівники та їх заступники структурних підрозділів державних органів).

• Спеціалістів – це державний службовець, який виконує завдання і функції держави але не уповноважений приймати примати владних рішень (працівники підрозділів державний органі, які не мають керівних посад та підлеглих собі по службі осіб).

• Технічний персонал – це службовці, діяльність яких не пов’язада з прямим виконанням завдань та функцій держави, а стосується лише організаційного забезпечення діяльності органів.

Стаття 25 Закону України «про державних службовців». Дана стаття містить перелік рангів та категорій, які можуть присвоюватись державним службовцям. Існують 7 категорій та 15 рангів державних службовців. Кожній категорії відповідають 3 ранги.

Категорія – класифікація посад, яка залежить від організаційно-правового рівня органу, характеру та обсягу компетенції на посаді, а також місця посади в структурі державного органу.

Ранг залежить від рівня професійної кваліфікації, стажу та результатів роботи державного службовця.

2. Права та обов’язки державних службовців.

Права в статті 10 Закону України «про державних службовців».

Обов’язки в статті 11 Закону України «про державних службовців».

3. Враховуючі специфіку державної служби, як особливого виду трудової діяльності законодавство передбачає ряд обмежень та заборон для державних службовців

Обмеження пов’язуються із прийняттям на державну службі, тобто являють собою перелік осіб, яким не можна ставати державними службовцями.

Заборони стосуються осіб, які вже стали державними службовцями і є переліком заборон на певні види діяльності чи вчинення певних дій під час проходження державної служби.

Обмеження передбачені статтею 12 Закону «про державну службу» - це так звані загальні обмеження, тобто ті, які стосуються всіх видів державної служби:

Неможна бути державним службовцем:

• Особам, які не є громадянами України.

• Ті, які визнанні у встановленому порядку недієздатними.

• Ті, що мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади.

• Якщо в разі прийняття на службу, особа буде підпорядкована особам, які є їх близькими родичами чи свояками.

Деякі види державної служби передбачають спеціальні обмеження, які можуть стосуватися наявності відповідної освіти, стажу роботи, стану здоров’я та інші.

Заборони пов’язані виключно із проходженням державної служби і визначаються в статті 16 Закону «про державну службу».

До заборон належать:

• Категорична заборона на участь у страйках.

• Заборона на вчинення корупції та корупційних діянь. (визначення корупції).

Запобігання корупції забезпечується в 4 видах обмеження діяльності державних службовців:

• Обмеження щодо використання службового становища (неправомірне сприяння фізичним чи юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, пільг та укладання контрактів).

• Неправомірне сприяння на державних осіб.

• Неправомірне втручання в діяльність органів державної влади чи місцевого самоврядування.

• Неправомірне надання переваги осіб у зв’язку із підготовкою проектів або виданням нормативних актів.

• Заборона службовцям займатися іншою оплачуваною діяльністю крім викладацькою, науковою та творчої діяльністю, медичної практики, а також інструкторської та суддівської.

• Заборона входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку крім випадків коли особи здійснюють функції по управління державною власністю.

• Обмеження щодо отримання дарунків чи пожертв.

• Забороняється одержання дарунків та пожертв за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймається, а також за сприянням у прийнятті рішень, дій чи бездіяльності іншими посадовими особами.

• Забороняється дарування підпорядковуваній особі.

• Обмеження щодо роботи близьких осіб.

• Державні службовці, не тільки під час прийняття на службу, а й під час проходження служби не повинні бути підпорядковані близьким особам. В разі виникнення такої ситуації, службовці зобов’язані попередити керівництво органу (вирішується в разі переведення однієї з осіб). В наслідок неможливості такого переведення, особа підлягає звільненню.

Заборони на участь у страйках та вчинення корупційних діянь є загальними заборонами та стосуються всіх державних службовців.

Існують також спеціальні заборони, які, наприклад, можуть стосуватися членства в політичних партіях (службовці СБУ та військовослужбовців).

4. Проходження та припинення державної служби.

Проходження державної служби – це певні юридичні факти, що характеризують службово-правовий стан особи, який відображається в його особистій справі.

Проходження державної служби включає такі факти:

• Прийняття на службу.

Здійснюється шляхом заміщення посад. Існує 3 способи заміщення посад: конкурс (абсолютна більшість), призначення (щодо керівників та заступників, за наказом вищестоящої посадової особи), зарахування (щодо допоміжного персоналу шляхом укладання трудового договору чи контракту).

Всі особи, які претендують на нову посаду повинні бути піддані спеціальній перевірці. Спеціальній перевірці підлягають наступні відомості про особу: щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, а також щодо наявності судимості та її зняття чи погашення; факти, що особа піддавалася стягненням за корупційні правопорушення; перевіряється достовірність відомостей зазначених в декларації про майно, законні витрати та зобов’язання фінансового характеру; перевіряється достовірність диплому про освіту, наявність наукового ступеню, вченого звання, а також за необхідності стану здоров’я. Перевірка здійснюється в 15-ти денний за згодою особи.

• Проходження служби.

Здійснюється шляхом зайняття більш високої посади, присвоєння службовцям більш високого рангу чи категорії. Просування по службі здійснюється не в довільному порядку, а лише за наявності наступних умов: наявності вакантної посади; наявності необхідної спеціалізації та досвіду роботи; наявності необхідного стажу державної служби; проходження умов конкурсу та інше.

• Припинення служби.

Може відбуватися на загальних та спеціальних підставах:

Загальні підстави регулюються кодексом законів «про працю»:

• За угодою сторін.

• Закінчення строку трудового договору.

• Призов або вступ державного службовця на військову службу.

• Розірвання трудового договору за ініціативою працівника, за ініціативи керівника або на вимогу профспілкового органу.

• Переведення службовця, за його згодою в інший державний орган, установу чи організацію або перехід на виборну посаду.

• Відмова службовців від переведення на роботу в іншу місцевість.

• Набрання законної сили вироком суду, яким службовця засуджено до позбавлення волі або ж до іншого покарання, яке виключає можливість продовження роботи.

Спеціальні підстави припинення служби в Законі України «про державну службу».

5. Державні службовці можуть підлягати всім видам юридичної відповідальності.

Кримінальні відповідальність. Передбачається розділом 17 кримінального кодексу, а саме злочини в сфері службової діяльності (зловживання владою чи службовим становищем).

Адміністративна відповідальність. Регулюється кодексом про адміністративні правопорушення. Наприклад: якщо державний службовець вчинив адміністративне правопорушення не виконуючи при цьому служебник повноважень, він підлягає адміністративній відповідальності на загальній підставі. Якщо державний службовець вчинив адміністративне правопорушення під час виконання своїх службових обов’язків, то до нього можуть застосовуватись більш тяжкі адміністративні санкції, крім того деякі склади адміністративних правопорушень стосуються виключно службової діяльності.

Дисциплінарна відповідальність адміністративних правопорушень (затримання строком до 1 року чергового рангу або попередження).

Цивільно-правова (матеріальна) відповідальність. Хто несе майнову відповідальність залежить від того ким і за яких умов була нанесена матеріальна шкода. Якщо державний службовець своїми діями чи бездіяльністю наніс матеріальної шкоди органу де він працює він відшкодовуватиме її за рахунок заробітної плати. Якщо матеріальна шкода була завдана фізичним чи юридичним особам в наслідок неправомірної службової діяльності даного службовця, то вона буде відшкодована за рахунок державного бюджету, а до державного службовця буде застосована відповідальність.