Тема 22. Адміністративно-правові режими.

1. Поняття, ознаки та класифікація адміністративних режимів.

2. Правовий режим надзвичайного стану.

3. Правовий режим воєнного стану.

4. Правовий режим державної таємниці.

1. Правовий режим – це особливі прийоми та способи закріплення у законодавстві прав та обов’язків та відповідальності осіб.

Як правило, правовий режим встановлює відмінний від стандартного порядок реалізації прав, обов’язків та відповідальності.

Адміністративно-правовий режим – це встановлений особливий порядок здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності, а також реалізації адміністративно-правового статусу фізичних і юридичних осіб.

Адміністративно-правові режими мають наступні ознаки:

• Права, обов’язки та поведінка фізичних і юридичних осіб визначається спеціальними нормативними актами.

В наслідок дії адміністративного режиму, адміністративно-правовий статус осіб замінюється, як правило, звужується. Саме тому існують спеціальні нормативні акти, які визначають як само може змінюватися наш адміністративний статус, які права можна зменшувати, а які не можна чіпати взагалі.

• Адміністративний режим характеризується детальною регламентацією державних органів.

Якщо під час дії режиму, більшість прав осіб звужується, то збільшуються повноваження органів по реалізації режиму.

Для того, щоб державні органи не перебільшувати та не зловживали повноваженнями під час дії режиму, в спеціальних нормативних актах також передбачається їх детальна регламентація.

• Адміністративний режим характеризується особливим порядком здійснення управління.

Який вимагає встановлення особливого контролю за належним дотриманням законності і правопорядку в межах дії режиму.

Дія режимів характеризується підвищеним рівнем застосування заходів примусу, в тому числі і адміністративному.

Всі адміністративні режими класифікуються за такими критеріями:

За об’єктами режиму:

• Режими територій (прикордонний режим, режим екологічного лиха).

• Режими окремих предметів та документів (режим державної таємниці, правила зберігання та використання небезпечних речовин чи предметів).

• Режим видів діяльності (режим воєнного, надзвичайного стану).

За часом дії:

• Постійні. Діють протягом невизначеного часу (митний режим, режим прикордонних територій, паспортний режим).

• Ситуаційні. Вводяться або на чітко визначений в законі строк, або на час існування ситуації за якої діє режим (режим надзвичайного, воєнного стану, режим карантину).

За територією дії:

• Загальнодержавні.

• Регіональні.

2. Користуватися законом.

Правовою основою режиму надзвичайного стану є Закон України «про надзвичайний стан».

Закон передбачає вичерпний перелік умов, за яких вводиться надзвичайний стан:

• Виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, що створюють загрозу життю та здоров’ю значної кількості людей.

• Здійснення масових терористичних актів.

• Виникнення міжнаціональних та релігійних конфліктів в наслідок яких порушується діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування та має місце загроза громадян.

• Виникнення масових безладів, що супроводжуються насильством над громадянами.

• Спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України, шляхом насильства.

• Масовий перехід державного кордону з територій інших держав.

Враховуючи те, що введення режиму надзвичайного стану пов’язаним із обмеженням прав і свобод людини, законодавством встановлюється особливий порядок його введення, вичерпний перелік обмежень, що можуть бути застосовані до громадян та чітко прописана процедура введення режиму надзвичайного стану.

Режим надзвичайного стану на всій території України може бути введений на 30 діб, а на окремих територіях не більше як на 60 діб. В разі необхідності цей строк може бути продовжений указом президента, але не більше як на 30 діб.

Режим надзвичайного стану вводиться указом президента який підлягає затвердження ВРУ протягом 2-х днів з моменту звернення президента до ВРУ.

Також пропозиції щодо введення надзвичайного стану можуть вносити КМУ та Рада Національної Безпеки і Оборони.

Режим надзвичайного стану вводиться указом президента, який повинен містити ряд обов’язкових положень:

• Обґрунтування необхідності введення надзвичайного стану.

• Мають бути чітко встановлені межі території на який вводиться режим надзвичайного стану.

• Чітко встановлювати час з якого вводиться режим та кінцевий строк його дії.

• Чітко встановлюється перелік та межі обмежень та надзвичайних заходів, які будуть застосовуватися під час дії режиму.

• Встановлюється перелік прав та свобод, які будуть обмежені цим режимом.

• Міститься перелік органів державної влади та їх повноважень, які будуть забезпечувати режим.

Кожна підстава введення режиму надзвичайного стану передбачає своє коло обмежень, які можуть бути застосовані.

Такі обмеження поділяються на 3 групи:

Загальні обмеження:

• Встановлення особливого порядку в’їзду та виїзду з певних територій.

• Обмеження руху транспортних засобів та їх огляд.

• Посилення охорони громадського порядку та заборона проведення масових заходів.

Заходи з надзвичайними ситуаціями техногенного або природного характеру:

• Тимчасове або безповоротне евакуювання людей.

• Встановлення для юридичних осіб квартирної повірності.

• Встановлення карантину та проведення інших санітарних та протиепідемічних заходів.

Заходи з режиму надзвичайного стану у зв’язку із масовими порушеннями громадського порядку:

• Запровадження комендантської години.

• Проведення особистого огляду, огляду транспорта та житла.

• Тимчасове вилучення у громадян за реєстрової вогнепальної та холодної зброї.

• Встановлення особливе право користування зв’язком та передачі інформацій через комп’ютерні мережі.

Гарантії. Законодавством передбачені та права та свободи, які не можуть бути обмежені під час дії надзвичайного стану:

• Забороняється зміна конституції, виборчих законів, проведення виборів та референдумів.

• Забороняється обмежувати загальні конституційні права та свободи громадян (стаття 64 КУ).

• Введення надзвичайного стану не може бути підставою для застосування тортур або жорстокого погодження або покарання осіб.

• Забороняється обмежувати права на життя, свободу думки, совісті і релігії.

3. Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях в разі збройної агресії чи загрози натовпу, небезпеки державній незалежності України та її територіальної цілісності.

Особливістю реалізації режиму воєнного стану є те, що влада на території дії цього режиму передається від органів державної влади і місцевого самоврядування до органів військового командування.

При чому кількість делегованих повноважень залежить від наближеності певної території до зони безпосередньо бойових дій.

Правової підставою для введення режиму воєнного стану є указ президента, який підлягає затвердженню ВРУ протягом 3-х днів і негайно оголошується через засоби масової інформації.

До такого указу президента висувається ряд обов’язкових умов:

• Обґрунтування необхідності введення режиму воєнного стану.

• Територія на якій вводиться режим.

• Час введення режиму.

• Строк на який вводиться цей режим.

• Розписуються повноваження органів військового командування, а також органів державної влади та місцевого самоврядування.

• В указі вказується вичерпний перелік прав і свобод осіб які тимчасово обмежуються за умов дією режиму, а також права та свободи, які не можуть бути обмежені.

Примусові заходи, які запроваджуються під час дії режиму військового стану набагато суворіші ніж заходи, що застосовуються за умов надзвичайного стану.

Зокрема це такі заходи:

• Запровадження трудової повинності для працездатного населення.

• Вилучення для тимчасового використання необхідне майно органів влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, а також фізичних та юридичних осіб.

• Запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світлого маскування.

• Встановлення особливого режиму вїзду та виїзду у встановлених територіях, а також огляд речей та житла.

• Також можна забороняти діяльність політичних партій та громадських організацій якщо їх діяльність загрожує суверенітету та національній безпеці України.

4. Закон України про «правовий режим державної таємниці».

Державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері охорони, економіки, науки, техніки, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані в порядку визначеному в законодавстві та полягають охороні держави.

В законі подивитися яка інформація може бути визнана «державною таємницею»,

Така інформація поділяється на 4 групи:

• Інформація в сфері охорони.

• Інформація в сфері економіки, науки та техніки.

• Інформація в сфері зовнішніх відносин.

• Інформація в сфері державної безпеки та охорони правопорядку.

Прочитати інформацію, яка не може бути державною таємницею.

Секретна інформація має 3 режими секретності:

• Інформація з грифом особливої важливості. Це найвищій рівень секретності, який діє на протязі 30-ти років.

• «Цілком таємно». Діє на протязі 10 років.

• Інформація з грифом таємного. Діє на протязі 5 років.

Після закінчення передбаченого строку режиму секретності дані документи або підлягають розсекреченню або приймається рішення про подовження дії режиму.

Рішення про введення режиму секретності або про продовження його строку приймає спеціальна посадова особа – експерт з питань державних таємниць.

Прочитати в законі про «експерта з питань державних таємниць».

Щодо інформації, можна встановлювати і більш тривалі строки дії режиму секретності. Ці повноваження має виключно президент України.

Прочитати адміністративну відповідальність за порушення режиму таємниць, стаття 212 кодексу.