Тема 21. Провадження у справах про адміністративні правопорушення.

1. Стадія адміністративного розслідування.

2. Стадія розгляду справи про адміністративні правопорушення.

3. Оскарження постанови про адміністративні правопорушення.

4. Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

1. Основною метою цієї стадії є встановлення обставин правопорушення та попередня кваліфікація діянь.

Стадія адміністративного розслідування складається із наступних етапів:

• Порушення справи.

Адміністративне розслідування починається з отримання інформацій про адміністративний проступок.

Основним джерелом отримання такої інформації є безпосереднє виявлення правопорушення уповноваженим органом чи посадовою особою в межах здійснення адміністративного нагляду.

Крім того законодавство допускає порушення адміністративних справ за заявами громадян, повідомлення представників громадськості чи засобів масової інформації.

• Встановлення фактичних обставин справи.

Після того, як факт правопорушення було виявлено необхідно встановити його фактичні обставини.

Такі обставини поділяються на 2 групи:

Це обставини, які мають безпосереднє значення про наявність проступку.

Це обставини, які не входять до складу проступку, але можуть мати значення для подальшої індивідуалізації.

З’ясування фактичних обставин може здійснюватися різними способами, проте основний спосіб є опитування. Опитування порушника, потерпілого та свідків, якщо вони є.

• Процесуальне оформлення в результаті розслідування.

Після того як були виявлені фактичні обставини справи, вони потребують фіксації у протоколі про адміністративні правопорушення.

Протокол є офіційним процесуальним документом, цей документ має суворі вимоги щодо його змісту та форми, перелік яких визначений на законодавчому рівні. Сам протокол є документом суворої звітності за наявність та зміст якого повинна відповідати посадова особа, яка уповноважена його заповнювати.

Відомості, що містяться у протоколі передбачений статтею 256 Кодексу.

Всі такі відомості умовно можна поділити на такі групи:

Відомості, що стосуються обставин вчинення правопорушень (місце, час, суть вчиненого правопорушення та стаття нормативного акту, яка передбачає відповідальність).

Відомості, що характеризують особу-правопорушника (П.І.П, дата народження, місце проживання, місце прописки або реєстрації, місце роботи та навчання, посада, середній місячний заробіток, чи має осіб на утриманні, чи піддавався протягом року адміністративному стягненню).

Відомості, що відносяться до форми протоколу (дата і місце складання протоколу, прізвище та посада особи, що складає протокол, прізвище та адреси свідків та понятих, якщо вони залучалися).

Після того, як протокол був складений, він підписується посадовою особою, яка його склала та правопорушник. Також протокол може підписуватись свідки, потерпілі та поняті, якщо вони є.

Порушник може відмовитись від підписання протоколу, про що робиться відповідний запис.

Крім того порушник має право давати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, а також викладати мотиви своєї відмови підписання протоколу.

Якщо правопорушення вчиняється групою осіб, протокол вчиняється на кожного порушника окремо.

• Направлення протоколу на розгляд уповноваженому органу чи посадовій особі.

Після того, як протокол був складений, він направляється на розгляд уповноваженому органу чи посадовій особі.

Протокол повинен бути направлений на протязі 10 днів з моменту його складання.

Якщо цього строку не дотримано, протокол вважається не дійсним і не підлягає подальшому розгляду.

2. Дана стадія є головною у провадженні справах про адміністративні правопорушення.

Оскільки саме на цій стадії вирішується питання про вину особи та про міру покарання, яке може бути до неї застосоване.

Дана стадія складається із таких етапів:

• Підготовка справи до розгляду.

Починається із встановлення правильної підвідомчості справи.

Підвідомчість – це коло справ, яке може розглядати певний орган чи посадова особа.

Розрізняють 4 рівні підвідомчості:

Родова підвідомчість (визначається чи є дана справа адміністративною і чи не повинна вона передаватися на розгляд інших органів).

Видова (предметна) підвідомчість (визначає який орган уповноважений розглядати дану категорію адміністративний справ).

Територіальна підвідомчість (визначає який із територіальних органів даного виду повинен розглядати дану справу). Визначається за місцем вчинення правопорушень. З цього правила існує декілька винятків: справи підвідомчі адміністративним комісіям, розглядаються за місцем проживання порушника; справи про придбання самогону або інших алкогольних напоїв домашнього виготовлення, справи про розпиття спиртних напоїв в громадський місцях або поява в громадських місцях в нетверезому вигляді можуть розглядатися як і за місцем вчинення та і за місцем проживання; справа про порушення правил дорожнього руху розглядається за місцем проживання правопорушника або за місцем обліку транспортного засобу.

Посадова підвідомчість означає яка посадова особа певного органу буде розглядати конкретну справу.

• Аналіз зібраних матеріалів по справі.

• Прийняття постанови в справі про адміністративні правопорушення.

• Доведення постанови до відома зацікавлених осіб.

Після того, як була визначена підвідомчість, посадова особа, що розглядатиме справу повинна здійснити такі процесуальні дії:

• Перевірити якість протоколу та інших матеріалів справи, яки були їй надіслані.

• Після того необхідно сповістити осіб, які беруть участь у справі про час і місце її розгляду.

Забороняється проводити розгляд справи про адміністративні правопорушення без участі особи правопорушника. Заочний розгляд можливий у випадку, коли є відомості, що особа була повідомлена про час та місце розгляду справи, але від неї не надійшло клопотання про відкладання слухання справи.

Є категорія справ, в яких присутність правопорушника є обов’язковою. Наприклад: дрібна крадіжка, дрібне хуліганство. В таких випадках, якщо порушника відмовляється бути присутнім на розгляді справи, він може бути підданий примусовому приладу.

• Має право витребувати необхідні додаткові матеріали по справі та з’ясувати чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до відповідальності.

Під час розгляду справи необхідно встановити такі факти:

• Чи було саме правопорушення.

• Чи є вина даної особи у його вчинках.

• Чи підлягає вина адміністративній відповідальності.

• Чи є обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність та інші.

Якщо справа розглядається колегіальним органом, в процесі розгляду справи обов’язково ведеться протокол ходу засідання. Такими колегіальними органами є суди, виконавчі комітети та адміністративні комісії.

В протоколі фіксується дата і місце засідання; склад комісії; зміст справи, що розглядається; перелік відомостей про осіб, які були присутні на засіданнях; пояснення цих осіб; зазначається чи була проголошена постанова; підписи голови комісії та секретаря.

Справа може розглядатися у такі строки: 1, 3, 5, 7, 15 діб. Розмір строку залежить від категорії справи.

Стадія розгляду справи про адміністративні правопорушення завершується складанням такого процесуального документу як постанова.

Постановою встановлюється вина або невинуватість особи у вчиненні правопорушення, постанова містить остаточну кваліфікації діянь особи, а також міру покарання, яку до особи повинно бути застосовано.

Постанова в справі про адміністративні правопорушення повинна містити такі обов’язкові реквізити:

• Найменування органу чи посадової особи, яка розглядала справу.

• Дата розгляду справи.

• Відомості про особу, яка притягується до відповідальності.

• Викладення обставин, які встановлені при розгляді справи.

• Стаття нормативного акту, який передбачає відповідальність за правопорушення.

• Прийняте по справі рішення.

• Постанова обов’язково повинна бути підписана особою, щодо якої її складену.

• Постанова оголошується після закінчення розгляду справи, а копія постанови вручається особі, щодо якої її винесено. Копія повинна бути вручено під розписку на протязі 3-х днів з моменту її винесення.

Види постанов:

• Постанова про накладення адміністративного стягнення.

• Постанова про застосування заходів впливу щодо неповнолітніх.

• Постанова про закриття справи.

3. Оскарження та опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Після того, як постанова по справі була винесена вона може бути оскаржена до вищестоящого органу або до суду.

Оскаржувати постанову може особа відносно якої винесено постанову; потерпілий, якщо такий є; прокурор; вищестоящий орган, який знайшов недоліки в постанові, в наслідок перевірки; або ж сам орган, який виніс постанову у разі виявлення нових обставин справи.

Оскарження буває 2-х видів:

• Альтернативне. Полягає в тому, що особі надається право вибирати місце подачі скарги. Або до вищестоящого органу або до суду.

• Інстанційне. Передбачає, що скарга спочатку подається до вищестоящого органу, а в разі незгоди з його рішенням, до суду.

Постанова адміністративної комісії може бути оскаржена виконкомом ради або місцевим судом.

Постанова виконавчого комітету може бути оскаржена у місцеву раду або у відповідний суд.

Постанова іншого органу виконавчої влади може бути оскаржена до вищестоящого органу або ж до суду.

Постанову місцевого суду можна оскаржувати до відповідного апеляційного суду. Таке положення відносно нове і діє з 2008 року.

Прочитати в кодексі процедуру оскарження постанови та її розгляду у апеляційному суді.

Строк розгляду скарги на постанову про адміністративні правопорушення, становить 10 днів на всі категорії справ.

Після того, як справа була переглянута, орган чи посадова особа, яка розглядає справу виносить одне із таких рішень:

• Залишення постанови без змін, а скаргу без задоволення.

• Скасування постанови та надсилання справи на новий розгляд.

• Скасування постанови та закриття справи.

• Зміна міри стягнення в межах передбачених нормативним актом, але так, щоб стягнення не було посилене.

Якщо були порушення правила підвідомчості і під час розгляду скарги було встановлено, що постанова була винесена не тим органом, який уповноважений розглядати скарги, то така постанова скасовується і скарга надсилається на новий розгляд і справа розглядається на розгляд вже уповноваженого на те органу.

Скасування постанови може містити:

• Повернення сплачених штрафів.

• Оплатно вилучених та конфіскованих предметів.

• Та інше.

4. Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Дана стадія є факультативною, оскільки виконанню підлягають лише ті постанови, якими передбачаються накладення на особу адміністративного стягнення.

Прочитати розділ кодексу «Виконання постанов».

Суть даної стадії полягає у практичній реалізації адміністративного стягнення.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Проте бувають випадки коли негайне виконання неможливе. Тоді виконання постанови можна відстрочити на строк до 1 місяця.

Не підлягає виконанню постанова, якщо її не було звернуто до виконання на протязі 3 місяців з дня її винисення.

Всі вищесказані положення є спільними для всіх видів постанов про накладення адміністративних стягнень.

Проте постанова на кожний вид стягнення має особливості щодо свого виконання.

Постанова про накладення попередження вважається виконаною, якщо орган який її виніс зачитав зміст постанови правопорушнику та дав її на підпис.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з моменту вручення йому постанови.

Якщо особа у вказаний термін не сплачує штраф, то він стягується у подвійній сумі, а якщо і після цього особа не хоче сплачувати штраф, то сума штрафу відраховується в примусовому порядку із заробітної плати, пенсії або стипендії особи.

Якщо особа не має власного заробітку, штраф стягується шляхом звернення стягнення на особисте майно правопорушника.

У разі, якщо у порушника не має ні заробітку ні майна, орган, що накладає стягнення може замінити його на інший вид стягнення в порядку передбаченому законом.

Якщо штрафу була піддана особа віком від 16 до 18 років, яка не має власного заробітку, то штраф мають прав сплатити її батьки.

Порядок накладення інших адміністративних стягнень прочитати у підручнику.