12.2. Фотоефект.

Фотоефект полягає у

Б) виривання електронів з речовини під дією квантів світла;

Види фотоефекту:

Г) зовнішній, внутрішній, вентильний;

Внутрішній фотоефект — це;

В) перехід електронів у речовині із зв’язаного стану у вільний під дією квантів світла;

Зовнішній фотоефект — це

А) виривання електронів з поверхні металу під дією квантів світла;

Вентильний фотоефект — це

Г) перехід електронів напівпровідника р-типу в напівпровідник n-типу під дією квантів світла, в результаті чого виникає е.р.с.;

Величина фотоструму насичення у фотоелементі залежить від

Б) інтенсивності світла, яке падає на фотокатод;

Затримуюча напруга – це

Б) зворотня напруга між фотокатодом і анодом, при якій фотострум зменшується до нуля;

Затримуюча напруга дорівнює

Г) максимальній кінетичній енергії фотоелектрона;

Робота виходу електронів із поверхні фотокатода залежить від

Г) від матеріалу фотокатода;

Кількість фотоелектронів, які вириваються світлом із фотокатода за одиницю часу, пропорційна до

А) інтенсивності падаючого світла;

Максимальна кінетична енергія фотоелектронів залежить від

А) частоти падаючого світла і роботи виходу електронів з металу;

Червона межа фотоефекту − це

Б) частота (довжина хвилі) квантів світла, за якої припиняється фотоефект;

Рівняння Ейнштейна для червоної межі фотоефекту записується формулою:

АБ) ;

Рівняння Ейнштейна для зовнішнього фотоефекту записується формулою:

А) ;

Виникнення електрорушійної сили в сонячних батареях пояснюється

в) вентильний фотоефектом;

Рівняння Ейнштейна для зовнішнього фотоефекту – це закон збереження

Б) енергії;

Принцип дії фоторезисторів ґрунтується на явищі

Б) внутрішнього фотоефекту;

12.3. Ефект Комптона.

Для ефекту Комптона виконуються закони збереження

Г) імпульсу та повної енергії;

Збільшення довжини хвилі електромагнітного випромінювання при ефекті Комптона залежить від

Г) кута розсіяння;

Енергія кванта для сталої частоти світла дорівнює:

А) ;

Маса кванта для визначеної частоти світла дорівнює:

А) ;

Імпульс фотона для визначеної довжини хвилі дорівнює:

Г) ;

Імпульс фотона для визначеної частоти світла дорівнює:

В) ;

Коефіцієнт відбивання світла поверхнею – це відношення кількостей фотонів

Б) відбитих від поверхні до падаючих на поверхню;

Світловий тиск Р визначається об’ємною густиною енергії W випромінювання для коефіцієнта відбивання  за формулою:

В) P=W(1+);

Ефект Комптона - це

Б) пружне розсіяння електромагнітного випромінювання на вільних електронах речовини;

РОЗДІЛ 13. Основи квантової, атомної та ядерної фізики.

13.1. Елементи квантової механіки: хвилі де Бройля, співвідношення невизначеностей Гейзенберга. Рівняння Шредінгера.

Луї де Бройль висунув гіпотезу:

Г) частинки і фотони мають хвильову і квантову природу;

Довжина хвилі де Бройля, зв'язаної з тілом масою m , яке рухається із швидкістю υ , за значенні сталої Планка h , дорівнює:

Г) h/mυ;

Не можна визначити хвильові властивості макротіл тому, що

А) довжина хвилі де Бройля дуже мала;

Співвідношення невизначеності координати х і імпульсу р частинки записується так:

Г) ∆х∙∆р_x=W;

Невизначеність енергії ∆W мікрочастинки визначається через невизначеність часу ∆t і сталу Планка ħ співвідношенням:

Г) ∆W≥ħ/∆t;

Невизначеність часу існування ∆t мікрочастинки визначається через невизначеність енергії ∆W і сталу Планка ħ співвідношенням:

Г) ∆t=∆W/ħ;

Невизначеність Гейзенберга в макросвіті:

В) не дозволяє точно виміряти координату або імпульс;

Квантова механіка вивчає

Г) поведінку мікрочастинок з урахуванням їх хвильових і квантових властивостей;

Для хвильової функції фізичний зміст має:

В) |ψ|²;

Квадрат модуля хвильової функції визначає

А) ймовірність знаходження частинки в даному об'ємі;

Основним рівнянням квантової механіки про мікрочастинку є

А) рівняння Шредінгера;

Умовою нормування хвильової функції є:

Д)

Ймовірність знаходження частинки, хвильова функція якої , в об'ємі dV дорівнює:

Б) dV