Зміст

Вступ .

1. . Щоденник практики.

2. .Ознайомлення з роботою підприємства.

-Правила внутрішнього розпорядку та методи захисту від вібрацій

-Посадові обов’язки системного адміністратора.

-Технологічний процес в основних підрозділах підприємства.

-Система матеріально – технічного забезпечення.

-Функції головних спеціалістів конструкторського та планово – економічного відділів.

3.Підготовка матеріалів для виконання курсового проекту.

- ГОСТи і ЄСКД на креслення.

- ГОСТи і ЄСКД на текстову та програмну документацію.

4.Придбання навичок практичної діяльності за фахом.

-Ознайомлення з обладнанням та правилами його експлуатації.

-Ознайомлення з правилами зборки обчислювальної техніки та технічного обладнання.

-Комплектація обчислювальної та копіювальної техніки, периферійних пристроїв, монтаж мереж.

5.Проект організації виробництва праці на дільниці згідно теми курсової роботи.

6.Шляхи і методи вирішення задач, поставлених у курсовому проекті.

7.Література для курсового проекту.

Висновки.

1. Вступ

Виробнича технологічна практика є складовою частиною навчального процесу. На виробничій технологічній практиці студенти повинні отримати навички по ремонту та обслуговуванню комп`ютерної техніки, а також прокладання мереж, здобути навички з програмування та закріпити теоретичні знання, які були отримані в процесі навчання.

Протягом практики я ознайомився з різними видами прикладного та системного програмного забезпечення, налаштування комп’ютерної техніки, а також програмного забезпечення. Озайомився з правилами внутрішного розпорядку підприємства; організаційною структурою управління підприємством; функціями головних спеціалістів одного із відділів підприємства.

Під час проходження практики знайшов інформацію для написання курсового проекту: ЄСКД на креслення, ЄСКД на текстову та програмну документацію. Отримав навички практичної діяльності за фахом. Був ознайомлений з правилами прийому та здачі обладнення; приймав участь у комплектації обчислюваної та копіювальної техніки, периферійних пристроїв, монтажі мереж. Знайшов літературу для виконання в курсовому проекті.

1.Щоденник практики

15.10: прибув на місце проходження практики, прослухав вступний інструктаж та інструктаж з трудової безпеки

16.10: прослухав інструктаж з пожежної безпеки та ознайомився з робочим місцем

17.10: встановлення та налагодження операційної системи Windows XP та офісного програмного забезпечення

19.10: відновлення даних на жорсткому диску та написання програми «Годинник» в Delphi

22.10: встановлення та налагодження операційної системи Windows 7 та програмного забезпечення

23.10: обжим та перевірка мережевого кабелю типу «Вита пара», відновлення кошика на робочому столі комп’ютера

24.10: ознайомився з посадовими обов’язками системного адміністратора

25.10: ремонт моніторів Samsung та Philips

29.10: ремонт системних блоків, перенесення даних з одного жорсткого диска на інший та відновлення даних

31.10: перевірка вогнегасників та їх зважування

01.11: ознайомлення зі створенням прграми каталогізатора LibRus в delphi

05.11: відновлення операційної системи Windows XP після вірусу

06.11: ремонт матриці монітора Philips

07.11: пошук матеріалів до виконання курсового проекту

09.11: оформлення звіту

2. Ознайомлення з роботою підприємства

- Правила внутрішнього розпорядку на підприємстві та методи захисту від вібрацій.

Для працівників підприємства встановлено 40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота та неділя). Робочий день працівника починається о 8:00 і триває до 17:00, перерва починається о 12:00 і закінчується о 13-15. Кожні два тижні в понеділка відбуваються планові зібрання де обговорюються питання з проблем виробництва.

Робота у вихідні дні забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Така робота може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі.

Заборонено в робочий час відволікати працівників від роботи для виконання доручень, не пов’язаних з діяльністю підприємства.

Методи захисту від вібрацій

За організаційними ознаками методи віброзахисту бувають колективні та індивідуальні. Колективні методи передбачають такі заходи:

- послаблення енергії вібрації в джерелі її виникнення;

- послаблення параметрів вібрації на шляху її розповсюдження від джерела збудження;

- організаційно-технічні;

- санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні.

Організаційно-технічні заходи передбачають:

- заміну операцій, що вимагають використання вібромашин дистанційним або автоматичним управлінням;

- своєчасні планово-попереджувальні ремонти;

- контроль за вібраційними параметрами ручних машин не рідше ніж 1раз на 6 місяців;

- змащування та зрівноваження деталей машин, що рухаються.

Основним технічним заходом є створення нових конструкцій машин, вібрація яких не виходить за безпечні межі, а зусилля не перевищує 15-20кг.

Якщо визначеними методами зменшити шкідливу дію вібрації неможливо тоді змінюють параметри вібрації на шляху її порушення від джерела коливальної сили. Цього досягають шляхом зменшенням динамічних процесів, що спричиняються ударними або різкими прискореннями. Усунення дисбалансу мас, що обертаються, досягається збалансуванням.

Вібронебезпечними вважаються такі машини, які хоча б в одному з режимів експлуатації генерують вібрації, що вимагають забезпечення вібробезпечних умов праці.

Чинне місце в системі захисту працюючих займає:

- вібропоглинання;

- вібродемпфування;

- віброізоляція;

- віброгасіння.

Вібропоглинання та вібродемпфування вібруючих конструкцій здійснюється за рахунок збільшення втрат енергії в коливальних системах. В якості вібродемпфування використовують матеріали, що мають велике внутрішнє тертя (магнітні сплави, пластмаси, мастики, пінопласти, гума, пластикати і ін.).

На конструкціях, що вібрують шар пружнов’язких матеріалів збільшує у коливальній системі внутрішнє тертя. Товщина покриття мастиками має перевищувати товщину вібруючих конструктивних деталей у 2-3 рази.

Віброізоляція – це єдиний засіб зменшення вібрації, що передається на руки від ручного механізованого інструмента. Для цього в коливальну систему вводиться пружний елемент, коефіцієнт пористості якого зменшується, коли збільшується сила натиску.

Пружні елементи віброізоляторів і амортизаторів можуть бути гумово-металевими, гумовими, пружинними, або прокладками з ребристої та дірчастої гуми і т. ін. Їх параметри визначаються розрахунками.

Для пружинного амортизатора найчастіше добирають пружини круглого перерізу. Вони є кращими за гумові. Їх проектують для ізоляції як низьких, так і високих частот. Вони довше зберігають пружні властивості, добре протистоять дії мастил і високих температур. Пружинні амортизатори використовують для віброізоляції насосів, електродвигунів і двигунів внутрішнього згоряння.

Для зменшення вібрації, що передається на робочі місця використовують спеціальні амортизуючи сидіння з пасивною пружинною ізоляцією з гумовим або іншим віброгасним покриттям.

Кардинальним заходом віброгасіння загальної вібрації від потужних машин та агрегатів є розрахунок віброізоляцій них систем та фундаментів.

Віброгасіння досягають шляхом збільшення маси агрегату чи підвищення його жорсткості.

Віброгасіння за принципом дії поділяється на ударне та динамічне. Динамічне віброгасіння досягається установкою агрегатів на самостійні фундаменти або масивні плити. Фундамент добирають відповідно до маси агрегату; його розраховують так, щоб амплітуда коливань підошви фундаменту не перевищувала 0,1 – 0,2мм, а для особливо відповідальних випадків – 0,005мм. Щоб коливання не передавалося на грунт навколо фундаменту створюють розриви – так звані акустичні шви без заповнення або з заповнювачем.

Важливим профілактичним заходом є правильна організація режиму праці осіб вібронебезпечних професій. Сумарний час контакту з вібруючим обладнанням має не перевищувати 2/3 тривалості робочого дня, а тривалість безперервної дії вібрації не повинна перевищувати 15-20хв.

З лікувально-профілактичною метою рекомендується надавати дві регламентовані перерви для виробничої гімнастики й гідропроцедур.

Для роботи з вібруючими машинами й механізмами допускаються тільки ті працівники, які досягли 18 років, пройшли попередній медичний огляд, а в процесі роботи мають не рідше, ніж один раз на рік проходити періодичні огляди.

До засобів індивідуального вітрозахисту належать віброгасячі рукавиці та спеціальне взуття. Для захисту тіла використовують нагрудні пояси і спеціальні костюми з пружно-демпоруючих матеріалів.

Посадові обов’язки системного адміністратора

При виявленні якихось перебоїв в роботі операційної системи вся відповідальність лягає на плечі цього фахівця. Системний адміністратор повинен знатися на "желізі" і програмах, щоб кваліфіковано усунути неполадки. Також він повинен піклуватися про надійний захист інформації від вірусів і хакерських атак. У невеликих компаніях сисадмін може обслуговувати офісні АТС. Зараз все більше і більше технічних вузів відкривають підготовку цих фахівців. І це недивно, адже практично в будь-якому підприємстві є своя комп'ютерна мережа, якій обов'язково потрібен контроль адміністратора, можливо, навіть не одного.

Система матеріально – технічного забезпечення.

Існують різні форми забезпечення споживачів матеріальними ресурсами: транзитна, складська, через гуртові бази, за прямими тривалими зв’язками.

Основними формами матеріально-технічного забезпечення підприємства є транзитна та складська.

Транзитна форма забезпечення вигідна у тих випадках, коли матеріал надходить до споживача у кількостях не менше транзитної норми відвантаження. Ця форма забезпечення матеріальними ресурсами дає найбільший (економічний) ефект у відношенні рівномірності постачання, дотримання асортименту, комплектності, якості продукції та інших параметрів при встановленні прямих тривалих зв’язків між споживачами та постачальниками. Такі зв”язки повинні бути встановлені для споживачів з тими постачальниками, від яких вони отримують велику частку матеріальних ресурсів.

Складська форма постачання матеріальними ресурсами передбачає відпуск цих ресурсів споживачам із складів підприємств-постачальників. Ця форма постачання забезпечує підвищення мобільності матеріальних ресурсів.

Організаційно-складська форма забезпечення може здійснюватися різними шляхами, з яких найбільше значення має гуртова торгівля.

Гуртова торгівля збуту забезпечує мобільність матеріальних ресурсів і можливості маневрування ресурсами при забезпеченні ними багатьох споживачів продукцією різноманітної номенклатури. Характерні риси гуртової торгівлі:

а) забезпечення безпосередніх споживачів матеріально-технічними ресурсами.

б) забезпечення споживачів необхідними їм видами продукції здійснюється на основі попередніх замовлень самих підприємств;

в) споживачі можуть купляти необхідні їм матеріальні ресурси без попередніх замовлень.

Однією з прогресивних форм матеріально-технічного забезпечення підприємства різними видами ресурсів є система постачання точно в термін – система поставки матеріальних ресурсів до місця виробничого споживання у певній кількості та у потрібний час.

Функції головних спеціалістів конструкторського та планово-економічних відділів.

Робота конструктора, полягає у видачі конструкторської документації у виробництво, подання деталей, створення тривимірної моделі, перенесення моделі в креслення. Проходження технологічного контролю і нормативного контролю. Розробка конструкції механізмів, агрегатів, вузлів машин і устаткування.

Головний конструктор - здійснює загальне управління конструкторськими підрозділами підприємства та координацію їх дій.

Основні напрямки діяльності планово-економічного відділу:

1. Здійснює управління, планування підприємницької діяльності установи, спрямованої на задоволення потреб споживачів і отримання прибутку за рахунок стабільного функціонування;

2. Аналізує економічні проблеми в цілях стимулювання виробництва і збільшення обсягу послуг, що надаються, економного та ефективного використання фінансових і трудових ресурсів;

3. Організовує вивчення існуючої структури управління установою, аналізує її ефективність;

4. розробляє та вдосконалює систему оплати праці, матеріального і морального стимулювання;

5. Бере участь у виявленні резервів підвищення продуктивності праці;

6.Здійснює розробку бізнес-планів: об'ємного, фінансового, кошторисного, перспективного і ін видів;

7. Організовує роботу з нормування праці;

8. Займається ціноутворенням;

9. Здійснює розробку тарифів на роботи, що виконуються установою;

10. Організовує статичний облік, готує періодичну звітність.