1. Предмет курсу історія україни. Джерела вивчення та наукова періодизація України.

Історія – наука, яка вивчає зародж., розв.людства, л. цивілізацій, л. сус-ва, культури, екон., політ. і соціал. розвиток л. Історія – відображення наших знань про минуле. Історія починається з появою людини. «Яким чином минула соц.. реальність вплив. на суч. і майб.?» - головне пит.. історії, яке залиш. без відпов. 2 підходи до вивч. історії: 1) розгляд.об’єктивну реальність – зміни, які відбув. незал. від людськ. свідом. і відрізн. незмінністю цього змісту. (битва під Сталінградом) 2) відбиття у нашій свід. минулої соц.. реальності – сукупність суб’экт. уявл. про минуле – суб’єкт. іст. (колективізація) (з плином історії змін. оцінка ситуації). Історичне пізнання – процес реконструкції істор. процесу, а також його пояснення і розуміння. Завд. і.п.: аналіз., порівн.., накопич., вивч. та інтерпрет. інф-цію про минулу соц.. реальність. «Історія ніколи нікого нічому не вчить» (римська нар. тв.) Предмет і.У. – основні цінності сусп.- процеси становл. та розв. укр.. та ін.. народів, що живуть на терит. У, державність, суспільство, цінності, побут людей, що жили з минулого до сьогодення.

2. Україна у роки першої світової війни. Вплив першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині і наддніпрящині України.

Україна в роки I світової війни. 1 серпня 1914 року у Львові засновано Головну Українську Раду на чолі з К. Левицьким. Завдання Ради - охороняти інтереси українського народу в Австрії. Рада створила військову організацію - Легіон Українських січових стрільців для боротьби з російським військом. Воєнні дії: Німеччина завдала основного удару по Франції, через що змушена була обмежитись на Сх. фронті оборонними діями. Росія почала наступ великими силами практично одночасно на обох фронтах: Пн-Зх. – проти Німеччини і Пд-Зх – проти Австро-Угорщини. 23 серпня 1914 р. – розгорнулась Галицька битва. Завершилась поразкою австро-угорських військ. Після окупації Галичини російськими військами і призначення генерал-губернатором графа О. Бобринського почалася русифікація - всі українські установи, бібліотеки, школи закривалися, скрізь запроваджувалися російські закони й мова. Почалися арешти. Заарештовано митрополита Андрея Шептицького та ін. Але у квітні 1915 р. почався наступ німецько-австрійських військ на Галичину, і відповідно - відступ російської армії, вже в липні вся Галичина і значна частина Волині були в руках німців. Відхід російської армії із Західної України під тиском німецьких військ не приніс полегшення українцям. Людей виселяли, села палили, щоб залишити ворогові пустелю. У травні 1916 р., на вимогу союзників, російські війська південно-західного фронту під проводом генерала А. Брусилова завдали тяжких поразок австрійській армії і зайняли широку смугу Галичини (без Львова) та Північної Буковини. Влітку 1917 р. відбувся невдалий наступ російських військ. Одразу – контрнаступ айстро-німецьких військ => повернення Зх. Земель. 1918 р –закінчення війни . Бойовий шлях УСС: вересень 1914 р – захист Верецького й Ужоцького перевалу, квітень 1915 р. – гора Маківка, літо-осінь 1915 – над річкою Стрипою, осінь 1916 – в районі г. Лисоня, літо 1917 – біля с. Конюхів.. Для України війна мала братовбивчий характер, негативно вплинула на господарство України; скоротилось промислове виробництво, особливо в харчовій та легкій галузях, значна частина території постраждала від ведення бойових дій, скоротились посівні площі, падав життєвий рівень населення.

1.Стародавння доба в історії україни

Стародавня доба - це період від появи людини на території сучасної України і її розвиток до VI–IX ст. нашої ери, коли в процесі вдосконалення знарядь праці, техніки і технології землеробства, піднесення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та несення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та розгляду родово-общинного ладу з’являються перші протодержави, які сприяли створенню фундаменту, на якому у IX ст. зросла могутня будова Древньоруської держави. Протягом середнього палеоліту істотно зросла кількість населення, і прогодувати всіх виключно за допомогою мисливства вже не було можливим. Тому первісним людям прийшлося навчитися рибалити, збирати ягоди та рослини, а також приручати тварин. Протягом неоліту люди оволоділи навичками обробляння землі, вирощування худоби та вироблення цегляного посуду. Великого значення набули розбіжності у сферах виробництва між жителями різних регіонів України. В цей час активно розвивалися сільське господарство, полювання та рибальство, спостерігалися процеси економічного та культурного розвитку. Також протягом цього періоду сформувалася примітивна система суспільного устрою на базі матріархату. В добу бронзи (4-3 тисячоліття до н.е.) зросла продуктивність праці та спостерігалися істотні зрушення в примітивному суспільстві, спричинені його стратифікацією за майновими ознаками та змінами в ідеології. Трипільська культура, яка швидко поширилася на значні території, досягла високого рівня розвитку. Протягом першого тисячоліття до н.е. слов'яни відігравали провідну роль у розвитку цивілізації пращурів сучасних українців. Деякі інші етнічні групи також мали значний вплив на етногенез українців, наприклад, скіфи, балти, германські племена. На початку нової ери територія проживання слов'ян значно розширилася. В тогочасних хроніках вони згадуються як анти і склави. Вони мали спільну мову, схожі уклад життя, звичаї та переконання. Водночас це були різні племена, кожне з яких мало своїх керівників, військові загони та політику. Хоча після певного часу анти зникли з політичної карти Південної Європи, їхні традиції залишилися. Нащадки антів почали розселятися на великих просторах. Інтенсивний розпад патріархальних традицій спостерігався в 7 та 8 століттях з розвитком східнослов'янського суспільства. Посилилася нерівність у розподілі власності в суспільстві, яка почала визначати формування соціальної ієрархії. Ці процеси особливо активізувалися на території Середнього Дніпра та навколишніх землях. Археологами було знайдено свідчення досить швидкого розвитку хліборобства, скотарства, ремесел та торгівлі. Невдовзі створюються політичні та економічні центри слов'янських племен, такі як Київ. Протягом 6-9 століть н.е. на території України проживало приблизно 14 союзів східнослов'янських племен. Пізніше вони стали основою для створення Русі. Наприкінці 9 століття на території проживання слов'янських племен склалися умови для формування ранніх феодальних держав. Сучасні Київ, Чернігів та Переяслав були центрами цієї території.

3. В Україні ситуація виявилася ще складнішою. Поряд з органами Тимчасового уряду та робітничими і солдатськими Радами (лише у березні 1917 р. їх було вже понад 170) виник ще один орган, який згуртував українські національно-демократичні сили, — Центральна Рада. Це громадське об'єднання спочатку було створене 7 березня 1917 р. у Києві з ініціативи ряду політичних, громадських, наукових організацій. Головою Ради обрали визначного історика і громадського діяча М. С. Грушевського. Серед партій провідну роль у Центральній Раді відігравали Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ), Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) і Українська партія есерів (УПСР). У більшості Рад робітничих і солдатських депутатів переважали меншовики таесери. Періодизація діяльності Центральної Ради: 1. Становлення УЦР, формування її складу, боротьба за демократизацію й українізацію, співробітництво з Тимчасовим урядом, кристалізація ідеї автономії України в складі Росії (березень — початок червня 1917 p.). 2. Поглиблення процесу державного будівництва в Україні на засадах автономно-федеративного принципу, легітимізація автономії в умовах досягнення тимчасового компромісу з Тимчасовим урядом (кінець червня — початок жовтня 1917 p.). 3. Боротьба за владу з центральним більшовицьким урядом (жовтень 1917 р. — січень 1918 p.). 4. Існування формально самостійної Української Народної Республіки під протекторатом Німеччини й Австро-Угорщини (березень — 28 квітня 1918 p.). Центральна Рада висувала вимоги автономії України, підтримувала заходи щодо створення української преси, упровадження української мови в школах, скасування будь-яких обмежень щодо розвитку української культури і громадсько-політичного життя. Загальнодемократичні вимоги і лінія Центральної Ради дістали підтримку з боку скликаних у Києві в травні 1917 р. все українських з'їздів: військового, селянського, робітничого.

II Універсал був певною поступкою російському Тимчасовому урядові, компромісом, деякою мірою кроком назад порівняно з І Універсалом. Це виявилося в тому, що не визначалася територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради, не уточнювалися повноваження Генерального секретаріату, особливо у відносинах з місцевими органами Тимчасового уряду. Проголошення самостійності України в тих умовах було нереальним.

1Кіммерійці – (9 - перша половина 7 ст. до н. е.) - перше етнічне утворенням на території України. Про них повідомляють відомі античні автори, як Геродот, Каллмах, Страбон. Кіммерійці займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський і Таманський півострови. Були першими на території України, хто перейшов від осілого до кочового скотарства, а також першими, хто почав на цих землях виплавляти з болотяної руди залізо. Вони здійснювали широкомасштабні походи в Малу Азію, де успішно воювали з Урарту, Ассирією, Лідією. Хоча кіммерійці і мали своїх царів, утворити повноцінну державу їм так і не вдалося. У VII ст. до н. е. могутня хвиля численних, згуртованих та активних скіфських племен витіснила кіммерійців з Причорномор'я, внаслідок чого Кіммерія розпалася.

Скіфи ( 7 ст. до н. е. – 3 ст. до н. е.) Прийшли з Північного Іроану. У другій половині VII ст. до н. е. утворили політично консолідоване об'єднання племен — Велику Скіфію, що проіснувала до III ст. до н. е. (найвищим органом влади були народні збори – «рада скіфів», яка мала право усувати царів. Давньогрецький історик Геродот поділив місцеве населення на 4 групи: царські скіфи, скіфи-кочовики, скіфи-хлібороби і скіфи-орачі (Можливо автохтонні нащадки трипільців). Різними були і напрями діяльності скіфських племен: якщо для скіфів-кочівників та царських скіфів основним заняттям були кочове скотарство і грабіжницькі воєнні походи, то для скіфів-орачів — зернове землеробство Територія розміщення: Причорноморські та приазовські степи. Значного поширення набули металообробка, гончарство, кушнірство, ткацтво, ювелірне виробництво. Невичерпним джерелом збагачення були воєнні походи. Насамперед скіфи проводили активну войовничу політику проти своїх сусідів. Основою скіфського мистецтва був так званий звіриний стиль. Зображеннями коней, пантер, оленів, вовків, птахів, риб прикрашали зброю, уздечки (золота пектораль). Ховали померлих в курганах. Найбільшої могутності Скіфія набула за царя Аттея в 4 ст. до н. е. (зіткнувся з македонських царем Філіппом II, програли).

Сармати - (3 ст. до н.е. – 3 ст. н. е. ) Войовничі та агресивні сарматські племена просувалися в західному напрямку кількома хвилями. Царські сармати та язиги були лідерами першої хвилі, що прокотилася межиріччям Дніпра і Дністра в II ст. до н. е. і дійшла аж до Дунаю. Поява в II ст. до н. е. у степах Поволжя та Приуралля нового могутнього племінного об'єднання, на чолі якого стали роксолани. Сарматське суспільство перебувало на перехідному етапі від родоплемінних відносин до ранньокласових. Жінки цього народу відрізнялися войовничим характером, їздили верхи, володіли зброєю, нарівні з чоловіками ходили в походи, не вступали в шлюб доки не вб'ють першого ворога.  Основу сарматської "економіки" становили війна й грабіжництво. Нападаючи на степових селян і мешканців грецьких полісів, вони їх оббирали і забирали в рабство здорових міцних чоловіків. Розводили коней і овець У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Вже згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу. Вміли добувати й обробляти метали – ливарники відливали казани, дзеркала, металеві частини кінської збруї; ковалі кували залізні мечі, кинджали; ювеліри із золота й срібла виготовляли прикраси.

2. Політика Центральної Ради: від автономії до незалежності. За ініціативою Товариства українських поступовців(ТУП) і Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) в Києві в приміщенні українського клубу «Родина» 4 (17) березня 1917 було скликано представників політичних, громадських, культурних організацій. Цього ж дня було оголошено про створення УЦР. 20 березня обрано голову - Грушевський, заступників голови — С. Єфремов і В. Винниченко. квітень 1917 – організація полку ім.. Хмельницького, 5-8 травня – I Всеукраїнський військовий з'їзд. 1-й Всеукраїнський селянський з’їзд відкрився 10 червня 1917 , де було оголошено і перший універсал: проголошення автономії України; об’єднання з Росією передбачалось на федеративних засадах; управління Україною мають здійснювати всенародні укр. збори. 16 (3) липня – II Універсал: ЦР повинна поповнитися представниками нац. меншин; утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд; ЦР починає розробку закону про автономне обладнання України, який повинен бути затверджений Всеросійськими Установчими Зборами. До твердження даного закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономію України; Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду. III Універсал (7 листопада 1917), зумовлений боротьбою за владу між більшовиками, ТУ і ЦР після більшовицького перевороту: Проголошення Української Народної Республіки як автономної частини Російської Республіки без більшовицького уряду. Юрисдикція УНР поширювалась на 9 українських губерній. Нарешті через поразку у війні з більшовицькою Росією, загрозу захоплення Києва військами Червоної Армії, прагнення в критичний момент об’єднати всі нац. сили заради спасіння УНР – 9 січня 1918 р IV Універсал: УНР проголошувалась повністю незалежною, демократичною державою. Причини падіння: небажання і невміння створити збройні сили, утопізм соціально-економічного законодавства (в аграрній схемі особливо)

Брестський мирний договір та його наслідки. Брестський мирний договір - мирний договір між УНР з одного боку, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня 1918 у Бресті. Причини: 1. Вкрай загрозлива для України ситуація, яка склалася наприкінці 1917 — на початку 1918 р. у зв'язку зі вторгненням до неї трьох російських більшовицьких армій (М.Муравйова, Р.Берзіка та І.Кудинського), вимагала від українського керівництва вивільнення сил, що перебували на Східному фронті, для відсічі агресії. 2. Укладення Росією у Бересті перемир'я з центральними державами мало великий пропагандистський вплив, й керівники УНР, щоб не втратити підтримки українських вояків і цивільного населення, змушені були із запізненням наслідувати більшовикам і домагатися миру. 3. Спроби Центральної Ради порозумітися з Антантою, якій вона симпатизувала, не були підтримані останньою. Умови: - Стан війни між державами німецько-австрійського блоку і УН припинився – Німеччина й Австро-Угорщинами ставали союзниками УНР – Німеччина й Австро-Угорщина зобов’язались надати допомогу УНР у відновленні контролю над усією територією держави – УНР взяла на себе зобов’язання поставити до Німеччини й Австро-Угорщини 60 млн пудів хліба, 2 илн пудів худоби живою вагою, а також картоплю, цукор, сало, інші продукти харчування та сировину і т.к. Наслідки: Брестський мирний договір був великим успіхом тогочасної української дипломатії, адже заклав фундамент міжнародно-правовому визнанню Української Народної Республіки як незалежної країни. На деякий час врятував Україну від поглинення більшовицькою Росією. Проте неспроможність УЦР виконувати в повному обсязі господарські статті договору призвели до наростання суперечностей між УЦР і австро-німецьким командуванням в Україні, відтак до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду П.Скоропадського.

1.Трипільска культура

Її назва походить від с. Трипілля на Київщині. Виникла на Покутті, Наддністрянщині, Буковині, звідки поширилась на величезній території. Культура мальованої кераміки.

Характерними ознаками в економічній сфері були зернове землеробство; поступове витіснення мотики ралом; приселищний характер тваринництва; у сфері суспільних відносин — перехід від матріархату до патріархату; зародження міжплемінних об'єднань; формування ієрархічної структури родів; збереження великої сім'ї, що складалася з кількох парних сімей як основної суспільно-економічної ланки; зародження елементів приватної власності; у сфері побуту — побудова великих глиняних будівель, утворення гігантських протоміст; міграція поселень кожні 50—100 років; розписна плоскодонна кераміка з орнаментом, що виконаний жовтою, червоною та чорною фарбами; у духовній сфері — домінування символів родючості, матеріалізація їх у символи добробуту — жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, води, глиняні фігурки тварин

1.Культура давньогрецьких міст Північного Причорномор'я

Побут і культура античних держав Північного Причорномор'я мали багато спільного зі способом життя та культурою всього античного світу. Під впливом давньогрецької культури поширилася грамотність. Значна увага приділялася фізичній підготовці юних громадян. Для занять спортом споруджували спеціальні будинки-гімнасії. Популярними були спортивні змагання з п'ятиборства, бігу, стрільби з лука тощо. Про поширення медичних знань свідчать знахідки бронзових і кістяних медичних інструментів. В Ольвії діяла аптека.

Певного розвитку набули історія, географія, філософія. Історію Херсонесу написав історик Сіріск(ІІІ ст. до н. е.). З географів варто згадати Діонісія Ольвіанського (І ст. до н. е.). Важливе місце у суспільному і культурному житті посідав театр. Театри діяли в Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї. Мистецтво античних держав Північного Причорномор'я являє собою складне переплетення еллінської традиційної культури і надбань місцевих племен. Для мистецтва VI-І ст. до н. е. характерне переважання еллінських художніх традицій. У I-VI ст. н. е. значно поширилися "варварські" елементи, водночас відчувся вплив провінційної римської традиції. Набув поширення живопис, розвивалося мистецтво мозаїки, вазопис, скульптура, коропластика - виробництво теракотових статуеток (теракоти зображають персонажів античної міфології, птахів, тварин). Було також розвинені різьба по дереву та кістці.

Релігія була політеїстичною. Були два етапи у розвитку релігії причорноморських міст. Перший (VI-I ст до н. е.) характеризується існуванням давньогрецького пантеону божеств, другий (I-IV ст. н. е.) - появою в релігії полісів культів негрецького походження, запровадження культу римських імператорів і формування монотеїстичної релігії - християнства. У кінці ІІІ ст. н. е. на Боспорі з'явилися перші ознаки християнства, а протягом перших десятиліть IV ст. н. е. тут сформувалася християнська громада на чолі з єпископом. У списках Нікейського собору 325 р. згадується ім'я боспорського єпископа Кадма.

• Борисфеніда існувала як місто-держава у VII ст. до н. е.; була найдавнішим грецьким поселенням Причорномор'я. Пізніше центр колонії перемістився до Ольвії. Зараз острів (Миколаївська область).

• Херсонес (пізніше Корсунь) заснований у 422—420 рр. до н. е. переселенцями з Гераклеї Понтійської і проіснував до XІV ст. н. е. (тобто майже два тисячоліття). У V—I ст.ст. до н. е. це було автономне місто-держава, у I—IV ст.ст. н. е. — аристократична республіка, залежна від Риму, а з IV ст. — від Візантії. Посилившись, Херсонес контролював весь західний Крим, але втратив його в боротьбі з скіфами і сарматами. Саме через Корсунь 988 року в Київську Русьофіційно прийшло християнство візантійського обряду. Зараз - історико-археологічний заповідник «Херсонес Таврійський» (м. Севастополь).

• Ольвія існувала як місто-держава приблизно з 600 р. до н. е. і до IV ст. н. е. Заснована переселенцями з грецькогоМілета. Зараз с. Парутине (Миколаївська область).

• Керкінітида заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. і проіснувала як грецька колонія майже до кінця IV ст. н. е. Належала деякий час скіфам і Херсонесу. Зараз місто Євпаторія (Автономна Республіка Крим).

• Калос-Лімен (в перекладі "Гарна Гавань") — на місці сучасного селища Чорноморське на півострові Тарханкут. Засноване іонійцями у IV ст. до н. е. Наприкінці того ж століття увійшла до складу володінь Херсонесу. Стала ареною протистояння між греками та скіфами й сарматами. Остаточно мешканці покинули місто в IV столітті.

• Тіра (також Офіусса) заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. переселенцями з грецького Мілета. Зараз містоБілгород-Дністровський (Одеської області). За відомостями ЮНЕСКО, Білгород-Дністровський входить до десятки найдавніших міст Землі безперервного існування (разом з такими містами, як Рим, Афіни, Дамаск, Пекін).

• Феодосія заснована як місто-держава у VI ст. до н. е. греками — вихідцями з Мілета, була центром торгівельних зв'язків. У IV ст. до н. е. була захоплена Боспорським царством. Зараз місто Феодосія (Автономна Республіка Крим).

• Пантікапей заснований як місто-держава у VI ст. до н. е. З 480 р. до н. е. — столиця Боспорського царства (на берегах Керченської протоки), до складу якого поступово увійшли навколишні грецькі колонії і деякі варварські племена (меоти, сінди) на Кубані; низку міст було засновано вже царями Боспору. Серед населених пунктів Боспорського царства відомі, зокрема, Тірітака, Німфей, Кіммерік, Ілурат, Кітей, Мірмекій, Гераклій, Зенонів Херсонес, Порфмій, Тірамба, Патрей, Парфеній, на "азійскому" узбережжі протоки — Фанагорія, Гермонасса, Кепи, Горгіппія, Бата, Ахіллій, Кіммерій, Коркондама. Після тривалої боротьби з Херсонесом, скіфами, сарматами царство було приєднане до Понтійської держави, а потім опинилось у залежності від Риму. Зараз на місті Пантікапею — сучасне місто Керч (Автономна Республіка Крим).

Тисячолітня історія античної цивілізації у Північному Причорномор'ї мала надзвичайно серйозні наслідки. По-перше, у ході колонізації на місцевий ґрунт було перенесенодемократичний полісний устрій, що сприяло становленню державотворчої традиції на території сучасної України. По-друге, грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, ай активно залучили його до товарно-грошових відносин. По-третє, виникнення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор'я. По-четверте, різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму,Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та спадкоємиці грецької культури, колишньої еллінської колонії — Візантії.

2. 23.08.39 р . між СРСР і Німеччиною було підписано панк про ненапад, а також таємний протокол Молотова-Ріббентропа, який визначав зони вплив удвох держав у Східній Європі (Чому так наз.?) і ненапад на 10 р.

1.09.39 – почалася Друга Світова віна нападом Німеччини на Польщу. Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Гітлерівці швидко просувалися вглиб Польщі, бо Польська армія не може організувати опору переважаючим силам нім. вермахту.17.09.39 р. окупація польської території розпочали частини Ч.А. Діючи за таємним протоклом Молотова-Ріббінтропа, СРСР офіційно виправдовував свою агресію як необхідність надати допомогу зах. укр. і зак. білорусами перед навислою загрозою.В Зх. Україні наступали війська Українського фронту (ком. С.Тимошенко). 54 стрілкові і 13 кав. дивізій, 18 танкових бригад, 11 арт. полків. На двох фронтах (укр.. і Білор.) нараховувалось бл. 600 тис. чол.. 4 тис. танків, 5,5 тис. гармат, 2 тис. літаків. А в поляків – 25 батальйонів! 22 вересня радянські війська ввійшли у Львів, через деякий час вся територія України опинилася під контролем Червоної Армії. Зазнали арештів і репресій польські військовослужбовці (квітень 1940 р., 15 тис. офіцерів в Котинигсому лісі). 28 вересня вся зх. Польща була захоплена німцями (взяли Варшаву. Підписано ще один договір в Москві про дружбу і співробітництво між СРСР та Німеччиною.

Новий режим намагався прибрати демократичного вигляду. У жовтні 1939 р. на території Зх. України було організовано проведено виборів до Народних Зборів. Проводились в умовах військової присутності, під загрозою депортації та розкуркулювання, під моральним тиском (22.11.39) Участь у виборах взяли 92,8% виборців, які голосували по одномандатних округах за кандидатів прорадянської орієнтації, альтернативність на виборах була відсутня. 27 жовтня 1939 р. Народні Збори прийняли декларацію про проголошення радянської влади та прохання про возз’єднання з УРСР. П’ята сесія Верховної Ради СРСР в листопаді 1939 р. задовольнила їх прохання. На території Зх. України було створено 6 областей. У новостворених областях негайно почалися соціально-економічні та політичні, адміністративні заходи по радянізації краю. Ліквідовувалась стара система управління, на місце колишніх чиновників-поляків власне або членів КПЗУ, або відряджених зі Сх.. України партійних працівників, які навіть не знали укр. мови і звичаїв місцевого населення.Дещо позитивне. Багато зроблено для українізації і зміцнення системи освіти. На 1940 р. – було 6,9 тис. шкіл, з них 6 тис. – українських. Перейменовано Львівський університет з Казіміре на честь І.Франка. Покращилося медичне обслуговування. Особливо в сільській місцевості. Націоналізовано промислові та торгові підприємства, що раніше контролювалися переважно поляками чи євреями. Експропрійовано землю у польських землевласників і обіцяно роздати селянам. Але з часом у краї розгорнулася примова колективізація, яка позбавляла селян не тільки землі, наділено рад. владою, а й їхньої дідизни.

1. Християнизація Русі

Причини прийняття:

- Необхідність увійти до кола Європейських держав

- Зміцнити єдинобожжя в країні

- Створити сприятливі умови для розвитку культури

Причини вибору Візантійської гілки християнства:

- Історична та географічна близькість

- Наявна традиція

- Можливість використовування в богослужінні зрозумілою мовою

- Цезаропапізм (дворянство над церквою)

Василій II, після поразки від Болгарії виряджає до Києва послів з проханням про військову допомогу в обмін на одруження з сестрою імператора Анною. Але Василій II не виконав обіцянки. Тоді Володимир узяв в облогу місто Херсонес — опору візантійського панування в Криму — і захопив його. Імператор змушений був погодитися. У 988 – хрещення Русі. Було побудовано Десятинну церкву.

Наслідки запровадження християнства.

- Християнство схвалювало феодалізм

- Відбулась зміна світогляду

- Християнство зміцнило феодальні порядки, отже, економіку.

- Відбулась централізація суспільства (держави)

- Русь ставала суб’єктом міжнародного права

- Сприяло розвитку культури

- Посилила авторитет і владу князя