1)Передумови виникнення фін-ів Сутність фінансів, закономірності їх розвитку, сфера товарно-грошових відносин, яку вони охоплюють, та роль в процесі суспільного відтворення визначаються економічним устроєм суспільства, природою та функціями держави.

Фінанси є історично сформованою,складною та багатогранною економічною категорією. Термін “фінанси”в перекладі означає “грошовий платіж”. Цим словом позначалися платежі та внески, які здійснювалися на користь держави. Фактично під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого утворення нижчого рівня: земство, міська община тощо.

Усе вищевикладене дає нам змогу сформулювати основні передумови виникнення фінансів: 1.Фінанси - це економічна категорія, що має вартісний характер і пов’язана з товарно-грошовими відносинами. Тому однією з основних причин виникнення фінансів можна вважати саме товарне виробництво.Товарне виробництво передбачає наявність ринку, обмін товарів шляхом купівлі-продажу із застосуванням грошей. Просування товару від виробника до споживача зумовлене рухом грошової форми вартості, грошовими відносинами. 2. Другою умовою, що визначає об’єктивну необхідність фінансів, є дія закону вартості, який діє всюди, де є товарне виробництво. Продукт-товар може бути обміняним на інший лише за умови рівновеликих витрат суспільно необхідної праці на їх виробництво, тобто за умов їх однакової вартості. У товарному виробництві вартість товарів-продуктів, послуг, робіт визначається за допомогою грошей, в грошовій формі. Виникає необхідність для визначення вартості використовувати такі категорії як собівартість, ціна, прибуток, грошові накопичення. 3. Наступною умовою, що визначає об’єктивну необхідність фінансів, є принцип розподілу згідно витраченої праці, принцип матеріальної зацікавленості.Таким чином, за допомогою системи грошових відносин забезпечується відповідна еквівалентність щодо відтворення затрат праці членів суспільства. 4. Четверта умова, що визначає необхідність фінансів, це наявність держави. З цього погляду доцільно визначити два основних етапи розвитку фінансів.

2) Соціально-економічна суть фінансів Фінанси - невід'ємна частина грошових відносин, тому їх роль і значення залежать від того, яке місце грошові відносини займають в економічних відносинах. Не будь-які грошові відносини можуть розглядатися як фінансові. Фінанси відрізняються від грошей своїм змістом та виконуваними функціями. Гроші - це загальний еквівалент, за допомогою якого вимірюють затрати праці виробників, а фінанси - економічний інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням грошових фондів. Основне їх призначення полягає в тому, щоб шляхом утворення грошових доходів і фондів забезпечити не лише потреби держави й підприємств грошима, а й контроль за використанням фінансових ресурсів. Фінанси - це насамперед розподільча категорія. З їх допомогою здійснюється вторинний розподіл або перерозподіл національного доходу. У 1960-1990 pp. частка національного доходу, яка перерозподілялася через усі ланки фінансової системи, різко зросла до 35-50%. Напередодні першої світової війни (1914 - 1918 pp.) вона становила лише 9-18%.

Соціально-економічна сутність фінансових відносин полягає в дослідженні питання - за рахунок кого держава отримує фінансові ресурси і в чиїх інтересах їх використовує.

У процесі історичного розвитку сутність перерозподільних процесів істотно змінилася. У XIX ст., в умовах жорсткої виробничої експлуатації, широкі народні маси несли основний тягар фінансової експлуатації.

Розвиток продуктивних сил у другій половині XX ст., науково-технічний прогрес, розширення функцій держави, демократизація суспільного життя в країнах з розвинутою ринковою економікою зумовили суттєві зміни у сфері державних фінансів, а саме - значна частина засобів почала перерозподілятися на користь широких мас населення. У зв'язку з вимогами НТР значно зросли витрати на освіту.

Загалом характер перерозподільних процесів визначається рівнем мілітаризації економіки. У країнах з високими військовими витратами затрати на соціальні заходи низькі, і навпаки.

Фінанси виконують свою роль за допомогою форм і методів створення й використання фінансових ресурсів поряд з іншими економічними категоріями і передусім - з ціною. Ціна - це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продукту. Ціни визначаються на основі попиту й пропозиції, але це при реалізації товару. При формуванні ціни виробником враховуються усі витрати виробництва й збуту, а також певна сума накопичень у формі прибутку.

Можна дійти висновку, що ціна визначає параметри впливу фінансів на всі процеси, пов'язані зі створенням та використанням валового внутрішнього продукту. До певної міри це так, тому що при реалізації товару, роботи чи послуги встановлюється їхня дійсна вартість і обсяги фондів фінансових ресурсів, які будуть створені по закінченні виробничого циклу. Це фонди нагромадження, споживання та відновлення виробничих фондів - основних і обігових.

Проте це лише візуальне враження, бо фінанси можуть впливати як на абсолютну величину ціни, так і на внутрішню її структуру найрізноманітнішими методами. Так, держава, використовуючи фінанси, може суттєво впливати на структуру ціни через зміну відрахувань до фонду амортизації, пенсійного фонду та фонду соціального страхування. Ціни можуть бути змінені завдяки введенню акцизного збору або податку на додану вартість.

Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Вони здійснюють не лише первинний розподіл валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можна регулювати за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах. Характерними щодо цього є дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, потреби електротранспорту, на окремі види ліків.

3)Охарактеризуйте функції фінансів. Зміст фінансів розкривають їх функції. Фінанси виконують дві основні функції: розподільчу та контрольну, до того ж одночасно. Кожна фінансова операція передбачає розподіл суспільного продукту та національного доходу і контроль за таким розподілом.

Суть розподільчої функції полягає в розподілі національного доходу, коли створюються основні, або первинні доходи. їх сума дорівнює національному доходу. Первинні доходи формуються при розподілі національного доходу серед учасників матеріального виробництва. їх поділяють на дві групи: 1) заробітна плата працівників, доходи фермерів, інших робітників, зайнятих у сфері матеріального виробництва; 2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва.

Проте первинні доходи не утворюють суспільних грошових фондів, необхідних для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних та культурних потреб населення. Тому необхідний подальший розподіл або перерозподіл національного доходу. Перерозподіл національного доходу пов'язаний з - міжгалузевим і територіальним перерозподілом засобів в інтересах найбільш ефективного й раціонального використання доходів та нагромаджень підприємств; - наявністю поряд з виробничою невиробничої сфери, в якій національний доход не створюється (охорона здоров'я, освіта, соціальне забезпечення тощо); - перерозподілом доходів між різними соціальними групами населення. Перерозподіл національного доходу здійснюється між виробничою та невиробничою сферами народного господарства, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами країни, формами власності та соціальними групами населення. Кінцевою метою розподілу й перерозподілу національного доходу і валового внутрішнього продукту, які здійснюються за допомогою фінансів, є розвиток продуктивних сил, створення ринкових структур економіки, зміцнення держави, забезпечення високого рівня життя населення.

Оскільки фінанси є інструментом формування та використання грошових доходів і фондів, вони об'єктивно відображають розподільчий процес. Контрольна функція фінансів виявляється в контролі за розподілом внутрішнього валового продукту за відповідними фондами та їх використанням відповідно до цільового призначення. У сучасних умовах фінансовий контроль повинен забезпечити розвиток суспільного й приватного виробництва, прискорення НТП, підвищення якості праці в усіх ланках народного господарства. Він охоплює виробничу та невиробничу сфери і спрямований на поліпшення економічного стимулювання, раціональне й економне витрачання матеріальних, трудових, фінансових та природних ресурсів, скорочення невиробничих витрат тощо.

Одним з важливих завдань фінансового контролю є перевірка дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності й повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, податковими органами, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств щодо розрахунків і платежів.

Контрольна функція фінансів виявляється також через багатогранну діяльність фінансових органів. Працівники фінансової системи й податкової адміністрації здійснюють фінансовий контроль у процесі фінансового планування, при виконанні доходної та витратної частин бюджетної системи.

4)Охарактеризуйте розподільчу функцію фінансів. Відтворіть схему розподільчої функції.

Розподільчафункція — основна для фінансів. Проявляється в процесірозподілу ВВП та національного доходу шляхом утворенняфондівгрошовихкоштів і використанняїх за цільовимпризначенням. Розподільча функція проявляється в тому, що за допомогою фінансів реалізуються послідовності розподілу національного доходу (НД). Адже перш ніж розпочнеться розподіл на індивідуальне споживання, створюються резервний фонд, фонди розвитку виробництва, покриваються втрати. Завдяки пій функції забезпечується кількісне співвідношення між різними фондами. Це означає, що при розподілі НД важливе значення мас не тільки послідовність відокремлення його частин, але її дотримання пропорцій на макро- і мікрорівнях економіки. Помилки і прорахунки в розумінні закономірностей пропорційного розподілу національного доходу на кожному рівні і кожному етапі розвитку держави можуть призвести до негативних наслідків у розвитку економіки. Завдяки розподільчій функції забезпечується оптимальне поєднання різних інтересів в Україні (загальнодержавних, колективних, особистих) і створюються стимули дія ефективного господарювання. Механізм дії розподільчої функції фінансів вміщує: Первинний розподіл — розподіл вартості ВВП, доходів підприємств і формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП.

До первинних доходів належать: 1) зарплата — для фізичнихосіб; 2) прибуток — для юридичнихосіб; 3) надходженнявіддержавнихпослуг, використаннядержавнихресурсів — для держави. Перерозподіл— полягає у створенні і використаннівториннихдоходів (централізованихфондів) за рахунокрозподіленоївартості.

Його необхідність пов'язується із: — утриманнямневиробничоїсфери; — забезпеченнямдержавигрошовими коштами для виконання нею своїхфункцій. До вториннихдоходів належать: 1) загальнодержавні доходи (бюджет, цільовідержавніфонди, відомчіфондиміністерств і відомств; 2) корпоративні доходи (фондипідприємств). Вториннийрозподіл — другийетапперерозподілу в частиніформуваннядоходівфізичнихосіб, зайнятих у бюджетній (невиробничій) сфері. У результатірозподілу (первинного і вторинного) та перерозподілуствореноївартості в усіхвласників, групнаселенняутворюютьсякінцеві доходи, з використаннямякихпов'язаназаключнастадіяруху НД і відтворювальногопроцесу — йогоспоживання.

5)Охарактеризуйте суб’єктів фінансових відносин Фінанси — сукупністьекономічнихвідносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням центр. і децентр. фондів гр. коштів з метою виконанняфункцій й завданьдержави та забезпечення умов розширеноговідтворення. Предметом науки про фінанси є фінансовівідносини, яківиникають на всіхрівняхгосподарювання: Загально-державному (мікрорівні) Регіональному(рівеньадміністративно - територіальниходиниць)- місцевіорганиМакрорівні (рівеньсуб‘єктівгосподарювання) Міжнародномурівні- міжнароднісуб’єктигосподаювання: інститути і уряди. Макрорівень – сфера економічнихвідносин, щопов’язана з формуванням, розподілом, використаннямцентралізованихфондівгрошовихкоштіввдержаві.

Мікрорівень – грошовівідносини, щопов’язані з формуванням, розподілом та використаннямдецентралізованихфондівгрошовихкоштівсуб’єктівгосподарювання та домогосподарств.

Суб'єктамифінансовихвідносин на мікрорівнівиступаютьпідприємці, робітники і службовці,а на макрорівні - держава. Права підприємців та робітників і службовціввідображаютьїхнезаперечні права власності на вироблений ВВП. У рамках державного сектора економжитакісамі права власності належать державі, яка виступає в даномувипадкузвичайнимпідприємцем.

6) Охарактеризуйте основні підсистеми та ланки фінансової системи України Фінансова система, як і будь-яка система, є сукупністю взаємопов'язаних елементів, які мають однорідні ознаки. Вона поділяється залежно від теоретичного погляду, на категорії "фінанси", "фінансові ресурси", "фінансові відносини" тощо. Фінансова система України об'єднує окремі сфери і ланки фі­нансових відносин і фінансових установ, створюючи відповідну ціліс­ність. Економістами розглядаються різні ознаки класифікації сфер і ланок фінансової системи, зокрема: - за характером відображення відносин власності і особливос­ тями функціонування: державні фінанси, фінанси суб'єктів господа­ рювання недержавної форми власності, міжнародні фінанси, фінансо­ вий ринок, фінанси домогосподарств; - залежно від рівня економічної системи, на якому відбувається формування фінансових ресурсів держави: централізовані і децентра­ лізовані фінанси; - залежно від характеру формування і використання фінансових ресурсів: фінанси сфери матеріального виробництва і фінанси невиро­ бничої сфери.

Фінансова система України як предмет дослідження фінансового права складається з таких основних ланок (елементів): • державний бюджет; • місцеві фінанси; • фінанси державних підприємств, установ та організацій; • спеціальні цільові фонди; • кредит. Державний бюджет — найбільший централізований фонд коштів, який перебуває у розпорядженні КМУ та виконує державну політику. За його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину НД, що перерозподіляється фінансовими методами. У державному бюджеті органічно пов'язані основні фінансові інститути — податки, позики й видатки. Бюджетний кодекс України: бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Державний бюджет тісно пов'язаний з іншими ланками фінансової системи і є координуючим центром, який в умовах ринкової економіки надає необхідну їм допомогу. Це, зокрема, бюджетні дотації, субвенції, субсидії, кредити, гарантії, які сприяють забезпеченню нормального функціонування інших ланок фінансової системи. Місцеві (муніципальні) фінанси. Компетенція щодо їх формування визначається чинним законодавством України: Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування", "Про місцеві державні адміністрації" тощо. У сфері фінансової діяльності їх компетенція встановлюється насамперед Бюджетним кодексом України та періодичними актами про бюджет місцевих органів.

Структура місцевих фінансів визначається державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом держави. В Україні це бюджети областей, районів, міст, районів у містах, селищ, сіл. У США до місцевих фінансів належать бюджети штатів, графств, муніципалітетів, округів із закріпленими за ними видатками, джерелами доходів, у ФРН — бюджети земель, громад та міст.

7)Охарактеризуйте місце і роль фінансового ринку у фінансовій системі фінансовий ринок - це складова частина інфраструктури фінансової системи, яка забезпечує територіальне (місце, віртуальне місце), часове і функціональне здійснення трансакцій суб'єктів національної та міжнародної економіки, встановлення рівноважної ціни за відповідних обсягів купівлі-продажу фінансових активів, інструментів, технологій, а також надання фінансових послуг, необхідних для здійснення господарської та фінансової діяльності.

Економічна сутність фінансового ринку полягає у встановленні рівноважної ціни та обсягу купівлі-продажу фінансових ресурсів, інструментів, технологій, а також ціни та обсягу надання фінансових послуг для покупців і продавців на цьому ринку. Оскільки існує відповідність між фінансовою і економічною (господарською) сферами, то таким чином фінансовий ринок впливає на економічні процеси і забезпечує раціональність та ефективність використання наявних, завжди обмежених економічних ресурсів.

Роль фінансового ринку, як складової частини інфраструктури фінансової системи, полягає в тому, що він надає конкретні інструменти для здійснення трансформації (переливу) вільних коштів суб'єктів економічного життя в активний позиковий капітал, якого потребують інші суб'єкти економічного життя для реалізації своїх ефективних економічних проектів.

8)О-те органи управління і фін інститути,що входять до складу фін-вої системи За організаційно-інституційною структурою фінансова система — сукупність фінансових органів та інституцій, які здійснюють управління грошовими потоками та фондами грошових коштів. При цьому у фінансовій системі держави виділяють систему органів управління фінансами (Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Рахункова палата Верховної Ради України, Державне казначейство, Контрольно-ревізійна служба), а також фінансових інститутів, за дія них у розподільних процесах (Національний банк України, банківські та небанківські фінансові установи, фондові і валютні біржі, страхові компанії, інвестиційні фонди/ Існує досить складна схема взаємозв’язку органів управління фінансовою системою з її окремими сферами й ланками:

Фінансові органи та інституції		Ланки фінансової системи		Напрями діяльності
МІНФІН		Бюджет держави		Складання і виконання
		Державний кредит		Випуск позик, використання залучених коштів, погашення боргів
		Міжнародні фінансові відносини		Взаємовідносини з урядами інших країн, міжнародними організаціями і міжнародними фінансовими інституціями
		Фінанси підприємств		Організаційне регулювання фінансової діяльності
		Страхування		Видача ліцензій на страхову діяльність; контроль за діяльністю страхових компаній
ДКСУ		Бюджет держави		Виконання Державного бюджету
Держ.контрольно-ревізій­на служба		Бюджет держави		Ревізії складання і виконання бюджетів, контроль за використанням бюджетних асигнувань
		Фінанси державного сектора		Контроль за фінансовою діяльністю
податкова адмін.-ція	Бюджет держави		Облік платників податків і обов’яз­кових платежів, контроль за дотриманням податкового законодавства
	Загальнодержавні цільові фонди
Рахункова палата	Державний бюджет		Контроль за складанням і виконанням бюджету
	Державний кредит		Контроль за залученням, використан­ням і погашенням державних позик
Страхові компанії	Страхування		Здійснення страхових операцій
Аудиторська палата	Фінанси підприємств		Видача ліцензій аудиторам і аудиторським фірмам, контроль за аудиторською діяльністю
Аудиторські фірми	Фінанси підприємств		Проведення незалежного фінансового контролю
Національний банк	Кредитна система		Реєстрація банків, видача ліцензій на окремі банківські операції, банківський нагляд
	Держ. кредит		Агентські послуги уряду з розміщення державних цінних паперів
	Бюджет держ		Організація касового виконання
	Міжнародні фін-ві відносини		Проведення міжнародних розрахунків держави
	Валют. ринок		Визначення валютних курсів
Комерційні банки	Банківська система		Здійснення банківських операцій
Міжбанківська валютна біржа	Валют. ринок		Організація торгівлі валютою
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку	Ринок цінних паперів		Реєстрація випуску цінних паперів (крім державних); ліцензування діяльності фінансових посередників; регулювання операцій з цінними паперами; нагляд за діяльністю суб’єктів ринку
Фондова біржа	Ринок цінних паперів		Забезпечення функціонування первинного і вторинного ринків цінних паперів
Інституційні інвестори	Ринок цінних паперів		Мобілізація та інвестування фінансових ресурсів
Пенсійний фонд	Фонд цільового призначення на пенсійне забезпечення		Акумуляція коштів фонду, нарахування та виплата пенсій і допомог

Як видно з наведеного розподілу повноважень фінансових органів та інституцій, основна увага в системі управління зосереджена на бюджеті держави. Це цілком природно, оскільки саме в ньому концентруються фінансові потоки та зв’язки.

Окремі сфери і ланки не мають відповідних фінансових органів чи інституцій управління. Управління фінансами суб’єктів господарювання здійснюється фінансовими службами в складі управлінських структур підприємств та організацій, господарських товариств і холдингових компаній, міністерств і відомств.

9) Охарактеризуйте сферу діяльності Міністерства фінансів України Міністе́рствофіна́нсівУкраї́ни(Мінфін України) — головний орган у системі центральних органів виконавчої влади України з фінансових питань. Провідне місце в системі органів оперативного управління бюджетом займає Міністерство фінансів. Головними напрямами його діяльності є розробка і реалізація фінансової політики держави, забезпечення бюджетного процесу, регулювання фінансового ринку і організації випуску цінних паперів, забезпечення міжнародних фінансових відносин держави, організація фінансових відносин у суспільстві, матеріальному виробництві, сфері послуг. При цьому стержневою основою виступає саме бюджет. З одного боку, так чи інакше, всі сфери діяльності Міністерства фінансів відображаються в бюджеті. З другого, через бюджет значною мірою здійснюється реалізація поставлених завдань та функцій. В своїй діяльності Міністерство фінансів керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Міністерство організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Воно узагальнює практику застосування актів законодавства з питань, що входять до його компетенції. Діяльність Міністерства фінансів регламентується спеціальним документом - “Положенням про Міністерство фінансів України”, затверджене Кабінетом Міністрів України. Відповідно до нього, основними завданнями, які покладено на Міністерство фінансів є: а) розробка основних напрямків державної фінансової політики; б) складання і забезпечення виконання державного бюджету; в) концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку економіки, фінансового забезпечення державних гарантій щодо соціального захисту населення та створення державних фінансових резервів; г) розробка нових і вдосконалення діючих форм фінансових відносин: - держави з іноземними державами та міжнародними фінансовими організаціями; - держави з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності на основі економічних методів управління, проведення гнучкої податкової політики, спрямованої на створення належних умов для розширення виробництва, здійснення заходів щодо розвитку і регулювання фінансового ринку; д) удосконалення фінансового механізму, методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат шляхом широкого використання довготермінових фінансових форм і нормативів.

10) Охарактеризуйте функції і повноваження Державної податкової адміністрації Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: 1) організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із: здійсненням контролю за додержанням закону про податки,а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; 2) видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування; 3) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків,; 4) роз'яснює порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі та організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби; 5) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби; 6) подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану; 10) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції; 11) подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів; 12) вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування; Податкова служба України здійснює свою діяльність на підставі Закону України «про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990

11) Охарактеризуйте функції державного казначейства Метою створення Державного казначейства було забезпечен­ня ефективного управління коштами зведеного бюджету держа­ви, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у державному бюджеті та місцевих бюджетах. Відповідно до чинного законодавства Державне казначейство України виконує такі функції:

1. організовує та здійснює касове виконання державного та місцевих бюджетів за принципом єдиного казначейського рахунку;

2. керує територіальними органами Державного казначейства;

3. веде облік асигнувань, кошторисних призначень та зобов'язань розпорядників коштів державного і місцевих бюджетів, цільових фондів на відповідних рахунках в органах Державного казначейства;

4. здійснює управління доходами і видатками державного та місцевих бюджетів, проводить операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній валюті в межах розписів бюджетів;

5. виконує операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні уряду України;

6. організовує та здійснює прогнозування і касове планування коштів державного та місцевих бюджетів, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах затверджених на відповідний період видатків;

7. доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з державного і місцевих бюджетів;

8. розподіляє між державним бюджетом та місцевими бюджетами відповідних рівнів відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перераховує місцевим бюджетам належні їм кошти від зазначених відрахувань;

9. організовує та здійснює взаємні розрахунки між держав­ним і місцевими бюджетами;

10. веде зведений бухгалтерський облік руху коштів державного і місцевих бюджетів на рахунках Державного казначейства;

11. організовує та здійснює збирання, зведення та аналіз фінансової звітності про стан виконання державного, місцевих та зведеного бюджетів, подає зазначену звітність Верховній Раді України, уряду України та Міністерству фінансів;

12. проводить ревізії діяльності територіальних органів Державного казначейства;

13. встановлює зв'язки з міжнародними фінансово-банківськими установами, а також із казначействами інших країн, вивчає досвід організації їхньої діяльності та готує пропозиції про його використання в Україні.

12) Охарактеризуйте функції і повноваження Контрольно-ревізійної служби Державна контрольно-ревізійна служба України створена в 1993 р. на базі Контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів України і є його правонаступницею у частині майнових прав та обов'язків. Діяльність Головного контрольно-ревізійного управління спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України. Кабінет Міністрів України визначає також видатки на утримання державної контрольно-ревізійної служби, які фінансуються з державного бюджету Державна контрольно-ревізійна служба забезпечує контроль за використанням відповідно до законодавства бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами й організаціями незалежно від форми власності, відомчої належності та підпорядкованості, збереженням державного і комунального майна, веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Головне контрольно-ревізійне управління виконує такі функції: • проводить ревізії та перевірки, у тому числі за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та правоохоронних органів фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, позабюджетних фондів, перебувають у державній, комунальній власності, а також таких, у статутних фондах яких є частка державного, комунального майна; • проводить перевірки використання бюджетних коштів, отриманих на виконання державних програм, перевірки фінансово-господарської діяльності щодо бюджетних позик, позик і кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій і субсидій, належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів, а також у передбачених законодавством випадках використання коштів, що залишаються у розпорядженні суб'єкта господарювання у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів; • здійснює аналіз стану дотримання фінансової дисципліни і повідомляє про його результати відповідні центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи, а за необхідності передає матеріали ревізій і перевірок органам, які згідно із законодавством наділені правом застосування санкцій за виявленими фактами порушень; • готує і передає до відповідних органів пропозиції щодо усунення причин і умов, які призвели до недостачі державних коштів і матеріальних цінностей, неефективного і нецільового витрачання державних фінансових ресурсів; • здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених ревізіями та перевірками, і в разі потреби вживає додаткових заходів до їх усунення; • систематично інформує Президента України, Кабінет Міністрів України про факти порушень фінансової дисципліни, виявлені ревізіями та перевірками фінансово-господарської діяльності. Аналогічні функції виконують контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і районах у містах. Крім означених функцій, на Головне контрольно-ревізійне управління (ГоловКРУ) покладено розроблення інструктивних та інших нормативних документів з проведення ревізій та перевірок, здійснення методичного керівництва і контролю за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів.

13)Охарактеризуйте сферу діяльності Рахункової палати Верховної Ради України Рахунко́вапала́та — постійно діючий орган контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Рахункова палата є юридичною особою, має свою печатку із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України. Місцезнаходженням Рахункової палати є місто Київ. Основними завданнями Рахункової палати України є 1) організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідної і видаткової частин Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; 2) здійснення контролю за утворенням і покриттям внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків бюджетних коштів, валютних і фінансово-кредитних ресурсів; 3) контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і соціально-культурного розвитку, охорони довкілля, використання об'єктів права власності, які не підлягають приватизації; 4) контроль за своєчасністю та законністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах НБУ та уповноважених банків; 5) здійснення контролю за грошовою емісією, використанням золотого запасу, дорогоцінних металів, коштовного каміння, надання кредитів і здійснення операцій щодо розміщення золота та валютних резервів; 6) аналіз виявлених відхилень від показників державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про вдосконалення бюджетного процесу в цілому.

Рахункова палата відповідно до закону «Про Рахункову палату України» виконує такі функції:

• Організовує та здійснює контроль за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

• Здійснює контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначає ефективність та доцільність видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

• Контролює фінансування загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

• Контролює дотриманням законності при наданні Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

• Контролює законність та своєчасність руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

• Аналізує встановлення відхилень від показників Державного бюджету України та готує пропозицій про їх усунення, а також удосконалює бюджетний процес в цілому;

• Регулює інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргів України, про результати здійснення інших контрольних функцій;

• Виконує інші завдання, передбачені для Рахункової палати чинним законодавством України.

Рахункова палата здійснює контроль на засадах законності, плановості, об'єктивності, незалежності та гласності.

14)Що таке фінансовий контроль і яка його роль?

Метою фінансового контролю, перш за все, є зміцнення фінансовоїдисципліни, забезпечення економії матеріальних, трудових і грошовихресурсів, а також повного, своєчасного та доцільного використання грошовихкоштів у суспільстві для досягнення ефективного результату. [19]

Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави,складовою частиною якої він є. Забезпечити своєчасне, найбільш ефективне,повне збирання грошових коштів, сприяти їх збільшенню, допомогти знайтинові джерела доходів - у цьому завдання і одне з основних призначеньфінансового контролю.

Не менш важливе завдання стоїть перед фінансовим контролем прирозподілі коштів, їх раціональному, доцільному, найбільш ефективному таекономною використанні. [17]

Порівняно з іншими складниками управлінської системи контроль посідаєцентральне місце серед функцій менеджменту і відіграє інтегруючу роль,оскільки є, з одного боку, результатом прогнозування та обліку, з іншого --передумовою аналізу та регулювання фінансових і грошово-кредитних процесів.

Фінансовий контроль є засобом розв'язання проблеми фінансової безпеки,оскільки він може відвернути підрив:

. Фінансового суверенітету держави;

. Цілісності фінансового простору;

. Єдності фінансової політики і фінансового механізму.

Отже, фінансовий контроль є важливим елементом управлінськоїдіяльності, організаційного керівництва, однією із форм втілення у життяприйнятих державними і недержавними органами рішень.

Визначення поняття фінансового контролю змінювалося з розвиткомсуспільства. В більшості наукових джерел соціалістичного періоду фінансовийконтроль визначається як одна із сфер, ланок, форм, галузей контролю засуспільним виробництвом і розподілом продуктів. З огляду на одержавленістьвласності дане поняття пов'язувалося тільки з державним контролем

Фінансовий контроль - це діяльність державних органів і недержавнихорганізацій по забезпеченню законності, фінансової дисципліни і доцільностіпри мобілізації, розподілі і використанні грошових коштів і зв'язаних з цимматеріальних цінностей ". Роль фінансового контролю в забезпеченні створення, раці­онального розподілу і перерозподілу вартості валового внутріш­нього продукту, дотриманні пропорційності розвитку економі­ки, відшуканні додаткових резервів економічного зростання, здійсненні режиму економії надзвичайно велика. Широка сфе­ра здійснення фінансового контролю дозволяє суттєво вплива­ти на весь процес розширеного відтворення, стежити за дотри­манням фінансової безпеки держави, досягненням фінансової самодостатності секторів і галузей економіки, збалансованістю державного та місцевих бюджетів, захищеністю ключових фі­нансово-економічних інтересів громадян та іншими цільовими орієнтирами і параметрами розвитку суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контро­лю сприяє забезпеченню національних економічних інтересів, поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкової економіки.

15) Охарактеризуйте види та методи фінансового контролю. Види фінансового контролю: - 1) в залежності від часу проведення: - попередній - здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків за бюджетом і планом, має на меті перевірку обґрунтованості розрахунків і пошук можливості більш ефективного їх використання; - поточний (оперативний) - здійснюється під час виконання планів, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. Мета -досягти найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, виявити додаткові можливості для збільшення доходів і зменшення витрат; - наступний - здійснюється за наслідками фінансово-господарської діяльності, при розгляді і затвердженні звітів, аналізів, виконання завдань, списання матеріальних цінностей і здійснюється шляхом ревізій, перевірок, інвентаризації. Мета - оцінка досягнутого й розробка стратегії на майбутнє. 2) за характером:- обов'язковий - здійснюється в силу вимог нормативних актів або за рішеннями компетентних органів держави; - ініціативний - здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб'єктів. 3) за суб'єктами:- контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування; - контроль Президента України; - контроль органів виконавчої влади загальної компетенції; - контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції; - контроль фінансово-кредитних органів; - відомчий,громадський, аудиторський контроль; 4) за джерелами інформації: - фактичний, який полягає у вивченні реального стану об'єктам, який перевіряється, його огляду, обмірювання в натурі, встановлення дійсності наявності грошових і матеріальних ресурсів, аналізу отриманої інформації і документів на предмет їхньої відповідності; - документальний - перевірка та аналіз первинних документів, які містять відомості про рух коштів. 5) за формою проведення: - обов'язковий (зовнішній); - ініціативний (внутрішній). Методи фінансового контролю - це прийоми і засоби його здійснення. Вони різноманітні й залежать від об'єкту контролю, мети і завдань, які стоять перед особами, які здійснюють перевірку, та інших факторів. - перевірка - обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та їх підрозділів. Наслідки перевірки оформлюються довідкою або доповідною запискою; - ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, - обстеження - метод контролю окремих сторін діяльності підприємства, установи, організації, проте за значно ширшим колом показників, в ході якого здійснюється опитування, анкетування; - інспекція - метод фінансового контролю на місцях, здійснюється з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги; - спостереження - метод фінансового контролю, який має на меті загальне ознайомлення із станом фінансової діяльності - аналіз - здійснюється на основі звітності, він ґрунтується на використання спеціальних статистичних прийомів - індикативного методу, методу середніх і відносних величин. - фінансово-економічна експертиза (проводиться щодо певних фінансових документів і за підсумками її видається висновок. наприклад, здійснюється рахунковою палатою Верховної ради України щодо проектів державного бюджету, законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України щодо питань фінансів тощо). Методи фінансового контролю слід відрізняти від методики Їх проведення. Методика - це конкретні прийоми та засоби певних дій. Вона показує, у якому порядку проводити, наприклад, ревізію, з чого починати і чим закінчувати її. Методики контролю розробляються з урахуванням форми власності, організаційної структури, територіального аспекту.