112.Інтенсивність як економічна категорія і її трактування до сучасних тенденцій розвитку аграрного підприємства.

Інтенсивність як економічна категорія та її трактування відповідно до сучасних тенденцій розвитку сільськогосподарського виробництва. Поняття типу розвитку підприємства. Економічна характеристика інтенсивного, екстенсивного, зрівноваженого, інтенсивно-екстенсивного і екстенсивно-інтенсивного типів розвитку та їх можливих модифікацій. Методика визначення типу розвитку аграрного підприємства на основі кількісного визначення впливу екстенсивного й інтенсивного факторів на результати виробництва.

Інтенсифікація як сукупність напрямів формування інтенсивного типу розвитку сільськогосподарського виробництва в цілому і окремих підприємств зокрема. Характеристика найважливіших напрямів інтенсифікації на сучасному етапі. Двоїстий характер інтенсифікації і необхідність встановлення екологічно допустимих граничних меж використання її окремих напрямів. Основні ознаки екологічності інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств

Методика визначення швидкості обороту сукупних авансованих ресурсів і маси валового продукту з урахуванням величини даного показника. Поняття прирощеного ефекту, одержуваного підприємствами завдяки підвищенню швидкості обороту ресурсів, і методика його визначення. Реальний, потенційний і додатковий ефект. Реальні втрати підприємств від зниження коефіцієнта обороту ресурсів.

Розподіл валового продукту як знаряддя впливу на процес виробництва в його наступних циклах і формування інтенсивного типу розвитку. Сучасний механізм розподілу валового продукту аграрних підприємств. Фонд відшкодування, його структура і механізм формування. Госпрозрахунковий дохід (новостворена вартість) і його розподіл на фонди споживання, нагромадження і резервний фонд. Фактори, що впливають на їх співвідношення. Структура фонду споживання в сучасних умовах діяльності аграрних підприємств. Складові фонду нагромадження. Умови і мета створення резервного фонду. Методика визначення показників, що характеризують пропорції розподілу валового продукту підприємства і темпи відтворення.

113.Сучасний механізм розподілу валового продукту аграрних підприємств показники що характеризують пропорції відтворення на підприємстві

Розподіл є важливим знаряддям впливу на процес виробництва в його наступних циклах. Це зумовлено тим, що залежно від пропорцій розподілу валового продукту на його складові частини залежить можливість простого і розширеного відтворення, його темпи та якісні зміни в основоположних факторах виробництва. Щоб переконатися в цьому, необхідно знати сучасний механізм розподілу валового продукту й оцінити його складові елементи. У вартісній формі реалізована частина валового продукту оцінюється за поточними цінами реалізації, а нереалізована, призначена для виробничого споживання самим підприємством — за собівартістю її виробництва. Оцінений у такий спосіб валовий продукт розпадається на дві частини — фонд відшкодування і чисту продукцію. Фонд відшкодування представлений вартістю спожитих у процесі виробництва знарядь праці і предметів праці, що набувають форму поточних витрат — амортизації і матеріальних витрат, які включаються в собівартість продукції. Щоб здійснити наступний цикл відтворення, підприємство повинне відшкодувати спожиті засоби виробництва за рахунок натуральної частини валового продукту (корми, насіння, садивний матеріал тощо) і за рахунок його грошової частини (виручки від реалізації продукції за різними каналами) придбати замість спожитих паливно-мастильні матеріали, добрива, отрутохімікати, замінити вибулу з процесу виробництва техніку тощо. Таким чином, фонд відшкодування є джерелом простого відтворення засобів виробництва.Чиста продукція є джерелом простого відтворення робочої сили і розширеного відтворення цього ресурсу та інших факторів виробничого процесу. Проте не вся чиста продукція може бути використана на зазначені цілі. Певна її частина спрямовується на виплату платежів у бюджет і на повернення довгострокового кредиту. Якщо від чистої продукції підприємства відняти платежі в бюджет і виплачені суми банку на погашення довгострокового кредиту, то одержимо госпрозрахункову чисту продукцію, що залишається в розпорядженні підприємства. Вона поділяється на три фонди: споживання, нагромадження і резервний фонд. Фонд споживання формується протягом поточного року в результаті виплати працівникам заробітної плати (основної і додаткової) згідно з їх посадовими окладами (керівникам, спеціалістам, службовцям), відповідно до виконаного обсягу робіт (працівникам на механізованих і кінно-ручних роботах, у будівництві, інших видах діяльності) та одержаної продукції (ряду категорій працівників тваринництва). Виплачену працівникам заробітну плату протягом року можна назвати базовим фондом оплати праці підприємства. Для кількісного та якісного аналізу й оцінки фактичного стану підприємства, що пов’язаний з розподілом чистої продукції, використовують низку показників.1. Норма пропорціональності як процентне співвідношення між фондами нагромадження, споживання і резервним фондом у структурі госпрозрахункової чистої продукції2. Норма нагромадження як відношення суми фонду нагромадження і резервного фонду до чистого прибутку підприємства. З підвищенням цього показника у підприємств виникає можливість розширювати, за інших однакових умов, свою інвестиційну діяльність у перспективі і тим самим досягти вищих кінцевих результатів виробництва. 3. Коефіцієнт розширення виробничих фондів підприємства визначається відношенням прибутку, спрямованого на їх поповнення, до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів. Аналіз можна поглибити, якщо розрахунок вести окремо за названими видами фондів.

114.СУТЬ І СКЛАДОВІ ФОНДУ НАГРОМАДЖЕННЯ.УМОВИ І МЕТА СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВНОГО ФОНДУ.ЯКІ ЕКОНОМІЧНІ МОТИВИ НЕОБХІДНО БРАТИ ДО УВАГИ ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧИТИ РАЦІОНАЛЬНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ФОНДАМИ СПОЖИВАННЯ І НАГРОМАДЖЕННЯ.

Фонд нагромадження — частина доходу, використовувана на приріст виробничих і невиробничих основних фондів, також для створення страхових запасів і резервів. Основна його частина направляється на розширення і якісне удосконалювання основних фондів і оборотних коштів сфери матеріального виробництва, утворить фонд виробничого нагромадження і використовується на реконструкцію діючих і будівництво нових підприємств, модернізацію і відновлення виробничого апарата; інша — утворить фонд невиробничого призначення нагромадження, що впливає на життєвий рівень населення через приріст основних невиробничих фондів (житлові будинки, школи, лікарні, інші об'єкти соціальної інфраструктури). Практично нагромадження основних фондів визначається по залишковій вартості — сума запровадження в дію нових плюс закінченого капітального ремонту мінус амортизація (знос) і мінус залишкова вартість ліквідованих основних засобів. Складовими частинами нагромадження матеріальних оборотних коштів, запасів і резервів є: приріст виробничих запасів сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів і запасних частин, а також приріст незавершеного виробництва і будівництва, залишків готових продуктів і товарів, державних матеріальних резервів і ін. Структура фонду нагромадження визначається співвідношенням між фондом виробничого нагромадження і фондом невиробничого нагромадження. Барометром нормального розвитку економіки є активна інвестиційна політика, що спрямовується на постійне оновлення й нарощування виробничого потенціалу і розв'язання соціальних завдань. Резервний фонд - фонд, що формується за рахунок відрахувань від доходу кооперативу та інших не заборонених законодавством надходжень, використовується для покриття шкоди від надзвичайних ситуацій. Резервний фонд створюється з метою забезпечення безперебійності виробництва у разі виникнення ризикових ситуацій. Формується за рахунок прибутку в розмірі, визначеному статутом підприємства. Як правило, не перевищує 25 % суми статутного фонду. Р. ф. п. використовується для покриття відносно малих збитків, зумовлених непередбаченими обставинами. Дає можливість при укладанні страхових договорів передбачати франшизу. Співвідношення між споживанням та нагромадженням залежить від багатьох факторів, що з них головними є: величина доходів та податків; вартість факторів виробництва — матеріальних ресурсів, робочої сили, капіталу (рівня процентної ставки); обсяги нематеріальних активів (інформація, технології і т. п.); співвідношення між попитом і пропозицією; стабільність грошового обігу; стабільність політичної ситуації й законодавства; стан навколишнього природного середовища тощо. Що більшою є частка нагромадження, то меншою стає частка споживання. Проте за певних умов збільшення ВВП співвідношення між споживанням та нагромадженням може залишатися незмінним, тобто абсолютна сума споживання й нагромадження може зростати одночасно. Пропорція між споживанням та нагромадженням, з одного боку, визначає темпи економічного зростання, а з іншого — рівень споживчого попиту, можливості задоволення поточних потреб у межах національної економіки.