55.Охарактеризувати методичні підходи грошової оцінкинемат.Рес.

Оцінка ( визначення вартості нематеріальних активів) залежить від способу їх придбання. Нематеріальні активи можуть бути внесені в якості внеску до статутного капіталу, придбані за плату у інших організацій, отримані безоплатно, створені на самому підприємстві. Тому оцінка може бути проведена за домовленістю сторін, виходячи з витрат на придбання, за ринковою вартістю, за вартістю виготовлення.

Первісна вартість нематеріальних активів, придбаних за плату, визначається як сума всіх фактичних витрат на придбання та приведення їх до стану, у придатний для використання у запланованих цілях.Первісна вартість нематеріальних активів, створених самою організацією, розраховується як сума всіх фактичних витрат на їх створення, виготовлення (витрачені матеріальні ресурси, оплата праці, послуги сторонніх організацій, патентні мита, пов'язані з одержанням патентів, свідоцтв, і т.п .).

Первісна вартість нематеріальних активів, внесених у рахунок вкладу до статутного (складеного) капітал організації, обчислюється виходячи з їх грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) організації.

Первісна вартість нематеріальних активів, отриманих організацією безоплатно ), відповідає їх ринкової вартості на дату прийняття до бухгалтерського обліку.В оцінці нематеріальних активів можна використовувати три основних підходи: дохідний; витратний; порівняльний.

Відповідно до дохідним підходом вартість об'єкта нематеріальних активів приймається на рівні поточної вартості тих переваг, які має підприємство від його використання. Як приклад можна навести метод звільнення від роялті, який використовується для оцінки вартості патентівта ліцензій. Роялті - це періодичне відрахування ліцензеру (продавцю) за користування інтелектуальною власністю. Зазвичай роялті складає 5-20% додаткового прибутку, одержуваної підприємством, що купили інтелектуальну власність. Якщо об'єкт інтелектуальної власності є основою нового продукту (технології), роялті може складати до 50%.

У випадку, коли винахід набувається на основі роялті, то вартість ліцензії на використання винаходу дорівнює дисконтованій потоку роялті: де D _i - ставка роялті; R - база розрахунку роялті (виручка від продукції, що випускається за ліцензією, або прибуток, який отримується від реалізації відповідної продукції); Т - термін дії ліцензійного договору; t - порядковий номер даного року;   - ставка дисконту.

При використанні витратного підходу нематеріальні активи оцінюються як сума витрат на їх створення, придбання і введення в дію.

Порівняльний підхід може застосовуватися для тих видів нематеріальних активів, операції по яких часто відбуваються на ринку. Вихідною інформацією для розрахунку вартості об'єкта служать ціни продажу аналогічних об'єктів.

56.Розкрити економічну суть оборотних фондів і фондів обігу.Охарактериз.Джерела формування оборотних фондів.

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.

Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації). У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють на:

а)виробничі запаси;

б)незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

в)витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством для створення оборотних фондів. До фондів обігу належать:

1. готова продукція, що перебуває на складі підприємства і підготовлена до відправки споживачеві, а також та її частина, яка вже відправлена, але ще не оплачена;

2. товари на складі, що закуповуються з метою подальшої реалізації за вищими цінами.

Джерела формування оборотних засобів є: а) власні; б) позичені; в) залучені (тимчасове використання частини коштів інших підприємств).

До них належать: кредиторська заборгованість постачальникам, строк оплати яких не настав; заборгованість робітникам і службовцям; заборгованість фінансовим органам. В окремих випадках для формування оборотних засобів використовують позапланові ресурси: тимчасово вільні кошти фондів економічного стимулювання і спеціального призначення на поточному рахунку; перерозподілений прибуток; прострочені і пролонговані (відстрочені) кредити банку; прострочена кредиторська заборгованість постачальникам і іншим організаціям. Виділяють ще стійкі пасиви як джерела формування оборотних засобів, що мають особливе призначення. Ними розпоряджаються інші організації. До стійких пасивів також належать фонди підприємства, які спеціально не призначені для формування оборотних засобів. До них належать: заборгованість із зарплати; відрахування на соціальне страхування; резерв на покриття майбутніх видатків і платежів; частина фондів економічного стимулювання, яка постійно використовується в обороті; засоби ремонтного фонду для формування залишків матеріалів на ремонт.

57.Охарактериз. систему показників ефективності використання оборотних засобів,пояснити методику їх визначення та вказати на основні напрямки економії матер.рес. у аграрному в-цтві і зниження матеріаломісткості продукції

Ефективне використання оборотних коштів характеризується такими показниками:

Коефіцієнт оборотності (Circulating coefficient), який розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період, і розраховується за формулою

 , (6.16)де К_ОБ — коефіцієнт оборотності, оборотів; Р - вартість реалізованої продукції, грн.; ОК - середній залишок оборотних коштів, грн.

Середній залишок оборотних коштів розраховують за формулою середньої хронологічної:

 , (6.17)де х₁…n-1 - величина оборотних коштів на початок кожного місяця (кварталу) розрахункового періоду, грн.;х_n - величина оборотних коштів на початок першого місяця (кварталу) наступного періоду, грн.; n - загальна кількість місяців (кварталів). Періодом, за який визначають обсяг реалізованої продукції та середні залишки оборотних коштів може бути місяць (30 днів), квартал (90 днів), рік (360 днів).

Показником, оберненим коефіцієнту оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів (Load of circulating assets factor), який показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції за певний період. Величина цього показника обчислюється за формулою

, (6.18)

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів визначається за формулою

, (6.19)або  , (6.20)

де Т_ОБ - тривалість одного обороту, днів, Д — дні періоду.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використанийпоказник віддачі (рентабельності) оборотних коштів (Index of return (to profitability) of circulating assets), котрий являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:

 , (6.21)де R_ОК — рентабельність оборотних коштів, %; ПР — прибуток від реалізації продукції, грн.

Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватись по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, та за окремими їх елементами. Зміну оборотності оборотних коштів виявляють через порівняння фактичних показників з плановими або показниками за попередній період. Порівнюючи показники оборотності оборотних коштів, виявляють прискорення її чи сповільнення. Пошук внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів складає зміст управління матеріальними ресурсами. Він припускає наступні етапи:а) оцінка якості планів матеріально-технічного постачання й аналіз їхнього виконання;б) оцінка потреби підприємства в матеріальних ресурсах;в) оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів;