83. Поняття міжнародного цивільного процесу. Джерела правового регулювання цивільних процесуальних відносин з іноземним елементом.

До міжнародного цивільного процесу належить правове регулювання діяльності судів по розгляду цивільних справ, які виникають з цивільних, сімейних, трудових та інших матеріальних правовідносин, а також по виконанню окремих процесуальних дій, визнанню і виконанню судових рішень з участю іноземного елемента. Джерела цивільного процесуального права — правові акти, що містять норми даної галузі права. Основними джерелами (формою) права у всіх сучасних правових системах світу є нормативно-правові акти держави: КУ; ЗУ «Про міжнародне приватне право»; Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладених державами-членами СНД; Конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень; двосторонні договори України про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах; ЦПК; двосторонні договори про взаємну правову допомогу, укладені СРСР та є чинними для України; ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; «Про біженців»; «Про нотаріат».

84. Правове положення іноземних осіб у цивільному процесі

Щодо цього питання у доктрині міститься принцип, за яким іноземці повинні мати вільний доступ до будь-якого національного суду й мати ті ж процесуальні права при розгляді цивільних справ, як і громадяни держави-суду, незалежно від того чи закріплено це у національному праві чи ні. Що стосується цивільно-процесуальної правоздатності та дієздатності іноземців, то зі здатності іноземця бути стороною у цивільному процесі відокремлено питання про його здатність звертатися з позовом до суду. Право звертання до суду пов’язане з матеріальним правом і в національному законодавстві вирішується із застосуванням колізійної прив’язки. Держава як суб’єкт міжнародного цивільного процесу без згоди держави вона не може виступати суб’єктом міжнародного цивільного процесу. Імунітет держав складається із судового імунітету, імунітету від примусового виконання й від попереднього виконання позовів. Відмові від імунітету здійснюється за положеннями національного законодавства.

85. Судовий імунітет іноземної держави. Особливості процесуального положення дипломатичних, консульських та інших офіційних представництв іноземних держав

Згідно з положенням про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженим ПУ – глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних справах. Суть судового імунітету перерахованих осіб полягає в тому, що вони підлягають юрисдикції судів України лише в межах, визначених нормами міжнародного права, або договорами з відповідними державами й тільки за наявності згоди на це акредитуючої держави. До осіб, які користають судовим імунітетом в Україні, належать також працівники консульських установ: консульські посадові особи і консульські службовці консульської установи. Консульські посадові особи й консульські службовці не підлягають юрисдикції судових органів щодо дій, здійсненних ними під час виконання консульських функцій. Дипломатичний імунітет також поширюється на представників іноземних держав, на членів парламентських і урядових делегацій іноземних держав, які прибувають в Україну для участі в міжнародних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними дорученнями, а також на членів їх сімей, що їх супроводжують і не є громадянами України, а також на міжнародні організації.