Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія економіки та економічної думки Опорний...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.34 Mб
Скачать

Тема 8. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в україні (друга половина XIX – початок XX ст.)

1. Ринкове господарство в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

2. Економічна думка в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

1. Ринкове господарство в Україні (друга половина хіх - початок хх ст.)

Сутність соціально-економічних реформ на селі:

1. У 1847-1848 рр. у Правобережній Україні царські власті провели інвентарну реформу. Мета полягала в законодавчому врегулюванні взаємовідносин поміщиків і кріпаків. У кожному маєтку запроваджувалась інвентарна книга, до якої записувалися норми панщини та інших кріпосницьких повинностей, які мав визначити сам поміщик.

2. Реформи 1861 р. зберігали селянську общину, яка перетворювалася у найнижчу адміністративну одиницю. До її функцій належали місцеве самоврядування, забезпечення своєчасної сплати селянами платежів та податків і виконання ними повинностей.

3. Реформи відкрили перед звільненими з кріпацтва селянами широкі можливості для активізації господарської діяльності.

4. Селяни, як і представники інших соціальних верств населення, могли купувати рухоме і нерухоме майно, займатися не тільки сільськогосподарським виробництвом, а й торгівлею, відкривати промислові підприємства. Виникли умови для вільного найму робочої сили.

Характерні риси моделі економіки, що «наздоганяє» такі:

  • втілення в життя прогресивних явищ та процесів не завдяки еволюції «знизу», а силовій модернізації - «революції згори»;

  • вибіркове, а не системне запозичення та використання світових досягнень у галузі техніки, технології та організації виробництва;

  • пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформації структури економіки;

  • збереження протягом тривалого часу багатоукладності, паралельне існування нового, що набирає силу, укладу та попередніх укладів, що не досягли піку свого розвитку і повністю не вичерпали своїх можливостей;

  • порушення однорідності економічного простору, ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання соціальної напруженості в суспільстві.

Принциповою особливістю наздоганяючої моделі є різке зростання ролі держави, що виявляється у встановленні державно­го контролю за всіма сферами економіки, активному втручанні державних структур у хід реформ. Реалізація такого сценарію на практиці веде до зростання авторитарності влади, посилення централізму, збільшення ролі чиновництва, бюрократизації управління.

У сфері землеволодіння та землекористування внаслідок пе­ретворення землі на товар у другій половині XIX ст. відбулися докорінні зрушення.

По-перше, сформувався досить високий рівень концентрації землі. На початку XX ст. власниками 68 % усієї дворянської землі були близько 3 тис. поміщиків.

По-дру­ге, відбувся докорінний перерозподіл земельної власності, що йшов у напрямі переходу від становості до безстановості, активного витіснення дворянського землеволодіння буржуазним. У 1877-1905 рр. поміщики українських губерній продали осо­бам недворянського походження третину загальної площі дво­рянського землеволодіння (6 млн десятин), крім того заможні селя­ни викупили у свою власність із дворянського землеволодіння 4,5 млн десятин землі. Тому власний земельний фонд зріс майже у 4 рази.

По-третє, значно зросло орендне землекористування. Відробіткова форма оренди відживала, зростання товарності господарств сприяло поширенню грошової, підприємницької оренди.

Особливості української промисловості:

1. Перетворення Півдня України, на основну паливно-металургійну базу Російської імперії.

2. Більш швидкі порівняно із загальноімперськими темпи розвитку індустрії.

3. Високий рівень концентрації виробництва. У 1892 р. вісім найбільших шахт Донбасу видавали на-гора більше третини річного видобутку вугілля та антрациту краю. У 60-90-х роках при зменшенні загальної кількості цукрових заводів в Україні (з 247 до 153) виробництво цукру на них зросло в 14 разів.

4. Значний вплив іноземного капіталу. У Катеринославській і Херсонській губерніях за останні два десятиріччя XIX ст. виникло 17 нових металургійних заводів.

Більшість із них були побудовані на кошти іноземних капіталістів:

- англійських - завод Джона Юза з робітничим селищем Юзівка (тепер Донецьк);

- бельгійських - Дніпровський завод у селищі Кам'янському (тепер Дніпродзержинськ);

- французьких - Гданцівський біля Кривого Рогу.

Російські капіталісти стали власниками заводів:

- Брянського - поблизу Катеринослава,

- Дружківського та Донецько-Юр'ївського - у Донбасі.

5. Структурна та територіальна диспропорційність. За підтримки держави пріоритетне значення надавалося важкій індустрії, яка розвивалася темпами вдвічі швидшими порівняно з галузями легкої промисловості.

6. Формування економіки України як органічної частини економічного простору Російської імперії.

Цей процес виявлявся:

- у гіпертрофованому розвитку галузей великої індустрії південноукраїнських земель;

- гальмуванні розвитку частини галузей легкої промисловості (полотняна, суконна і т. ін.), які конкурували з аналогічним виробництвом центральноросійських земель;

- побудові української промисловості на принципі незавершеності, відсутності замкнутого технологічного циклу тощо.

На початку XX ст. прогресувала тенденція нерівномірності розвитку регіонів України. У цей період сформувалася певна спеціалізація промислових регіонів України.

1. Донбас став центром вугільної промисловості, Нікопольський басейн - марганцевої.

2. Кривий Ріг - залізоруд­ної,

3. Правобережжя і певною мірою Лівобережжя - цукрової промисловості.

Ці осередки промислового виробництва з часом набули загальноросійського значення, а частка промисловості України в загальному обсязі продукції усього народного госпо­дарства становила 48,2 %.