- •Технологія та організація будівництва
- •Навчальний посібник
- •1.2. Структура завдань матеріально-технічного забезпечення
- •1.3. Організаційні форми закупівель
- •1.4. Принципи проведення закупівель
- •1.5. Підрядні торги
- •1.6. Способи проведення торгів
- •1.7. Організатори і учасники торгів
- •1.8. Організаційна робота замовника
- •1.9. Договори та контракти постачання
- •1.9.1. Різновиди контрактів
- •1.9.2. Структура контракту
- •1.9.3. Підготовка та ведення контрактів
- •1.10. Постачання
- •1.10.1. Планування постачання
- •1.10.2. Приймання, облік та відпускання матеріально-технічних ресурсів
- •1.10.3. Виробничо-технологічна комплектація ресурсів
- •2.2. Організаційні форми експлуатації парку будівельних машин
- •2.3. Організація експлуатації засобів малої механізації
- •2.4. Основні принципи визначення потреби в будівельних машинах
- •2.5. Облік роботи і організація технічного обслуговування і ремонту будівельних машин
- •3.2. Вибір виду транспорту і визначення характеристик перевезень
- •3.3. Визначення потрібної кількості транспортних засобів
- •3.4. Організація автомобільного транспорту
- •3.5. Організація перевезень залізничним і водним транспортом
- •3.6. Застосування економіко-математичних методів при розв'язанні задач організації перевезень
- •4.2. Суть, значення та функції стратегічного планування
- •4.3. Технологія стратегічного планування
- •4.3.1. Вибір стратегічних цілей
- •4.3.2. Розроблення, обґрунтування та оцінювання стратегічних альтернатив
- •4.4. Організація реалізації стратегій та оцінка її ефективності
- •Розділ 5 Річне планування діяльності будівельної організації
- •5.1. Загальні положення
- •5.2. Планування виробничої програми
- •5.3. План розвитку і використання виробничої потужності
- •5.4. Планування технічного розвитку і підвищення економічної ефективності
- •5.5. Планування механізації
- •5.6. Планування власних капітальних вкладень
- •5.7. Планування матеріально-технічного забезпечення і комплектації
- •5.8. Планування підсобних виробництв
- •5.9. Планування соціального розвитку
- •5.10. Планування заходів щодо охорони природи і раціонального використання природних ресурсів
- •Розділ 6 Організація оперативного планування виробництва
- •6.1. Суть і призначення оперативного планування
- •6.2. Види та зміст оперативних планів
- •6.3. Організація розробки місячних оперативних планів
- •6.4. Організація розробки тижнево-добових графіків
- •6.5. Застосування обчислювальної техніки для розробки оперативних планів
- •6.6. Організація контролю виконання оперативних планів
- •Розділ 7 Організація системи контролю якості в будівництві
- •7.1. Поняття про якість продукції
- •7.2. Вимоги до якості будівельної продукції
- •7.3. Формування якості будівельної продукції й організація контролю якості в будівництві
- •7.4. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів
- •7.5. Комплексна система управління якістю будівельно-монтажних робіт
- •Література
6.5. Застосування обчислювальної техніки для розробки оперативних планів
Процес підготовки пропозицій про включення у проект оперативного плану тих чи інших обсягів робіт, ураховуючи підвищення складності об'єктів, що споруджуються, спеціалізацію, а відповідно і кількість виконавців, котрі беруть участь у будівництві, виявляється дуже трудомістким процесом, який вимагає великих витрат інженерної праці, як працівників функціональних підрозділів організації, так і безпосередньо лінійних працівників – виконробів, майстрів. Крім того, час на розробку оперативних планів обмежений. Так, наприклад, для тижнево-добових графіків – це усього два дні.
За цих умов необхідно або йти на укрупнення робіт у складі оперативних планів, тобто на узагальнення показників, що не дозволить визначити конкретні обсяги робіт для окремих виконавців, або використовувати більш сучасні шляхи формування документів оперативного планування.
Виходячи з цього для проектування організації будівництва, зокрема для вирішення проблем, що виникають у процесі здійснення будівельного виробництва, широко використовується обчислювальна техніка. Це дозволяє застосовувати економіко-математичні методи і моделі для знаходження раціональних рішень використання потужностей і ресурсів будівельних організацій. Таким чином спрощується облік і звітність, інженерно-технічний персонал звільняється від заповнення всіляких форм та розрахунків виконаних обсягів робіт, потреб матеріально-технічних ресурсів та іншої рутинної роботи.
Досвід свідчить, що організація оперативного планування з використанням засобів обчислювальної техніки забезпечує:
1. Підвищення наукової обґрунтованості планів, оскільки рішення, що приймаються, базуються на проектах, оптимізованих за виробничим критерієм.
2. Можливість єдиного і безперервного планування на усіх рівнях управління для кожного етапу здійснення проекту.
З. Можливість оцінки і прогнозування тих чи інших якісних чи кількісних змін плану.
Нині для вдосконалення процесу оперативного планування розробляються методики впровадження у цей процес комп’ютерної техніки, а також створюються автоматизовані робочі місця для функціональних служб будівельних організацій. Постійне вдосконалення програмного забезпечення і персональних комп'ютерів сприяє підвищенню якості планування і зниженню трудомісткості складання документації оперативного планування.
6.6. Організація контролю виконання оперативних планів
Під контролем необхідно розуміти не тільки зіставлення перебігу виробництва з розробленим планом, але й можливість прогнозування ймовірних відхилень та проведення заходів щодо їх запобігання, тобто регулювання перебігу виробництва відповідно до створеної ситуації з метою забезпечення виконання планових завдань.
Наразі для здійснення контролю й оперативного регулювання перебігу виробництва використовується система, яка отримала назву диспетчеризація (диспетчерська система управління).
Диспетчеризація – це особлива форма контролю, яка передбачає виділення в окрему централізовану службу функцій оперативного управління будівельним виробництвом на базі використання сучасних технічних засобів зв'язку, сигналізації, обліку та контролю.
Запровадження диспетчеризації в будівельній організації починається з організації диспетчерської служби. Відповідно до ДБН А.3.1-5-96 диспетчерська служба здійснює такі функції оперативного управління:
– збір, передача, обробка та аналіз оперативної інформації про перебіг виконання БМР, що надходять від організацій і підрозділів, а також інформації про допущені відхилення від проектів виконання робіт;
– контроль за дотриманням технологічної послідовності і регулювання перебігу БМР відповідно до затверджених графіків виконання робіт, забезпечення споруджуваних об'єктів матеріальними і трудовими ресурсами, засобами механізації і транспорту;
– передача інформації керівництву будівельної організації або в диспетчерський пункт вищої організації, що координує будівництво, за встановленими формою і обсягом;
– передача оперативних розпоряджень керівництва виконавцям і контроль за їх виконанням.
Залежно від функцій, покладених на диспетчерську службу розрізняють три основні стадії диспетчеризації:
Початкова диспетчеризація, якої диспетчер не є одноосібним оперативним керівником виробництва. Він виконує переважно допоміжні функції, що забезпечують управління виробництвом (контроль за виконанням окремих вказівок керівництва, збирання даних, подань, заяв тощо), тобто він є спостерігачем, який не мас можливості впливати на перебіг виробництва.
Диспетчерське управління, за якого диспетчери здійснюють централізоване оперативне управління виробничою діяльністю, розпочинаючи з основних будівельних дільниць і завершуєш усіма допоміжними й обслуговуючими підприємствами, в межах затвердженого графіка,
Диспетчерське управління, за якого диспетчер, застосовуючи різноманітні апарати й пристрої, особисто керує виробничими процесами.
У будівельних організаціях (трестах), як правило, застосовують систему диспетчерського управління. Система диспетчерського управління найчастіше запроваджується на бетонних заводах і на деяких автоматизованих підприємствах будівельної індустрії, у аварійних ситуаціях, які виникають під час роботи. При цьому вона повинна не підміняти технічний персонал виробничих підрозділів, а своїм оперативним втручанням сприяти поліпшенню координації та чіткості роботи різноманітних виконавців.
Для організації роботи диспетчерської служби повинні бути обладнані спеціальні пункти. Мережа диспетчерських пунктів, ураховуючи як стаціонарні, так і пересувні, має бути устаткована технічними засобами по зберіганню і передачі зібраної інформації. Загальне число таких пунктів повинно забезпечити можливість охоплення всіх дільниць будівництва сукупності об'єктів, які споруджуються організацією.
Запровадження диспетчерської системи управління (диспетчерського керівництва), як свідчить досвід, сприяє поліпшенню якості, техніко-економічних показників, які характеризують результати діяльності будівельної організації за рахунок зменшення і ліквідації простоїв через несвоєчасне забезпечення об'єктів будівництва і виробничих підприємств матеріально-технічними ресурсами, поліпшення координації різних співвиконавців підрозділів генпідрядних і субпідрядних організацій.