
- •Технологія та організація будівництва
- •Навчальний посібник
- •1.2. Структура завдань матеріально-технічного забезпечення
- •1.3. Організаційні форми закупівель
- •1.4. Принципи проведення закупівель
- •1.5. Підрядні торги
- •1.6. Способи проведення торгів
- •1.7. Організатори і учасники торгів
- •1.8. Організаційна робота замовника
- •1.9. Договори та контракти постачання
- •1.9.1. Різновиди контрактів
- •1.9.2. Структура контракту
- •1.9.3. Підготовка та ведення контрактів
- •1.10. Постачання
- •1.10.1. Планування постачання
- •1.10.2. Приймання, облік та відпускання матеріально-технічних ресурсів
- •1.10.3. Виробничо-технологічна комплектація ресурсів
- •2.2. Організаційні форми експлуатації парку будівельних машин
- •2.3. Організація експлуатації засобів малої механізації
- •2.4. Основні принципи визначення потреби в будівельних машинах
- •2.5. Облік роботи і організація технічного обслуговування і ремонту будівельних машин
- •3.2. Вибір виду транспорту і визначення характеристик перевезень
- •3.3. Визначення потрібної кількості транспортних засобів
- •3.4. Організація автомобільного транспорту
- •3.5. Організація перевезень залізничним і водним транспортом
- •3.6. Застосування економіко-математичних методів при розв'язанні задач організації перевезень
- •4.2. Суть, значення та функції стратегічного планування
- •4.3. Технологія стратегічного планування
- •4.3.1. Вибір стратегічних цілей
- •4.3.2. Розроблення, обґрунтування та оцінювання стратегічних альтернатив
- •4.4. Організація реалізації стратегій та оцінка її ефективності
- •Розділ 5 Річне планування діяльності будівельної організації
- •5.1. Загальні положення
- •5.2. Планування виробничої програми
- •5.3. План розвитку і використання виробничої потужності
- •5.4. Планування технічного розвитку і підвищення економічної ефективності
- •5.5. Планування механізації
- •5.6. Планування власних капітальних вкладень
- •5.7. Планування матеріально-технічного забезпечення і комплектації
- •5.8. Планування підсобних виробництв
- •5.9. Планування соціального розвитку
- •5.10. Планування заходів щодо охорони природи і раціонального використання природних ресурсів
- •Розділ 6 Організація оперативного планування виробництва
- •6.1. Суть і призначення оперативного планування
- •6.2. Види та зміст оперативних планів
- •6.3. Організація розробки місячних оперативних планів
- •6.4. Організація розробки тижнево-добових графіків
- •6.5. Застосування обчислювальної техніки для розробки оперативних планів
- •6.6. Організація контролю виконання оперативних планів
- •Розділ 7 Організація системи контролю якості в будівництві
- •7.1. Поняття про якість продукції
- •7.2. Вимоги до якості будівельної продукції
- •7.3. Формування якості будівельної продукції й організація контролю якості в будівництві
- •7.4. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів
- •7.5. Комплексна система управління якістю будівельно-монтажних робіт
- •Література
3.3. Визначення потрібної кількості транспортних засобів
У разі використання залізничного транспорту потрібну кількість вагонів або платформ В визначають за формулою:
В = Qдоб tоб/ 24qк, (3.4)
де Qдоб – добова кількість вантажу, який треба перевезти, тонн;
tоб – тривалість обігу вагона в годинах із урахуванням часу на вантажно-розвантажувальні роботи, і маневри при них, пробіг із вантажем і без нього, а також простої на станціях;
qк – корисна вантажопідйомність одного вагона, тонн.
З урахуванням резерву для здійснення можливих ремонтів розрахункову кількість вагонів або платформи збільшують орієнтовно на 3…5%.
Кількість автотранспортних засобів для перевезення вантажів за відповідним маршрутом визначають із розрахунку:
m = Qдоб / Пдоб, (3.5)
де Пдоб – добова продуктивність транспортної одиниці, що визначається за формулою:
(3.6)
де q – вантажопідйомність транспортної одиниці, тонн;
– коефіцієнт використання транспортної одиниці за вантажопідйомністю;
Тн - середній час роботи автомобіля на добу, год;
Lв - відстань перевезення вантажу, км;
Vт - технічна швидкість пересування автомобіля, км/год.;
( – коефіцієнт використання пробігу;
tв.р.. – час простою транспортної одиниці при вантаженні і розвантаженні.
Потрібна кількість автотранспортних засобів для перевезення всіх видів вантажів (і = 1,2,..., n) будівельної організації визначається із розрахунку:
(3.7)
де 365 – кількість днів у році;
Qрічн – річний обсяг перевезень вантажів за видами (i = 1,2,..., n);
– коефіцієнт використання парку, = 0,65 … 0,75.
При перевезенні різноманітних вантажів на різні відстані і за різними маршрутами кількість перевезення вантажу за рік і середню відстань перевезень можна визначити за маршрутними відомостями.
3.4. Організація автомобільного транспорту
Перевезення вантажів у будівництві здійснюється транспортом автотранспортних підприємств різних форм власності, а також підвідомчим у складі будівельних організацій, підприємств будіндустрії і механізації. :
Підвідомчий автомобільний парк сконцентровано в автотранспортних підприємствах, які обслуговують будівельні організації.
До складу автотранспортних підприємств входять окремі автобази із спеціалізованими автоколонами, ремонтними майстернями, гаражним господарством, виробничими будівлями і спорудами для технічного обслуговування і ремонту автопарку.
Зосередження транспорту у великих автотранспортних і будівельних підприємствах, концернах, холдингових компаніях дозволяє значно підвищити ефективність використання автотранспорту і знизити собівартість перевезень вантажів за рахунок відповідності структури транспортних засобів і вантажних потоків, а також поліпшення технічного обслуговування і ремонту автомобілів. Автотранспортні підрозділи обслуговують будівельні організації на основі договорів.
Перевезення вантажів здійснюється згідно із заявками будівельних організацій. До заявки прикладають узгоджений сторонами графік подачі автомобілів у пункти вантаження із зазначенням добового чи середньодобового обсягу перевезень.
Важливими завданнями будівельних організацій і транспортних підрозділів є зниження транспортних витрат у будівельному виробництві як за рахунок поліпшення організації будівельних і транспортних робіт на об'єкті, так і за рахунок поліпшення організації роботи автотранспортних підрозділів, пов'язаної з технологією процесу перевезення.
Основними напрямами підвищення ефективності автомобільного транспорту у будівництві є:
1. Прискорення науково-технічного прогресу, запровадження досягнень науки, техніки і передового досвіду у виробництво (спеціалізація парку рухомого складу; організація централізованих контейнерних і пакетних перевезень; організація раціональних маршрутів);
2. Удосконалення управління автомобільним транспортом (поліпшення системи і форм розрахунків із постачальниками; запровадження автоматизованих систем управління);
3. Поліпшення методів комплексного планування роботи автомобільного транспорту і будівельного виробництва (вдосконалення оперативного планування перевезень; застосування економіко-математичних методів і комп’ютерної техніки при плануванні перевезень; удосконалення системи стимулювання і критеріїв оцінки роботи авто підприємств і будівельних організацій щодо ефективності використання рухомого складу в будівництві);
4. Поліпшення структури, технічного стану і використання виробничих фондів автотранспортних підприємств (забезпечення відповідності структури парку рухомого складу видам перевезень вантажів; організація прогресивної технології технічного огляду і ремонту; підвищення змінності роботи рухомого складу).
Найефективніше використання автотранспортних засобів досягається завдяки організації централізованих перевезень будівельних вантажів. При цьому взаємини між будівельною організацією, постачальником матеріалів і автотранспортною організацією встановлюються на основі договорів таким чином: будівельна організація укладає договір із постачальником на поставку матеріалів у визначені строки, а постачальник укладає договір з автотранспортним підприємством. Навантаження матеріалів здійснюється постачальником, доставка – автотранспортним підприємством, а розвантаження – будівельною організацією. У разі невиконання умов договору до винуватців пред'являють санкції у вигляді штрафів.
Досвід централізованих перевезень будівельних матеріалів, конструкцій і виробів свідчить про високу їх ефективність. При централізованих перевезеннях у вантажоодержувачів відпадає необхідність в утриманні експедиторів і значної частини вантажників. Удосконалення таких перевезень повинно здійснюватися шляхом розширення парку спеціалізованого і спеціального транспорту; зростання числа машин універсального призначення з обладнанням вантажно-розвантажувальними пристроями; підвищення відповідальності транспортних організацій за своєчасну доставку матеріалів і конструкцій на будівельні об'єкти. Організація роботи автотранспорту має погоджуватися з роботою постачальників і вантажоодержувачів, графіками ремонту автомобілів й роботи водіїв і обслуговуючого персоналу. Залежно від різних умов (періодичності поставок вантажів, вантажно-розвантажувальних робіт тощо) робота автотранспорту може бути організована в одну, дві зміни або цілодобово, а випуск автомобілів на лінію – одноразовий, послідовний і періодичний (груповий).
Організація перевезень будівельних вантажів може здійснюватись за трьома схемами:
– маятниковою;
– човниково-маятниковою;
– човниковою.
Маятникова схема передбачає доставку вантажів автотранспортом із невідчіпним кузовом і транспортним пристроєм.
При човниково-маятниковій схемі автотранспорт (тягач) обслуговує два напівпричепи. З одним він простоює в час навантаження, а з другого в цей час проводиться розвантаження.
Човникова схема передбачає обслуговування тягачем трьох або більше транспортних пристроїв, які відчіпляються. У цьому випадку виключаються витрати часу на вантажно-розвантажувальні роботи.
Ефективна експлуатація автомобільного транспорту неможлива без добре організованої бази для утримання й ремонту транспортних засобів. При цьому технічне обслуговування автомобільного транспорту має здійснюватися на основі системи планово-попереджувального обслуговування і ремонту.
Залежно від обсягу і складу робіт планові ремонти автотранспортних засобів поділяють на поточний і капітальний.
Поточний ремонт – мінімальний за об'ємом вид ремонту, який передбачає усування несправностей і заміну деталей, вузлів і агрегатів, що вийшли з ладу. Такий ремонт проводиться у міжзмінний час без порушення нормального режиму роботи автомобіля.
Капітальний ремонт автомобіля проводиться після виконання встановленого міжремонтного пробігу і огляду. Метою цього виду ремонту є повне відновлення технічного стану автомашини відповідно до технічних умов.
Для оцінки організації роботи автотранспорту використовують низку техніко-економічних показників:
1) Коефіцієнт використання парку автотранспортних засобів Кв, який визначають за формулою:
Кв = Аз/Ат.г., (3.8)
де Аз і Ат.г. – загальноспискова кількість автомобілів і кількість автомобілів технічно готових до роботи, в автомобіле-днях;
Величину Кв повинна бути не меншою за 0,64 … 0,7.
2) Коефіцієнт використання автотранспортних засобів за вантажопідйомністю Квп, який визначають за формулою:
Квп = Qф / Qз, (3.9)
де Qф і Qз – кількість фактично перевезеного вантажу і загальна кількість, яка може бути перевезена при повному використанні вантажопідйомності. Величина Квп повинна бути в межах 0,9 … 0,95.
3) Коефіцієнт використання пробігу Кп який визначають за формулою:
Кп = Lв / Lз, (3.10)
де Lв і Lз, – пробіг автомобіля з вантажем і загальний пробіг, зокрема, пробіг з вантажем, холостий пробіг, подачу під вантаження, повернення до місця стоянки, заправка паливом, заїзд на технічне обслуговування тощо. Величина Кп дорівнює 0,48 … 0,52.
4) Середня технічна швидкість за один час руху автотранспорту Vт, яка визначається за формулою:
Vт = Lв /Тр, (3.11)
де Тр – загальний час, коли автомобіль рухається, год.
Аналізують також продуктивність автомобілів та час їх простоїв під навантаженням і розвантаженням, середній добовий пробіг і тривалість роботи автотранспорту, випуск рухомого складу на лінію, а також інші параметри роботи рухомого складу автопарку.