4. Збільшення та зменшення статутного капіталу
Основними цілями збільшення статутного капіталу працюючого підприємства є: - мобілізація власних фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів розвитку або фінансування програми санації; - підвищення фінансової незалежності підприємства, що водночас означає покращання його кредитоспроможності; - акумуляція фінансового капіталу для фінансових інвестицій у формі участі в капіталі та створення портфельних інвестицій; - зменшення ринкової ціни акцій шляхом додаткового випуску акцій з метою залучення інвесторів, які зменшують власні ризики придбанням цінних паперів невисокої ринкової вартості; - збільшення бази для нарахування дивідендів з метою зниження їх норми для залучення додаткових інвесторів, для яких висока норма дивідендів свідчить про ризикованість діяльності підприємства. Збільшення статутного фонду підприємства здійснюється при одночасному збільшенні загального капіталу підприємства з зовнішніх джерел фінансування або при збереженні його на постійному рівні за рахунок внутрішнього фінансування (рис. 10) Важливе значення у разі збільшення статутного капіталу має врегулювання механізму використання переважних прав власників на участь у збільшенні капіталу та встановлення курсу емісії корпоративних прав. Механізм збільшення статутного капіталу залежить від типу підприємства, а точніше від можливості підприємств різної організаційної форм отримати додатковий власний капітал на фондовому ринку.
Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю може здійснюватися двома основними способами:
в результаті виходу одного або кількох учасників зі складу товариства;
на основі зменшення частки у статутному капіталі всіх чи окремих учасників.
Повернення частки учасникові може означати для підприємства або зменшення статутного капіталу, або зміну учасника без зменшення розміру статутного капіталу. Згідно із Законом України «Про господарські товариства» при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Такого роду зміни (а також будь-які інші зміни, пов’язані зі зміною розміру статутного капіталу) вимагають внесення змін у засновницькі документи з відповідною перереєстрацію підприємства.
Виплата відповідної частки здійснюється після затвердження звіту за рік і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства внесок може бути повернено повністю або частково в натуральній формі.
Тема 6: Внутрішні джерела діяльності підприємств 1. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства
До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі:
чистий прибуток;
амортизаційні відрахування[2];
забезпечення наступних витрат і платежів.
Дискусійним є питання віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема, процентів, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій тощо. Прихильники віднесення зазначених надходжень до зовнішніх фінансових джерел обґрунтовують свою позицію тим, що дезінвестиції та фінансові доходи не є результатом операційної діяльності, а отже, не можуть розглядатися як внутрішнє фінансування[3].
Рис. 4.1. Внутрішні джерела фінансування підприємств
віднесення згаданих надходжень до внутрішніх є виправданим, оскільки за їх рахунок можна покрити потребу підприємства в капіталі, не вдаючись до зовнішніх фінансових джерел, які мобілізуються на ринку капіталів. Принциповим є те, що при внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків. Інакше кажучи, це та частина фінансових ресурсів підприємства, джерелом формування якої є операційна та інвестиційна діяльність і яка не пов’язана із залученням ресурсів на ринку капіталів.
На рис. 4.1 наведена класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємств, яка найчастіше зустрічається в німецько- та англомовній економічній літературі.