2.1.2Комерційна таємниця

Під комерційною таємницею розуміють відомості, що не є держав­ною таємницею, зв’язані з виробництвом, технологіями, фінансами, проце­сами управління та іншою діяльністю організацій чи фірм, розголошення яких може завдати шкоди їх інтересам.

Комерційну таємницю можуть складати відомості, які відносяться до широкого кола питань підприємницької діяльності. Підприємець, що виготовляє чи придбає законним шляхом конфіденційну інформацію, са­мостійно встановлює склад і об’єм відомостей, що відносяться до комер­ційної таємниці, строки, порядок захисту і доступу до неї, правила її вико­ристання та умови передачі іншим особам.

Дуже важливо правильно і вчасно визначити, які відомості слід від­нести до комерційної таємниці. При цьому необхідно врахувати, що коме­рційну таємницю підприємства і підприємця, як правило, не складають ві­домості:

• з установчих документів і статуту;

• з документів, що дають право на підприємницьку діяльність;

• з установлених форм звітності про фінансово-господарську діяльність;

• про ліквідність підприємства;

• про оплату податків і обов’язкових платежів;

• про чисельність, склад працюючих, фонд заробітної плати, умови праці та наявність вільних робочих місць;

• про забруднення навколишнього середовища, порушення анти монопольного законодавства тощо.

До комерційної таємниці відносяться відомості про предмет та умови угод. Значну частину цих відомостей складає інтелектуальна влас­ність, яка звичайно захищається не тільки законодавством про комерційну таємницю, але і законами про власність і авторське право.

2.2Вимоги до захисту інформації

З позицій системного підходу до захисту інформації висуваються певні вимоги. Захист інформації повинен бути:

• безупинним. Ця вимога виникає з того, що зловмисники тільки і шукають можливість, як би обійти захист цікавлячої їхньої інформації;

• плановим. Планування здійснюється шляхом розробки кожною службою детальних планів захисту інформації в сфері її компетенції з урахуванням загальної мети підприємства (організації);

• цілеспрямованим. Захищається те, що повинно захищатися в інтересах конкретної мети, а не все підряд;

• конкретним. Захисту підлягають конкретні дані, об'єктивно підлягаючій охороні, утрата яких може заподіяти організації певний збиток;

• активним. Захищати інформацію необхідно з достатнім ступенем наполегливості;

• надійним. Методи і форми захисту повинні надійно перекривати можливі шляхи неправомірного доступу до охоронюваних секретів, незалежно від форми їхнього представлення, мови вираження і виду фізичного носія, на якому вони закріплені;

• універсальним. Вважається, що в залежності від виду каналу витоку або способу несанкціонованого доступу його необхідно перекривати, де б він ні проявився, розумними і достатніми засобами, незалежно від характеру, форми і виду інформації;

• комплексним. Для захисту інформації у всім різноманітті структурних елементів повинні застосовуватися усі види і форми захисту в повному обсязі. Неприпустимо застосовувати лише окремі форми чи технічні засоби. Комплексний характер захисту виникає з того, що захист — це специфічне явище, що є складною системою нерозривно взаємозв’язаних і взаємозалежних процесів, кожний з який у свою чергу має безліч різних сторін, властивостей, тенденцій.