8.17.1Охоронні системи

Охоронні системи призначені для виявлення різних видів загроз: спроб проникнення на об'єкт захисту, в охоронювані зони і приміщення, спроб проносу (виносу) зброї, засобів промислового шпигунства, крадіжок матеріальних і фінансових цінностей і інших дій; оповіщення співробітників чи охорони персоналу об'єкта про появу загроз і необхідності посилення контролю доступу на об'єкт, територію, у будинки і приміщення.

За тактичним призначенням охоронні системи поділяються на системи охорони:

• периметрів об'єктів;

• приміщень і проходів у службових і складських будинках;

• сейфів, устаткування, основних і допоміжних технічних засобів;

• автотранспорту;

• персоналу, у тому числі й особового складу охорони, і ін.

Одним з найважливіших елементів охоронних систем є сенсори, що виявляють появу загрози. Уже розроблена і широко використовується значна кількість найрізноманітніших сенсорів як за принципами виявлення різних фізичних полів, так і за тактичним використанням. Ефективність роботи системи охорони й охоронної сигналізація в основному визначається параметрами і принципом роботи сенсорів.

На сьогодні відомі сенсори таких типів: механічні вимикачі, дріт з вимикачем, магнітний вимикач, ртутний вимикач, килимки тиску, металева фольга, дротяна сітка, шифрувальний, ультразвуковий, інфрачервоний, фотоелектричний, акустичний, вібраційний, індуктивний, ємнісний сенсори тощо.

Кожен тип сенсора реалізує певний вид захисту: точковий захист, захист лінії, захист площині чи захист об‘єму. Механічні сенсори орієнтовані на захист лінії, килимки тиску - на крапкове виявлення, а інфрачервоні знаходять широке застосування для захисту площини і об‘єму.

Важливим об'єктом охоронної системи є засоби тривожного оповіщення: дзвоники, лампочки, сирени, що подають постійні чи перервні сигнали про появу загрози.

До засобів фізичного захисту належать:

• природні і штучні бар'єри служать для протидії незаконному проникненню на територію об'єкта. Однак основне захисне навантаження лягає все-таки на штучні бар'єри - такі, як паркан й інші види огороджень. Практика показує, що огородження складної конфігурації здатні затримати зловмисника на досить великий час. На сьогодні нараховується значний арсенал таких засобів: від простих сітчастих до складних комбінованих огороджень, що в певній мірі відлякують порушника;

• особливі конструкції периметрів, проходів, віконних і дверних плетінь, приміщень, сейфів, сховищ тощо є обов'язковими з погляду безпеки для будь-яких організацій і підприємств. Ці конструкції повинні протистояти будь-яким способам фізичного впливу з боку кримінальних елементів: механічним деформаціям, руйнуванню свердлінням, термічному і механічному різанню, вибуху й ін.; несанкціонованому доступу шляхом підробки ключів, угадування коду й ін. Одним з головних технічних засобів захисту проходів, приміщень, сейфів і сховищ є замки. Вони бувають простими (із ключами), кодовими (у тому числі і з часовою затримкою на відкривання) і з програмними пристроями, що відкривають двері і сейфи тільки у визначені години.;

• зони безпеки повинні розташовуватися на об'єкті послідовно, від паркана навколо території об'єкта до сховищ цінностей, створюючи ланцюг перешкод (рубежів), що прийдеться переборювати зловмиснику. Чим складніше і надійніше перешкода на його шляху, тим більше часу буде потрібно на подолання кожної зони і тем більше ймовірність того, що розташовані в кожній зоні засоби виявлення (охоронні пости, охоронна сигналізація й охоронне телебачення) виявлять наявність порушника і подадуть сигнал тривоги.

Основу планування й устаткування зон безпеки об'єкта складає принцип рівноміцності границь зон безпеки. Сумарна міцність зон безпеки буде оцінюватися найменшої з них.