2Основні концептуальні положення системи захисту інформації

Аналіз стану справ у сфері захисту інформації показує, що вже склалася цілком сформована концепція і структура захисту, основу якої складають:

• дуже розвинений арсенал технічних засобів захисту інформації, вироблених на промисловій основі;

• значне число фірм, що спеціалізуються на рішенні питань захисту інформації;

• досить чітко обкреслена система поглядів на цю проблему;

• наявність значного практичного досвіду й ін.

І проте, як свідчить вітчизняна і закордонна преса, злочинні дії над інформацією не тільки не зменшуються, але і мають досить стійку тенденцію до росту. Досвід показує, що для боротьби з цією тенденцією необхідна прозора і цілеспрямована організація процесу захисту інформаційних ресурсів. Причому в цьому повинні активно брати участь професійні фахівці, адміністрація, співробітники і користувачі, що і визначає підвищену значимість організаційної сторони питання.

Відповідно до цього захист будується на основі системного підходу до інформаційної безпеки.

Система захисту інформації (СЗІ) - це організована сукупність спеціальних установ, засобів, методів і заходів, що забезпечують захист інформації від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Досвід також показує, що:

• забезпечення безпеки інформації не може бути одноразовим актом. Це безупинний процес, що полягає в обґрунтуванні і реалізації найбільш раціональних методів, способів і шляхів удосконалювання і розвитку системи захисту, безупинному контролі її стану, виявленні її вузьких і слабких місць і протиправних дій;

• безпека інформації може бути забезпечена лише при комплексному використанні всього арсеналу наявних засобів захисту у всіх структурних елементах виробничої системи і на всіх етапах технологічного циклу обробки інформації. Найбільший ефект досягається тоді, коли усі використовувані засоби, методи і заходи поєднуються в єдиний цілісний механізм — систему захисту інформації. При цьому функціонування системи повинне контролюватися, обновлятися і доповнюватися в залежності від зміни зовнішніх і внутрішніх умов;

• ніяка СЗІ не може забезпечити необхідного рівня безпеки інформації без належної підготовки користувачів і дотримання ними усіх установлених правил, спрямованих на її захист.

2.1Визначення інформації, що підлягає захисту

Виходячи з принципів інформаційного суверенітету і загальноприйнятих міжнародних правил, розроблені та прийняті закони, зв’язані з від­несенням інформації до розряду таємниць, основними з яких є державна і комерційна таємниці.

Згідно Закону України „Про державну таємницю” наведемо визначення основних термінів:

• державна таємниця (секретна інформація) – вид таємної інформації, що охоплює відносини у сфері оборони, економіки, науки і тех­ніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою;

• матеріальні носії секретної інформації – матеріальні об’єкти, в тому числі фізичні поля, в яких відомості, що становлять державну таєм­ницю, відображені у вигляді текстів, символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо;

• доступ до державної таємниці – надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов’язаної з державною тає­мницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та про­вадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень;

• допуск до державної таємниці – оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;

• гриф секретності – реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;

• засекречування матеріальних носіїв інформації – введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї ін­формації;

• ступінь секретності („особливої важливості”, „цілком таємно”, „таємно”) – категорія, яка характеризує важливість секретної інфор­мації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою;

• охорона державної таємниці – комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових за­ходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв;

• криптографічний захист секретної інформації – вид захисту, що реалізується шляхом перетворення інформації з використанням спеціа­льних даних (ключових даних) з метою приховування (або відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо;

• технічний захист секретної інформації – вид захисту, спрямований на забезпечення інженерно-технічними заходами конфіденційності, цілісності та унеможливлення блокування інформації.