4.2.3Нормативно-правові документи

Спираючись на державні правові акти і з огляду на відомчі інтереси на рівні конкретного підприємства (фірми, організації), розробляються власні нормативно-правові документи, орієнтовані на забезпечення інформаційної безпеки. До таких документів належать:

Положення про збереження конфіденційної інформації;

Перелік відомостей, що складають конфіденційну інформацію;

Інструкція про порядок допуску співробітників до відомостей, що складають конфіденційну інформацію;

Положення про спеціальне діловодство і документообіг;

Перелік відомостей, дозволених до опублікування у відкритій пресі;

Положення про роботу з іноземними фірмами і їхніми представниками;

Зобов'язання співробітника про збереження конфіденційної інформації;

Пам'ятка співробітнику про збереження комерційної таємниці.

Зазначені нормативні акти спрямовані на попередження випадків неправомірного оголошення (розголошення) секретів на правовій основі й у випадку їхнього порушення повинні прийматися відповідні заходи впливу.

4.2.4Форми захисту інформації

Залежно від характеру інформації, її доступності для зацікавлених споживачів, а також економічної доцільності конкретних захисних мір можуть бути обрані такі форми захисту інформації:

• патентування;

• авторське право;

• визнання відомостей конфіденційними;

• товарні знаки;

• застосування норм зобов'язального права.

Існують певні розходження між авторським правом і комерційною таємницею. Авторське право захищає тільки форму вираження ідеї. Комерційна таємниця стосується безпосередньо змісту. Авторське право захищає від копіювання незалежно від конфіденційних відносин із власником. До авторського права прибігають при широкій публікації своєї інформації, у той час як комерційну таємницю тримають у секреті. Очевидно, що в порівнянні з патентом і авторським правом комерційна і виробнича таємниці є найбільш зручними, надійними і гнучкими формами захисту інформації.

Крім вищевикладених форм правового захисту і права приналежності інформації знаходить широке розповсюдження офіційна передача права на користування нею у вигляді ліцензії.

Ліцензія - це дозвіл, що видається державою на проведення деяких видів господарської діяльності, зокрема зовнішньоторговельні операції (ввіз і вивіз) і надання права використовувати захищені патентами винаходи, технології, методики.

Ліцензійні дозволи надаються на визначений час і на визначені види товарів.

4.2.5Захист комерційної таємниці від розголошення

Комерційна таємниця - це відомості, що пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансами й іншою діяльністю, розголошення, витік і несанкціонований доступ до яких може завдати шкоди їхнім власникам.

До комерційної таємниці не належать:

• відомості, що охороняються державою;

• загальновідомі на законних підставах відомості;

• загальнодоступні відомості, патенти, товарні знаки;

• відомості про негативну сторону діяльності;

• установчі документи і відомості про господарську діяльність.

На всі форми захисту інтелектуальної власності є відповідні закони - закон про патенти, закон про авторське право, проект закону про комерційну таємницю, закон про товарні знаки й ін.

Створюючи систему інформаційної безпеки, необхідно чітко розуміти, що без правового забезпечення захисту інформації будь-які претензії до несумлінного співробітника, клієнта, конкурента і посадової особи будуть необґрунтованими.

Якщо перелік відомостей конфіденційного характеру не доведений вчасно до кожного співробітника (природно, якщо він допущений за посадовими обов'язками) у письмовому вигляді, то співробітник, який вкрав важливу інформацію в порушення встановленого порядку роботи з нею, швидше за все розведе руками: мол, звідки мені це знати! У цьому випадку ніякі інстанції, аж до судових, не зможуть допомогти його покаранню.