23.Особливості сучасного етапу розвитку світового господарства.

Важливою категорією міжнародної економіки є світове господарство (СГ) — сукупність національних економік, які знаходяться в тісній взаємодії та взаємозалежності. В своєму розвитку СГ пройшла довгий шлях.

Можна виділити 4 основних етапи цього розвитку: Великі географічні відкриття ХУ—ХУІ століть — промислова революція (кінець 18 — початок 19 ст.). Промислова революція — кінець ХІХ—початок ХХ ст. Кінець ХІХ—початок ХХ ст. — 60-ті роки ХХ ст. 60-ті роки ХХ ст. — теперішній час. До особливостей сучасного етапу розвитку світового господарства відносяться: лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків країн.

Процеси лібералізації, відкриття національних економік приводять до таких наслідків: а) посилення конкуренції між національними та закордонними виробниками, банкрутств вітчизняних підприємств; б) зміни відносних цін; в) структурних зрушень. Не завжди лібералізація зовнішньоекономічних відносин країни із зовнішнім світом обумовлює підвищення ефективності функціонування національної економіки. Наприклад, в Чилі в результаті великомасштабної лібералізації, замість того, щоб модернізуватись, значна частина промислового сектору практично зникла.

20. Світовий ринок та основні його складові.

Світовий ринок можна розглядати як сукупність національних ринків окремих країн, що пов'язані між собою міжнародними економічними відносинами. Його становлення проходило на основі удосконалення внутрішніх ринків.

До складу світового товарного ринку входять: ринок споживчих товарів, ринок засобів виробництва і ринок послуг.

Світовий ринок споживчих товарів за товарно-галузевою структурою об'єднує ринки продовольчих і непродовольчих товарів, ринок житла, ринок споруд невиробничого призначення.

Світовий ринок засобів виробництва складається з ринків споруд виробничого призначення, засобів праці, сировини, корисних копалин, матеріалів, енергії й інших видів продукції виробничого призначення.

Світовий ринок послуг охоплює ринки лізингових, транспортних, інжинірингових, страхових, туристичних, рекламних та інших послуг, а також ринок ліцензій і ноу-хау.

Світовий фінансовий ринок в основному обслуговує рух реальних товарно-матеріальних цінностей. До його складу також входять інвестиційні, грошові та ринки позичкових капіталів.

Світовий інвестиційний ринок — це вкладення капіталу в створення або придбання за кордоном підприємств (об'єктів) виробничо-господарського призначення.

На світовому ринку позичкових капіталів пропонується на тимчасове використання за плату різноманітні платіжні засоби (гроші, пінні папери). Цей ринок здійснює акумуляцію і перерозподіл грошових ресурсів у світовому економічному просторі.

Світовий грошовий ринок утворює систему відносин з обміну іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті за вільними ринковими цінами.

24.,25 Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу та їх типологія      Оскільки МЕВ є підсистемою економічної системи, то найважливішим елементом середовища МЕВ є їх економічне середовище. До показників економічного потенціалу країни відносять:

- ефективність використання природних ресурсів;

-стан наукових досліджень;

-демографічну ситуацію, наявність кваліфікованих кадрів;

-фінансово-кредитну систему країни;

- рівень доходів і рівень споживання;

-стан інтегрованості країни у світове господарство та інші.

     Отже, складність вивчення та оцінки економічного середовища, в першу чергу, пов'язана з тим, що національні економіки різняться між собою за кількісними і якісними показниками. Для оцінки відмінностей країн застосовують метод їх систематизації за ознаками:

-географічними; організаційними; економічними; соціально-економічними.

  Найбільш стабільною є систематизація країн за певною ознакою: Європа, Азія, Латинська Америка тощо. За ознаками країни систематизують в залежності від їх участі в міжнародних відносинах.

Універсальним є поділ країн на такі групи: розвинені країни з ринковою економікою; країни з перехідною економікою; країни, що розвиваються.

 Багатоваріантність притаманна систематизації країн за такими ознаками:      1)за структурою господарства:

-промислово-розвинені (Нідерланди);

-аграрні (Болгарія);

-аграрно-промислові (Бразилія, Аргентина);

2)за рівнем економічного розвитку:

-розвинені; ті, що розвиваються;

   3)за ступенем розвиненості ринкових відносин:

з розвиненою ринковою економікою; з ринковою економікою; з централізованим плануванням;

4)за рівнем самоорганізації економіки:

зрілі економіки; вразливі економіки

     За рівнем і характером зовнішньо-економічних зв'язнів країни поділяються на країни з відкритою і закритою економікою.