52. Регулювання міжнародної торгівлі в рамках гатт-сот.

Світова організація торгівлі – це одна з наймолодших міжнародних

організацій, яка є правонаступником Генеральної Угоди з тарифів і

торгівлі (ГАТТ). ГАТТ як міжнародна організація вже не існує, але існує

угода ГАТТ, яка значно доповнена і вже не є основним законодавчим актом

міжнародної торгівлі.

Світова організація торгівлі — головний міжнародний регуляторсвітової торгівлі. Вона здійснює нагляд за багатосторонньою торго-вельною системою, підтримує торговельні потоки шляхом стиму-лювання недискримінаційної, прогнозуємої торговельної політикив країнах — членах СОТ, ліквідує торговельні бар'єри за допомогоюпроведення багатосторонніх переговорів, створює безсторонні про-цедури розв'язання торговельних конфліктів між країнами-членами.

Головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усу-нення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та по-слуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини.Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової економіки,зростання інвестицій, розширення торговельних зв'язків, підвищен-ня рівня зайнятості й доходів в усьому світі. Регулювання міжнородною економікою здійснюється за 4 правилами: Перше правило: захист національної промисловості здійснюєть-ся тільки за допомогою тарифів. Друге правило: тарифні ставки повинні бути зниженні та пов'я-зані, щоб уникнути подальшого підвищення. Третє правило: торгівля на підставі положень режиму найбіль-шого сприяння (РНС). Четверте правило: торгівля на основі положень національногорежиму.

53. Проблеми інтеграції України до глобальної торговельної системи СОТ: Україна зацікавлена у виробленні чітких правил і

механізмів надання державної допомоги, що передбачали б відповідальність одержувачів такої допомоги за її ефективне використання. Закономірно, що на початках після вступу в СОТ знизяться податкові надходження через можливі скорочення обсягів виробництва, зменшиться дохід від ввізного мита, видачі ліцензій і сертифікатів як результату знижен- ня митних тарифів. Виникнуть проблеми з постановкою вимог до іноземних інвесторів щодо використання національних товарів та послуг при інвестуванні та встановлення частки експорту у виробленій продукції. Керівництво держави втратить можливість непрямого управління зовнішньою торгівлею України за допомогою валютного курсу. Наслідком вимог щодо забезпечення світового рівня якості продукції та дотримання міжнародних стандартів може бути скорочення виробництва.

58. Інвестиції та їх місце й роль у структурі іноземного інвестування: Помітною і важливою в інвестиційному процесі є чітка тенденція до збільшення частки прямих інвестицій порівняно з портфельними. Головна їх мета - забезпечення реалізації довгострокового інтересу інвестора стосовно того чи іншого підприємства, яке розташоване в іншій країні*

Із різних причин прямі іноземні інвестиції суттєво впливають на всю світову економіку та її серцевину - міжнародний бізнес.

На мотивацію, обсяги та напрями іноземного інвестування впливають глобальні, політичні, ресурсні і загальноекономічні фактори.

Зокрема, для приймаючої країни вони мають ряд незаперечних переваг порівняно з іншими формами міжнародних економічних відносин. По-перше, слугуючи джерелом припливу капіталу в національну економіку, вони здійснюють трансферт технічної допомоги, ноу-хау, менеджменту, маркетингу. По-друге, ПИ (прямі іноземні інвестиції) не лягають важким тягарем на зовнішній борг країни, а навпаки, сприяють його погашенню. По-третє, ПИ сприяють найбільш ефективній інтеграції в світову економіку.

57. Причини та наслідки міжнародного руху капіталу: Причини виникнення МРК: -інтернаціоналізація госп.житя; -поява можливості більш вигідно застосовувати к-л за кордон;-надлишок к-лу на внутр. Ринку і відсутність умов його використання;-прагнення власників к-лу застосовувати його в країнах де існують низькі ціни на сировину, матеріали, транспорт;-економія фін.ресурів;-можливість стабільного постачання нац. п-ств іноз. сировиною;-прагення забезпечити чистоту зовн.середовища за умов використання корисних копалин;-існування різних форм і його більш ефективне застосування за кордоном. Для країн, що експортують капітал, наслідки вивозу мають позитивне значення, оскільки вирішуються такі питання, як проблема надлишкового капіталу, в певній мірі зменшується гострота економічних криз, зміцнюються позиції фінансового капі-талу. Але вивіз капіталу має і ряд негативних наслідків:

1.Поглиблюється структурна криза економіки розвинутих країн, із-за відсутнос-ті коштів ряд галузей приходить в занепад.

2.З’явились нові сфери, які вимагають великих капіталовкладень усередині кра-їни, але ця потреба ігнорується монополістичним капіталом. Прикладом цього може служити екологічна сфера.

3.Вивіз капіталу супроводжується і вивозом робочих місць, що поглиблює про-блему безробіття.

59.Роль прямих іноземних інвестицій у розвитку економіки:  Сучасний стан прямого іноземного інвестування, з одного боку, відбиває ретроспективні тенденції транскордонного руху інвестиційного капіталу, що склались в умовах інтеграції і глобалізації, а з іншого – зумовлює масштаби і темпи майбутньої міжнародної інвестиційної діяльності і міжнародного виробництва, рівнем й ефективністю яких багато в чому визначаються новітні напрями розвитку світової економіки і майбутня її структура. Тому в контексті набуття тенденціями прямого іноземного інвестування негативного характеру через вплив світової фінансової кризи, надзвичайної актуальності і потреби негайного вирішення набуває проблема розробки і впровадження механізму глобального співробітництва і глобального регулювання у фінансово-інвестиційній сфері світової економіки для запобігання подальшого поширення порушень і диспропорцій, що в ній утворились, до виробничої сфери із наступною мультиплікацією в ній наслідків падіння інвестиційних потоків.

60.Суть та значення портфельних інвестицій: Портфельні інвестиції (portfolio investments) — це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання прибутку. На відміну від прямих міжнародних інвестицій міжнародні портфельні інвестиції не дають інвесторові права реального контролю над об'єктом інвестування.Крім того, особливістю портфельних інвестицій є їх переважна короткостроковість, що пов'язана з метою інвестування та з принципами управління інвестиційним портфелем. Причиною здійснення портфельних інвестицій є прагнення інвестора розмістити свій капітал в такі цінні папери, де він буде приносити максимальний прибуток за припустимого рівня ризику. На відміну від прямих інвестицій портфельні інвестиції забезпечують більшу ліквідність капіталу інвестора і в багатьох випадках є чудовим засобом захисту від інфляції та інструментом отримання спекулятивного доходу. Інвестора здебільшого не цікавить, у які саме галузі вкладати капітал, головне, щоб прибутковість вкладень була найвищою, а ризик мінімальним. Практика свідчить, що інвестори віддають перевагу диверсифікаційному способу управління ризиками, тобто вони інвестують одночасно в кілька цінних паперів. 

61.Суб’єкти та принципи міжнародного кредиту: Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати відсотків.  Субєктами виступають: держава, фірми, банки, старх.компанії, ТНК. Принципи: -повернення: якщо отримані кошти не повертаються, то має місце безповоротне передання грошового капіталу, тобто фінансування;— терміновість: забезпечує повернення кредиту у встановлені кредитною угодою терміни;— платність: відображає дію закону вартості та спосіб здійснення диференційованих умов кредиту;— забезпеченість: виявляється в гарантіях його погашення;— цільовий характер: передбачає визначення конкретних об'єктів позики та її застосування насамперед для стимулювання експорту країни-кредитора.

62. Основні форми міжнародного кредиту: За суб’єктами кредитних відносин: Державні, приватні, кредити міжнародних фінансових організацій.За джерелами: Внутрішнє і зовнішнє кредитування.За цілями: Зв'язані, незв'язані.За видами: товарні, грошові.За формою боргового зобов’язання: Вексельні, за договірними зобов'язаннямиЗа способом погашення: 3 рівномірним погашенням, з нерівномірним погашенням, з одночасним погашенням, ануітетні.За призначенням: комерційні, фінансові, проміжкові.За валютою займу: У валюті країни-боржника, у валюті країни-кредитора, у валюті третьої країни, у міжнародній розрахунковій одиниці.За термінами: Надтермінові, короткострокові, середньотермінові, довгострокові.

66. Прямі іноземні інвестиції та транснаціональні корпорації: ТНК, пов’язані з ядром світової економічної системи, на сучасному етапі

контролюють більше половини світової торгівлі і фінансів, найбільш

прибуткові галузі і виробництва в різних країнах. На сьогоднішній день ТНК є основою народногосподарського комплексу країн з розвинутою ринковою економікою. Найбільш важливими галузями для розвитку діяльності

ТНК є електротехнічна та електронна промисловість, хоча в останні роки у

світовому обсязі ПІІ в результаті зростання цін на мінеральну сировину зросла питома вага видобувної промисловості, хоча вона і залишається значно

меншою, ніж показники діяльності ТНК в сфері послуг і оброблювальній

промисловості. Головними джерелами ПІІ залишаються ТНК. Основна частина обсягу ввезених ПІІ припадає на послуги. Другим по величині є сектор обробної промисловості, якому сприяли інвестиції в розвідку і видобуток корисних копалин, а також ряд крупних транскордонних злиттів і поглинань.

67.Стан і проблеми іноземного інвестування в Україну: У процесі надходження прямих іноземних інвестицій в Україні виділяють три етапи. Перший з них охоплює період із 1992 по 1994 рр. і характеризується низьким рівнем залучення іноземних інвестицій. У 1994 році інвестування не перевищувало $10 на одну особу населення. Другий етап тривав до

початку ХХІ ст. і відрізнявся динамічним зростанням зацікавленості інозем-

них інвесторів. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну на 1 квітня 2008 р. становив $710 на одного мешканця України.Проблеми: -нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;- повільні темпи приватизації;- невисокий рівень розвитку інфраструктури.

75. Міжнародні валютно-фінансові інститути. Міжнародні фінансові інститути створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічному розвиткові країн — засновників цих організацій. Вони започатковуються на основі багатосторонніх угод між державами, їхнім основним завданням є мобілізація коштів і надання допомоги на кредитних засадах для здійснення важливих економічних проектів. До числа світових фінансових інститутів належать Світовий банк (СБ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Крім того, існують такі фінансові структури, як Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) та деякі інші.

72. Валютне котирування та його види: Валютне котирування – це фіксування курсу нац..-грош. од. стосовно іноземної. Є 3 види валютного котирування: пряме, зворотнє, крос-котирування.

69. Міжнародні валютно-фінансові відносини:Ускладнення світогосподарських зв'язків, інтеграція між національними економіками країн викликали необхідність урегулювання міжнародних валютно-фінансових відносин. Міжнародні валютно-фінансові відносини — це відносини, що виникають між суб'єктами світового ринку, опосередковуючи рух товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Намагання окремих країн жити поза такими відносинами за умов замкненої економічної системи, як показує світова практика, має негативні наслідки для соціально-економічного стану тієї або іншої країни. Безперечним є той факт, що тільки за відкритої економіки підвищується народний добробут. Відкрита економічна система передбачає наявність міжнародних економічних зв'язків, розрахунки за якими здійснюються в іноземних валютах першої категорії або вільноконвертованих.

Міжнародна валютна система — це правова форма організації міжнародних валютно-фінансових відносин між державами, що закріплена міждержавними домовленостями і нині являє собою сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюються платежі та розрахунки країн у межах світового господарства. Найвідомішою організаційною формою міжнародної валютної системи є Європейська валютна система (ЄВС).

71. Поняття валюти та валютного курсу: Валюта - це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару. Поняття «валюта» використовується в трьох значеннях:■ національна валюта - грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, російський рубль та ін.);■   іноземна валюта - це грошові знаки іноземних держав;■   міжнародна (регіональна) валюта - це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.Валюта, залежно від режиму використання, поділяється на конвертовану і неконвертовану, від сфери і цілей використання - на валюту платежу, валюту ціни, валюту операцій, валюту клірингу, валюту векселя. Вільно конвертована валюта (ВКВ) - це валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти.

Валютний курс – це співвідношення між грош.од. двох країн, що використовують для обміну валют при здійсненні валютних та інших операцій.

73. Валютні операції та їх види: Валютні операції - це угоди, пов'язані з купівлею-продажем валюти і платіжних документів в іноземній валюті, з використанням їх як платіжних та розрахункових засобів у міжнародних відносинах. Види операцій: Депозитні- Короткострокові (від 1 дня до 1 року) операції з розміщення грошових коштів в іноземних валютах під визначений відсоток з метою одержання прибутку. Конверсійні- Операції між агентами валютного ринку з обміну визначеної кількості валют однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату. Арбітражні- Операції, орієнтовані на отримання прибутку через різницю валютних курсів або відсоткових ставок. Спот- поточні конверсійні операції, що передбачають поставку валют на 2-й робочий день з дня укладання угоди. Форвардні- Операції з обміну валюти за узгодженим курсом.Ф’ючерсні- Термінові операції, що передбачають торгівлю стандартними контрактами, в яких регламентовані сума, метод розрахунку і термін.Опціонні- Передбачають право купити чи: продати валюту в майбутньому за курсом зафіксованим на час укладання угоди, але з незафіксованою датою поставки валюти протягом визначеного періоду. Своп- операції, що поєднують купівлю-продаж на умовах термінової поставки з одночасною контругодою на визначений термін з тими ж валютами.

74. Міжнародний валютний ринок і його структура: Валютні ринки- це офіційні центри де відбувається купівля-продаж іноз.валюти. Світові валютні ринки сформувалися в 19ст і вкл.:світові, регіональні, національні ринки.

Структура:1)міжн.ринок валют,2)міжн.кредитний ринок,3)міжн.фондовий ринок,4)міжн.ринок фінансових деривативів.

Валютний ринок складається з багатьох нац. Валютних ринків, які об’єднані у світову систему, що має 3 рівні:1)роздрібна торгівл, 2)оптова,міжбанківська торгівля,3)міжнародна торгівля від 2 і більше ринків.

76. Платіжний баланс: принципи складання та структура. Платіжний баланс — це статистичний звіт у якому в систематизованому вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції між резидентами даної країни та резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період. На підставі платіжного балансу здійснюється узагальнена оцінка економічного стану країни та ефективності її світогосподарських зв´язків. Складання платіжного балансу є обов´язковою умовою для всіх країн - членів Міжнародного валютного фонду й базується на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. Тому, за формою складання платіжний баланс визначається як статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів даної країни з резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період. Методологія складання цього документа ґрунтується на міжнародному стандарті «Керівництво з платіжного балансу», який розробляється та публікується МВФ.

77. Платіжний баланс України. Як зазначено у концепції, розробка і створення платіжного балансу базуються на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. За формою складання платіжний баланс України визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу. Інформаційну базу платіжного балансу (як і у світовій практиці) становлять такі джерела:- дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами);- інформація про рух товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля);- статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів, та одержувачів іноземних інвестицій тощо).

78. Поняття міжнародної передачі технологій. Поняття «технологія» об’єднує три групи технологій:• технологія продуктів;• технологія процесів;• технологія управління.Стрімке зростання науково-технічного обміну на сучасному етапі розвитку дає підстави деяким науковцям говорити про становлення в останній чверті ХХ ст. нового єдиного ринку – технологічного, який функціонує поряд із традиційними (товарів, капіталу, робочої сили). Поняття «передача технологій» (трансфер технологій) може розглядатися в широкому та вузькому розумінні. У вузькому розумінні міжнародний трансфер технологій – це міждержавне переміщення на комерційних засадах або безповоротній основі конструкторських рішень, систематизованих знань та виробничого досвіду для виробництва товарів, використання процесу чи надання послуг, які включають управлінську діяльність і маркетинг, тобто передача технології в «чистому» вигляді.

79. Суть і структура міжнародного науково-технічного співробітництва. МНТС – це форма МЕВ, яка являє собою систему економічних зв'язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах.

Структура МНТС:-створення координаційних міжнародних програм, спільних науково-технічних досліджень.-Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіям.-Міжнародний інжиніринг.-Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів.-Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів.-Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій.-Розробка науково-технічних прогнозів.-Пріоритетні напрямки розвитку МНТС:-Електронізація та автоматизація виробничих процесів.-Надійне мирне використання атомної енергії.-Розширення практичного використання біотехнології та генної інженерії (клонування).-Космічні дослідження.

80. Міжнародне ліцензування. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їхнє використання самим власником, або наданням з його дозволу такого права іншій заінтересованій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди. Залежно від підстави видачі дозволу використовувати технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та примусові. Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні й повні ліцензії. Залежно від характеру об'єкта, який передається за договором, ліцензії поділяються на патентні та безпатентні. Розрахунки за ліцензії можуть також провадитись передачею ліцензіару

частки цінних паперів (акцій, облігацій) ліцензіата.

81. Міжнародний інжиніринг. Міжнародний інжиніринг - діяльність по наданню комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру, здійснених як спеціалізованими фірмами, так і промисловими, будівельними та іншими компаніями. Всю сукупність інжинірингових послуг можна поділити на дві групи послуг: 1) пов'язані з підготовкою виробничого процесу ( передпроектні, проектні, післяпроектні та спеціальні); 2) по забезпеченню нормального ходу процесу виробництва і реалізації продукції. В цю групу входять роботи, пов'язані з оптимізацією процесів експлуатації, управління підприємством і реалізації його продукції. Таким чином, інжиніринг виступає як важливий засіб підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Його завданням являється одержання замовниками найкращих (оптимальних) результатів від вкладень капіталу та інших витрат за рахунок: 1) системного підходу до здійснення проектів; 2) багатоваріантності технічних й економічних розробок, їх фінансової оцінки і вибору оптимального варіанту; 3) розробки проекту з урахуванням можливості застосування прогресивних будівельних і виробничих технологій, обладнання і матеріалів; 4) застосування сучасних методів організації й управління всіма стадіями виконання проектів.

83. Суть процесу міжнародної міграції робочої сили. Міграція як економічна категорія і як соціально-економічне явище відома з стародавніх часів. Поштовхом для масового переміщення населення стали перш за все, великі географічні відкриття, а згодом — рух капіталу і розвиток капіталізму. Цей період охоплює XVIII—XIX століття, і отримав назву «старої міграції». Період «нової міграції» почався із середини XIX століття і тривав аж до кінця Другої світової війни.

Кожен з цих періодів мав свої причини і характерні риси. Міграція як масове явище почалася в період демократизації суспільства, тобто з другої половини XX століття. Як масове переселення робочої сили вона почалася із середини XX століття і набуває великого обсягу в наш час. Але звернемося до аналізу цього процесу і його сутності.

Міграція — це переміщення населення, особливо працездатного. Однак, поряд з працездатним населенням переміщуються їх сім'ї.

Міграція робочої сили — переселення працездатного населення з одних держав (регіонів) до інших терміном більше, ніж рік, що викликана економічними та іншими соціально-політичними причинами.

87. Регулювання міграційних процесів на державному та міжнародному рівнях. Державний рівень – заходи окремої держави по здійсненню міграційної політики у своїй країні.Міжнародний рівень – система заходів по регулюванню міжнародної міграції робочої сили в рамках світового господарства. Регулювання міжнародних міграційних процесів на міждержавному рівні буває:Одностороннє міжнародне регулювання – це державне регулювання міграційних процесів у відповідності з власними інтересами і без узгодження з іншими державами.Двостороннє регулювання – це регулювання міграційних процесів на основі двосторонніх міждержавних угод.Багатостороннє регулювання міжнародними иіграційними процесами – базується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на загальносвітовому рівні, а також в межах окремих інтеграційних угрупувань. Основні правові норми регулювання міжнародних трудових відносин визначаються і контролюються.

84. Види міграції. Міжнародну міграцію робочої сили можна класифікувати за такими шістьма ознаками:1. За характером переміщення населення: а) внутрішня міграція — переміщення населення в межах однієї країни; б) зовнішня міграція — переміщення населення за межами своєї країни; в) інтеграційна міграція — переміщення населення всередині держав інтеграційного об'єднання — ЄС, ЄАСТ тощо. 2. За часом: а) остаточна (незворотна) міграція — виїзд населення в іншу країну на постійне місце проживання; б) тимчасова (зворотна) міграція — виїзд населення в іншу країну на певний період часу; в) сезонна міграція — це виїзд населення в іншу країну в певний період часу на певний термін, наприклад, для проведення сільськогосподарських робіт; г) маятникова міграція, яка часто повторюється. Вона передбачає, що працівники живуть в одній країні, а працюють постійно або тимчасово в іншій країні. Це характерно для населення прикордонних районів. 3. За напрямком руху: а) еміграція — виїзд населення за межі своєї країни; б) імміграція — в'їзд населення в країну; в) рееміграція — в'їзд емігрантів у свою країну.4. За організацією: а) добровільна міграція — непримусове переміщення населення; б) самодіяльна міграція — нелегальне переміщення населення за межі своєї країни (наприклад, в Албанії, В'єтнамі тощо);в) організована міграція — переміщення населення, яке здійснюється відповідно до національного законодавства; г) примусова міграція — виселення громадян із своєї країни на основі рішення судових органів.5. За професійним складом:а) міграція робітників; б) міграція спеціалістів; в) міграція представників гуманітарних професій. 6. За якісним складом: а) міграція робочої сили низької кваліфікації; б) міграція робочої сили високої кваліфікації; в) міграція вчених (тобто "відплив інтелекту").

85. Основні центри міграції робочої сили. 1) Північна Америка (США і Канада) -25%, 2)Західна Європа -33%, 3) Австралія -3%, 4)Близький схід -3%, 5) Азіатсько-тихоокеанський регіон – 20%, 6) Латинська Америка 3%.

86. Основні причини та соціально-економічні наслідки міжнародної міграції робочої сили. Міграція робочої сили зумовлюється незбалансованим економічним, соціальним і демографічним розвитком країни. Вона здійснюється під впливом економічних і неекономічних причин. До них відносяться:1) національні відмінності в заробітній платі,2) наявність безробіття,3) національні відмінності в умовах праці. Вказані причини зумовлюють переважно міграцію із слаборозвинутих країн у розвинуті. Наслідки: 1)                поширення міграційних процесів робочої сили практично на всі країни світу;2) головний напрям міграції робочої сили – з країн, що розвиваються, та країн із перехідними економіками в розвинутіші країни;3) активізація міграційних процесів з однієї розвинутої країни в іншу;4)  посилення міждержавних переселень у межах країн, що розвиваються;5)   пожвавлення маятникової міграції між країнами з перехідними економіками;6)   виникнення нової форми міграції робочої сили – міграція науково-технічних кадрів;7)  посилення тенденції відпливу інтелекту з країн із перехідними економіками та країн, що розвиваються, у розвинуті країни;8) зростання частки «молодої міграції»;9)розширення обсягів нелегальної міграції.