1. Еволюція міжнародної економіки як науки

Міжнародна економіка - це галузь фундаментальної економічної науки, що вивчає світове господарство як систему, його основні складові (регіональні об'єднання країн, світові ринки, міжнародні економічні організації тощо), а також міжнародні економічні процеси та явища.

В еволюції міжнародних економічних знань доцільно виділити наступні етапи:

I. Зародки міжнародно-економічної проблематики відображено у стародавніх описах торговельних угод між державами, у міфах, творах філософів і поетів.

II. Нагромадження окремих теоретичних ідей, теорій, концепцій і гіпотез у межах економії та хрематистики, політекономії, економікс. Ключові з них:

- меркантилістські концепції грошового та торговельного балансів;

- теорії абсолютних переваг А. Сміта та відносних переваг Д. Рі-кардо;

- теорія еквівалентного обміну К. Маркса;

- теорія співвідношення факторів виробництва Е. Хекшера та Б. Оліна.

III. Становлення і розвиток відносно самостійного розділу міжнародних економічних знань у структурі фундаментальної економічної науки: політекономії та економікс. Провідна проблематика:

- політекономія - соціально-економічні засади соціалістичної та капіталістичної суспільних систем, їх взаємодія та суперництво у світовому господарстві;

- економікс - функціональні аспекти міжнародної торгівлі, руху факторів виробництва і валютно-фінансових відносин.

IV. Виділення (в середині 20-го сторіччя) і розвиток самостійної науки - міжнародної економіки в творах провідних вчених, серед них Я. Бгахваті, О. Богомолов, П. Кругман, В. Леонтьєв, М. Портер, Ю. Пахомов, Т. Рибчинський, П. Самуельсон, Ю. Ширяєв та інші.

2. Матеріальний зміст міжнародної економіки та її структура

Міжнародна економіка – це сукупність національних господарств, пов'язаних між собою системою міжнародних економічних відносин. Отже, міжнародна економіка – це світове господарство, яке проявляється у функціонуванні національного суспільного виробництва. Національне суспільне виробництво – це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин з допомогою певної суспільної форми виробництва.

Матеріальний зміст (субстрат)  міжнародної економіки – сукупність економічних відносин, що складаються в результаті міжнародного обміну товарами, переміщення капіталів, міжнародної міграції робочої сили за межі національних кордонів.

Структура міжнародної економіки:

-    міжнародна торгівля товарами і послугами;

-    валюта і валютні відносини;

-    міжнародне переміщення трудових ресурсів;

-    міжнародне переміщення технологій.

До суб’єктів міжнародної економіки належать організації, діяльність яких (торгівельна, виробничо-інвестиційна, валютно-фінансова) виходить за національні кордони. Це –  держава, підприємства, фірми, транснаціональні банки та ін. Предметом міжнародної економіки є відносини, які складаються між людьми в процесі виробничо-торгівельної, інвестиційної, валютно-кредитної та фінансової діяльності, що виходить за межі національних кордонів і реалізується в різних формах міжнародного бізнесу.

9. Умови та тенденції розвитку сучасних МЕВ

Перша умова.Сучасне світове господарство є складовою світоутворення, а отже знаходиться в безпосередньому зв'язку і взаємообумовленості з політичною, правовою, біологічною та іншими системами. Нині близько третини світового виробництва контролюється ТНК.

друга, в основі сучасного світового господарства лежать ринкові відносини, а економічними лідерами виступають країни з більш високим рівнем розвитку цих відносин. Не випадково країни, які раніше орієнтувалися на ідеали соціалізму, у даний період поставили за мету побудувати ринкове господарство

3. Система міжнародних економічних відносин.

Міжнаро́дні економі́чні відно́сини — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

Об’єктами міжнародних економічних відносин є товари, послуги, матеріально-грошові та трудові ресурси, які є предметом міжнародного обміну.

Суб’єкти міжнародних економічних відносин – це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, які здатні самостійно та активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Суб’єкти міжнародних економічних відносин мають наступну класифікацію:

1) за рівнем розвитку стосунків:

а) мікрорівень – підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі особи;

б) мезорівень – регіони, галузі економіки;

в) макрорівень – держави, групи держав, міжнародні організації.

2) за правовим статусом:

а) фізичні особи – право- та дієздатні особи, які y міжнародних відносинах виступають як окремі індивідууми, тобто діють від власного імені й не представляють ніяких фірм (комерсанти-індивідуали, наймані працівники (трудові мігранти), туристи);

б) юридичні особи – це організації, фірми, корпорації, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю.

Юридичні особи поділяються також за організаційно-правовим критерієм :

– товариства з необмеженою відповідальністю;

– товариства з обмеженою відповідальністю;

– акціонерні товариства;

– командитні товариства;

– одноосібні підприємства.

Держава – це особливий суб’єкт міжнародних економічних відносин. Відносини і зв’язки між державами знаходяться в основі створення цілісної світогосподарської системи. Більшість міжнародних організацій є міждержавними. Саме держави створюють поле діяльності для суб’єктів мезо- і макрорівня, укладаючи між собою договори про двостороннє та багатостороннє співробітництво.

34. Протекціонізм та його види.

Протекціонізм - політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень: імпортних та експортних мит, субсидій та інших заходів. З одного боку, така політика сприяє розвитку національного виробництва.

Основні види протекціонізму

• Селективний протекціонізм - захист від конкретного товару, або проти конкретної держави;

• Галузевий протекціонізм - захист конкретної галузі;

• Колективний протекціонізм - взаємний захист декількох об'єдналися в союз країн;

• Прихований протекціонізм - протекціонізм при допомоги нетаможенних методів;

• Місцевий протекціонізм - протекціонізм продукції та послуг місцевих підприємств;

• Зелений протекціонізм - протекціонізм за допомогою норм екологічного права;

• Корупційний протекціонізм "- коли політичні діячі діють в інтересах не масового виборця, а організованих бюрократичних і фінансових груп.