Тема 8. Аналіз довгострокових активів підприємства

Для вивчення методики аналізу основних фондів і нематеріальних активів слід акцентувати увагу на таких її напрямках, як оцінка наявності і руху основних засобів, аналіз їх технічного й якісного стану, аналіз ефективності використання основних засобів, аналіз нематеріальних активів.

Вивчення даної теми потребує зясування перш за все таких питань, як сутність поняття „основні фонди підприємства”, визначення їх середньорічної вартості і динаміки зміни за ряд років за обсягом, складом та структурою у грошовому виразі. При цьому корисно зіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному виразі. Остан­ній показник повинен мати вищі темпи зростання.

Оцінку динаміки показників складу та структури основних фондів необхідно давати не менш як за 3 – 5 років.

Треба звернути увагу, що основні фонди підприємства поділяють на виробничі і невиробничі основні засоби. Аналізуючи склад основних виробничих фондів, необхідно також поділяти їх на активні та пасивні, визначивши питому вагу кож­ної групи. Треба ретельно вивчити, як змінювались на підприємстві співвідношен­ня цих груп упродовж останніх років. При цьому збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин — це, безумовно, позитивне явище.

Крім оцінки забезпеченості основними фондами у вартісному виразі застосовують показник фондоозброєності.

При аналізі та оцінці основних фондів дуже важливо звернути увагу на те, яка їх частка здана або взята в оренду, яку земельну площу підприємство займає і наскільки ефективно використовує її.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі да­них першого розділу активу бухгалтерського балансу, розрахову­ють коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати ко­ефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники віко­вого складу устаткування. Необхідно мати на увазі, що говорячи про рівень спрацювання основних засобів, враховують не тільки фізичний знос, але й моральне старіння фондів, яке значно погіршує становище, робить продукцію неконкурентоспроможною.

Щоб оцінити віковий склад основних фондів, аналізують установлене устаткування за строками його експлуатації, визначають тривалість експлуатації устаткування за періодами. Далі досліджують кількість різних груп устаткування з різними періодами експлуатації та їх питому вагу, розробляють заходи щодо його оновлення.

Студент повинен знати, що технічний рівень основних засобів характеризується також часткою прогресивного, конкурентоспроможного устаткування в загальній його кількості. Цей аспект є важливим для сучасного підприємства, яке прагне бути лідером на ринку.

Неповними будуть знання з даної теми, якщо не розібратись у наступному: обсяг випуску продукції безпосередньо пов'язаний з величи­ною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асор­тименту в незмінних умовах. В той же час виробнича потужність може змінюватись, якщо вводяться в дію нові основні фонди, поліпшується стан діючих або ліквідується старе й непотрібне устаткування.

Треба розрізняти проектну (планову) і фактичну потужність. Остання може бути більшою за проектну, але фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства. У процесі аналізу визначають ступінь використання виробни­чої потужності.

Головним етапом аналізу довгострокових активів підприємства є дослідження та оцінка економічної ефективності використання основних фондів .

Усі показники використання основних засобів звичайно поді­ляють на дві групи:

— показники екстенсивного використання;

— показники інтенсивного використання.

Показники першої групи характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю . Показники другої групи пов'язані з його виробітком, тобто визначають рівень викорис­тання потужності. Останні показники обов'язково мають одиниці виміру - гривні, штуки, метри тощо.

Так, в процесі аналізу досліджують склад і структура календар­ного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встанов­леного і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з планом, у ди­наміці та порівняно з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання ви­робничих і допоміжних площ.

Студенти повинні усвідомити, що найбільш узагальнюючими показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача, фондомісткість і рентабельність фондів. Аналіз цих показників проводиться методом порівняння фактичного їх рівня за звітний період з аналогічними показниками минулих періодів, або плановими показниками, вивчається динаміка за кілька років, визначається рівень виконання плану, виявляється вплив факторів на відхилення з фондовіддачі за допомогою методу елімінування, підраховуються резерви підвищення ефективності використання основних фондів, а також досліджується вплив зміни вартості фондів та ефективності їх використання на відхилення за обсягом продукції.

Питання до семінарських занять

1.Аналіз показників складу, структури і технічного стану основних фондів підприємства.

2.Аналіз виробничих потужностей.

3.Факторний аналіз показників ефективності використання основних засобів.

4.Оцінка впливу зміни вартості основних фондів та ефективності їх використання на відхилення за обсягом продукції.

Питання для самостійного вмвчення

1. Теоретико-суттєва характеристика довгострокових активів підприємства.

2. Організаційно-інформаційна модель аналізу основних фондів.

3. Напрямки підвищення ефективності використання основних фондів підприємства в сучасних умовах господарювання.

Література: [24, 26, 27, 29, 34, 35, 36, 38, 39, 41, 42, 45]