Основні завдання психологічної реабілітації людей з сенсомоторними порушеннями

В процесі психологічної реабілітації психолог чітко визначає мету та основні завдання реабілітації. Особливого значення, на нашу думку, психологічна реабілітація набуває в дитячому віці, адже саме для цього віку характерний інтенсивний розвиток психічних пізнавальних та емоційно-вольових процесів. Чим раніше буде виявлено той чи інший дефект, тим ефективніше пройдуть реабілітаційні заходи.

Розглядаючи основні завдання психологічної реабілітації необхідно зазначити загальну систематизацію завдань В. І. Лубовського [196,15-16] в межах спеціальної психології, який згрупував ці завдання за науковим змістом та практичною направленістю. Перша група завдань - загальнонаукові теоретичні завдання, які торкаються проблем розвитку психіки аномальної дитини:

- розкриття закономірностей розвитку та прояв психіки загальних для нормальних та аномальних дітей;

- розкриття загальних закономірностей розвитку, які властиві всім аномальним дітям;

- розкриття специфічних закономірностей розвитку та проявів психіки різних груп аномальних дітей;

- встановлення залежності розвитку та проявів психіки від характеру, механізмів та ступеня вираженості аномалії.

Друга група завдань - вивчення аномалії формування и розвитку конкретних форм психічної діяльності та її психічних процесів у різних груп аномальних дітей, тобто вивчення закономірностей формування особистості, розумової діяльності, мови, сприймання, пам'яті.

Третя група завдань - виявлення шляхів компенсації дефекту та розвитку психіки в цілому.

Четверта група завдань - розробка наукових основ, методів и засобів навчання різних груп аномальних дітей, теоретичне обґрунтування конкретних шляхів їх навчання.

Одним із напрямів психологічної допомоги дітям з порушеннями в розвитку є психологічна корекція. На думку І. І. Мамайчук [124,57-58], формулюючи завдання психологічної корекції, доцільно виділити три основних психокорекційних блоки, які взаємозалежні. Це діагностичний, власне корекційний і прогностичний блок.

У діагностичний блок входять діагностика психічного розвитку дитини й діагностика соціального середовища. Діагностика психічного розвитку дитини містить у собі:

o всебічне клініко-психологічне вивчення особистості дитини та її батьків, системи їхніх відносин;

o аналіз мотиваційно-потребностної сфери дитини й членів її родини;

o аналіз розвитку сенсорно-перцептивних і інтелектуальних процесів і функцій.

Діагностика соціального середовища вимагає аналізу несприятливих факторів соціального середовища, що травмують дитину, що порушують її психічний розвиток, формування характеру особистості, і соціальну адаптацію.

Корекційний блок містить у собі наступні завдання:

o корекція неадекватних методів виховання дитини з метою подолання її мікросоціальної занедбаності;

o допомога дитині або підліткові у вирішенні психотравмуючих ситуацій;

o формування продуктивних видів взаємин дитини з навколишніми (у родині, у класі);

o підвищення соціального статусу дитини в колективі;

o розвиток у дитини або підлітка компетентності в питаннях нормативної поведінки;

o формування й стимуляція сенсорно-перцептивних, мнемічних і інтелектуальних процесів у дітей;

o розвиток і вдосконалювання комунікативних функцій, емоційно-вольової регуляції поведінки;

o формування адекватних батьківських установок на хворобу та соціально-психологічні проблеми дитини шляхом активного залучення батьків у психокорекційний процес;

o створення в дитячому колективі, де навчається дитина з особливими потребами, атмосфери прийняття, доброзичливості, відкритості, взаєморозуміння.

Прогностичний блок психокорекції спрямований на проектування психофізіологічних, психічних і соціально-психологічних функцій дитини. В ході корекції перед психологом постають наступні завдання:

o проектування можливих змін в розвитку пізнавальних процесів та особистості в цілому;

o визначення динаміки цих змін.

Загальною метою при роботі з дітьми з обмеженими можливостями є відновлення й розвиток пізнавальних та емоційно-вольових процесів, забезпечення максимально повної психологічної адаптації особистості в суспільство. Зазначимо деякі завдання психологічної реабілітації, які можуть бути поставлені у відповідності до порушених функцій організму дітей.

І. І. Мамайчук психологічну допомогу дітям і підліткам із церебральним паралічем розглядає як складну систему реабілітаційних впливів, спрямованих на підвищення соціальної активності, розвиток самостійності, зміцнення соціальної позиції особистості хворого із ДЦП, формування системи ціннісних установок і орієнтації, розвиток інтелектуальних процесів, які відповідають психічним і фізичним можливостям хворої дитини. Важливе значення має рішення приватних завдань: усунення вторинних особистісних реакцій на фізичний дефект, тривале перебування в стаціонарі й хірургічне лікування. Ефективність психологічної допомоги дітям із церебральним паралічем у значній мірі залежить від якісної психологічної діагностики. Процес психологічної діагностики дітей із ДЦП рекомендовано розділити на наступні напрямки: психологічна діагностика розвитку моторних функцій, сенсорних функцій, мнемічних, інтелектуальних, а також особливостей мотиваційно-потребностной сфери й індивідуально-особистісних характеристик.

5. ЦЕНТР СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОБ­МЕЖЕННЯМИ — заклад денного перебування для дітей та мо­лоді з функціональними обмеженнями віком від 7 до 35 років, мета діяльності якого — відновлення та підтримка їхнього фізич­ного та психічного стану, адаптація та інтеграція в суспільство.

В основу діяльності цих центрів покладено такі принципи: дити­на з обмеженими можливостями здоров'я — це рівноправний член суспільства; вона повинна мати рівні з іншими можливості, а суспі­льство, держава та сім'я мають їх забезпечити; дитина з обмежени­ми можливостями здоров'я має жити та розвиватись у природному середовищі, у своїй сім'ї; реабілітаційні послуги дітям мають нада­ватися за місцем проживання, в її громаді; формування життєвої компетентності дитини-інваліда неможливе без відповідного суспі­льного оточення, без спілкування з однолітками, без колективу.

Основні напрями соціально-педагогічної роботи, які реалізують у центрах соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями: діагностика та корекція соціа­льно-психологічного стану дітей та молоді; лікувально-оздоровча робота з дітьми та молодцю; соціально-побутове обстеження ро­дин, що мають дітей із функціональними обмеженнями; форму­вання в дітей та молоді навичок соціальної компетентності; розви­ток потенційних творчих можливостей дітей та молоді; про­форієнтаційна робота з молодими інвалідами; організація культурно-дозвіллєвої діяльності⁴ дітей та молоді з функціональними об­меженнями; соціально-педагогічна робота з батьками та родичами дітей з обмеженими функціональними можливостями.

У більшості таких центрів працюють мультидисциплінарні команди фахівців: соціальний педагог, логопед-дефектолог, пси­холог, реабілітолог, соціальний працівник. Щоб створити умови для взаємодії дітей та молоді з функціональними обмеженнями з їхніми фізично здоровими ровесниками, фахівці залучають до роботи в центрах волонтерів з числа школярів і студентів. Вони допомагають працівникам центрів у підготовці та проведенні різ­них заходів, працюють у змішаних групах, супроводжують дітей під час поїздок на концерти, екскурсії, беруть участь у клубах спілкування тощо.

Мультидисциплінарний підхід у роботі центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями дозволяє забезпечити надання клієнтам комплексу соціальних послуг та здійснювати різні форми соціально-педаго­гічної роботи, зокрема: послуги з побутової реабілітації дітей з функціональними обмеженнями (навчання елементам самообслу­говування та норм елементарної поведінки в різних мікросоціумах); психологічне консультування дітей та молоді з особистісних проблем; послуги з психологічної корекції; лікувально-оздоровчі заняття в облаштованих кімнатах, басейнах тощо; консультування батьків, родичів дітей та молоді з функціональними обмеженнями з юридичних, правових, психолого-педагогічних питань; соціаль­но-психологічні тренінги для дітей та молоді; ігротеки для дітей із функціональними обмеженнями; навчальні програми та курси для дітей і молоді з функціональними обмеженнями; групи тимчасово­го перебування дітей із функціональними обмеженнями; гуртки та творчі майстерні для дітей і молоді з функціональними обмежен­нями; прокат реабілітаційного обладнання; бібліотечне обслугову­вання батьків та дітей із функціональними обмеженнями; групи психологічної підтримки для батьків; відвідування дітьми культу­рно-масових заходів у театрах, клубах, кінотеатрах тощо; виставки творчих робіт дітей із функціональними обмеженнями; екскурсії, свята, фестивалі, конкурси; клуби спілкування та клуби за інтере­сами для дітей та молоді з функціональними обмеженнями; оздо­ровчі літні табори для дітей із функціональними обмеженнями та їхніх батьків; спільні оздоровчі зміни дітей і молоді з функціона­льними обмеженнями та їхніх ровесників. Кожний центр соціаль­но-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональ­ними обмеженнями самостійно визначає необхідні види соціаль­них послуг та форми роботи із зазначеного переліку, враховуючи особливості дітей та молоді, які в ньому перебувають.