Температури проростання і температурні оптимуми ґрунту

для деяких рослин (за Ревутом, 1972)

Рослини	Мінімальна температура проростання	Температурний оптимум	Сума середніх температур
Ячмінь, жито	1-5	22-30	1400
Пшениця, овес	1-5	25-31	1600
Соняшник	5-6	31-37	1800
Кукурудза, просо	3-10	37-44	1900
Бавовник, рис, арахіс	12-14	37-44	3000-4000

Особливе значення для рослин мають температури вище 10 ⁰С, причому і у ґрунті, і над ґрунтом, і в приземному шарі повітря. На цьому принципі співвідношення температур >10 ⁰С приземного шару повітря і насіннєвого шару основані і деякі класифікації теплових режимів.

8.5. Класифікація теплових режимів

Як класифікаційну ознаку було запропоновано “термічний показник” Н:

Цей показник був розроблений Валентиною Миколаївною Дімо, яка багато зробила для розвитку теплофізики ґрунту. Фізичний зміст запропонованого показника полягає у тому, що він вказує напрямок потоків тепла у системі “ґрунт – приземний шар повітря”. Якщо Н буде більший 1, то ґрунт буде виділяти тепло, а якщо менше – ґрунт буде прогріватись. На цій основі і було виділено три типи теплових режимів:

1. тип випромінювання Н >> 1;

2. тип нестійкої рівноваги Н ≈ 1;

3. тип інсоляції Н < 1.

Підтипи було запропоновано виділяти за ознакою континентальності. Континентальність характеризувалась різницею температур у контрастні сезони (зима – літо) на глибині 20 см. Виділяють три підтипи:

1. помірний, коли різниця температур на глибині 20 см складає 15-20 ⁰С;

2. континентальний – сезонна амплітуда температур 20-25 ⁰С;

3. різко континентальний – 25-30 ⁰С.

Наведена класифікація – досить загальна для великих територій. Вона має перш за все генетичну направленість, як і класифікація водних режимів ґрунтів.