Завдання до аудиторної самостійної роботи

Завдання 1. Визначте склад та основні завдання державної системи забезпечення якості вищої освіти. Розкрийте призначення стандартів вищої освіти, переліку напрямів та спеціальностей. Дайте визначення процедур, через які провадиться контроль та управління якістю вищої освіти.

Фрагмент лекції

Оскільки держава визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства, вона забезпечує єдину державну політику в галузі освіти і реалізацію основних принципів освіти для того, щоб гарантувати кожному громадянину належний рівень освітніх послуг, якість освіти.

Важливим кроком на шляху розробки Державних стандартів вищої освіти України є затвердження Постановою Кабінету Міністрів України Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. В даному Переліку вперше відображені освітньо-кваліфікаційні рівні (ступенева освіта) підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України, внесені принципові зміни до Переліку з урахуванням встановлення ринкових відносин, введено багато нових спеціальностей, здійснено їх значне узагальнення, що збільшує можливості фахівців до самовираження.

Введення ступеневої освіти в освітню галузь України значно розширило правові рамки фахівців, про що свідчить підписана Україною у Лісабоні (2001) на спільній конференції Ради Європи та ЮНЕСКО конвенція про визнання кваліфікацій, які належать до вищої освіти у Європейському регіоні.

Важливим інструментом процесу забезпечення високої якості освіти є державна система ліцензування і акредитації. Згідно з чинним законодавством навчальні заклади незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності підлягають ліцензуванню і акредитації.

Державна система забезпечення якості освіти складається з стандартів вищої освіти та державних органів, що здійснюють контроль їх виконання:

- Управління ліцензування, акредитації і нострифікації (УЛАН) Міністерства освіти і науки,

- Державну акредитаційну комісію (ДАК),

- Державну інспекцію навчальних закладів (ДІНЗ),

- Державні екзаменаційні комісії (ДЕК).

Процедурами, через які провадиться контроль та управління якістю вищої освіти є:

Ліцензування здійснюється шляхом експертного підтвердження можливості навчального закладу проводити відповідну освітню діяльність.

Ліцензування - це процедура державно-громадського визнання спроможності внз розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня (проводить УЛАН, ДАК).

Вищий навчальний заклад, що отримав ліцензію, має право оголошувати про прийом студентів за ліцензованими напрямами підготовки і спеціальностями. Ліцензування забезпечує отримання об'єктивної інформації про стан мережі навчальних закладів, їх потенційні освітянські можливості, рівень та якість підготовки, потребу у фахівцях різних напрямів і спеціальностей.

Інспектування – процедура державної перевірки якості виконання внз умов ліцензованої освітньої діяльності (ДІНЗ). Не менше 1 разу протягом періоду навчання.

Визнання певного освітянського статусу навчального закладу передбачено проводити шляхом акредитації, яка підтверджує його здатність здійснювати підготовку фахівців на рівні державних вимог по одному напряму підготовки або спеціальності.

Акредитація – процедура державно-громадського визнання відповідності умов та якості підготовки фахівців за спеціальностями певного освітньо-кваліфікаційного рівня стандартам вищої освіти і державним вимогам.

Акр-я спеціальності дає право внз видавати випускникам державні дипломи про ВО.

Наприклад, в США, найбільш авторитетною організацією, що акредитує інженерні освітні програми, вважають Accreditation Board for Engineering and Technology (ABET) - 28 інженерно-технічних товариств. Це агентство акредитувало понад 1,5 тисяч освітніх програм.

У Європі – дедалі популярніше зовнішнє оцінювання якості. У Великій Британії – організація Quality Assurance Agency (QAA).

Стандарти вищої освіти – це сукупність норм, що встановлюють мету та завдання вищої освіти, визначають вимоги до випускників внз, змісту освіти, термінів навчання і засобів діагностики якості освіти відповідних напрямів і спеціальностей певних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Стандарти вищої освіти створені для забезпечення: єдиного освітнього простору, еквівалентності вищої освіти, визнання кваліфікації фахівців, об’єктивної оцінки якості вищої освіти.

Стандарт ВО складається з державного (перелік напрямів та спеціальностей, кваліфікацій) та галузевого стандартів. Галузевий стандарт, в свою чергу, містить державну компоненту - нормативну складову освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійну програму, засоби діагностики та компоненту внз – варіативна складова освітньо-професійної програми в частині варіативних дисциплін.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика – нормативний документ, що визначає цілі освітньої і професійної підготовки випускника внз, його компетенції, соціально-значущі якості, систему виробничих функцій і завдань діяльності й умінь для їх реалізації, місце випускника в структурі галузей економіки держави.

В умовах європейської інтеграції актуалізувався компетентнісний підхід до розроблення стандартів вищої освіти. Так, згідно з Берлінським комюніке (2003 р.), результати вищої освіти мають бути подані мовою компетенцій випускників. Орієнтація стандартів, навчальних планів на формування компетенцій зробить кваліфікації порівняльними і прозорими, забезпечить академічне і професійне визнання, мобільність, поширить сумісність дипломів і кваліфікацій.

Українські науковці під компетентністю розуміють спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок і відношень, що дають змогу особистості ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, що підлягають досягненню певних стандартів у галузі професії або виду діяльності.

Українські вчені В. Андрущенко, О. Овчарук, О. Локшина та ін., проаналізувавши процес відбору ключових компетентностей у європейських країнах (Австрія, Бельгія, Німеччина, Фінляндія, Нідерланди), провели узагальнену класифікацію головних переліків ключових компетеностей, які були розподілені за трьома основними блоками (ключовими групами компетентностей): соціальні, мотиваційні та функціональні компетентності.

Завдання 2. Схарактеризуйте сутність компетентнісного підходу до розроблення стандартів вищої освіти. На основі опрацювання рекомендованої літератури заповніть таблицю 11.1. Обґрунтуйте важливість формування виокремлених компетентностей у майбутніх фахівців, проілюструйте прикладами.

Табл. 11.1.

Ключові групи компетентностей

Блоки / групи компетентностей	Компетентності	Приклади застосування у професійній діяльності
Соціальні компетентності (пов’язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості)	- здатність до співпраці - вміння розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях - -
Мотиваційні компетентності (пов’язані з внутрішньою мотивацією, інтересами, індивідуальним вибором особистості)	- здатність до навчання - винахідливість - - -
Функціональні компетентності (пов’язані з сферою знань, вмінням оперувати науковими знаннями та фактичним матеріалом)	- лінгвістична компетентність - технічна та наукова компетентність -

Завдання 3. У міні-групах по 5 осіб зробіть на основі матеріалів лекції структурно-логічну схему «Контроль якості навчання». Зробіть презентацію своєї структурно-логічної схеми, поясніть основні поняття та взаємозв’язок всіх структурних компонентів схеми, поясніть її зміст.

Фрагмент лекції

Важливою складовою навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі є контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Перевірка і оцінювання знань студентів сприяють активізації їх пізнавальної діяльності, ґрунтовному засвоєнню знань, формуванню професійних умінь і навичок.

Оцінювання знань – визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

Складовими контролю за навчальною діяльністю студентів є: перевірка (виявлення рівня знань, умінь і навичок), оцінювання (вимірювання рівня знань, умінь і навичок), облік (фіксація результатів у вигляді оцінок у заліковій відомості, заліковій книжці).

Функції контролю:

• Освітня – поглиблення, розширення, систематизація навчального матеріалу;

• Діагностично-корегуюча – виявлення знань, умінь і навичок, недоліків;

• Контролююча – визначення рівня знань, умінь і навичок, підготовленості до засвоєння нового матеріалу, виставлення оцінок;

• Виховна – поліпшення особистої дисципліни, розвиток волі, характеру, систематичної самостійної праці;

• Розвивальна – розвиток психічних процесів особистості – уваги, пам’яті,інтересів, пізнав. активності, мовленнєвої культури студентів;

• Стимулюючо-мотиваційна – розвиток особистої відповідальності, формування мотивів навчання;

• Управлінська – забезпечення цілеспрямованості у навчанні;

• Прогностично-методична – результати запровадження методики викладача, шляхи подальшого вдосконалення, у студентів – прогнозування навчальної та наукової діяльності.

Принципи організації контролю й оцінки знань студентів виз­начаються метою навчально-виховного процесу у внз, а також об'ективними закономірностями педагогічного процесу в них:

- принцип індивідуального підходу перевірки й оцінки знань студентів передбачає індивідуальну роботу викладача з кожним сту­дентом, врахування його індивідуальних особливостей;

- принцип систематичності і системності перевірки й оцінки знань впливає на здійснення контролю протягом усього періоду навчання студента у ВН3;

- принцип тематичності стосується усіх ланок перевірки і пе­редбачає оцінку навчальної діяльності студентів за семестр чи на­вчальний рік, і з кожної теми;

- принцип диференційованої оцінки успішності навчання студентів передбачає здійснення оцінки успі­шності на основі різнорівневого підходу;

- принцип єдності вимог викладачів до студентів передбачає урахування кафедрами і вик­ладачами діючих загальнодержавних стандартів;

- принцип об'єктив­ності - це систематичний аналіз результатів міжсесійного контро­лю і показників успішності за единими критеріями з метою своєчасного здійснення заходів для поліпшення організації і змісту навчально-виховного процесу, підвищення ефективності і якості аудиторних і самостійник занять студентів з метою запобігання (зменшення) відсіву їх із ВН3;

- принцип гласності передбачае дове­дення результатів контролю до відома студентів.

Викладені принципи, як регулятори контролю навчальної ро­боти й оцінки знань студентів визначають конкретні види, методи, фюрми організації, критерії та норми оцінок знань студентів:

Види контролю: попередній, поточний, тематичний (проміжний), рубіжний (підсумковий); вхідний (діагностичний), заключний; тренувальний, перехресний, відстрочений.

Попередній – встановлення рівня знань, перед вивченням нового розділу, підготовка до практичних занять.

Поточний – для коригування навчальної діяльності, для стимулювання самостійної діяльності. У формах:

усна співбесіда – за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції (10-15 хв.), письмове фронтальне опитування – 10-15 хв., перевірка за допомогою перфокарт, письмова перевірка (понятійний диктант), експрес контроль, домашні завдання, практична перевірка знань, тестова перевірка.

Тематичний – важливою формою виступають колоквіуми (розмова) – проводяться як співбесіди з окремих питань, визначених викладачем заздалегідь - мобілізують студентів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу, допомагають глибше розібратися в теоретичних питаннях, стимулюють дослідницьку діяльність (може використовуватись перед педагагічною практикою).

Рубіжний – заліки, курсові.

Підсумковий і заключний – семестрові та державні іспити (можливо у формі іспиту без білетів з «відкритим підручником»).

Методи контролю: усний, письмовий, тестовий, графічний (створення узагальненої наочної моделі), програмований (пред’явлення стандартних вимог з використанням однакової кількості та складності завдань, запитань), практична перевірка, самоконтролю (усвідомлене регулювання своєї діяльності) і самооцінки.

Тестовий – тести відкритої форми (короткі однозначні відповіді або складні відповіді),

• закритої форми (вибір з певної кількості варіантів). Тести з однозначним/ багатозначним вибором відповіді, тести на доповнення, перехресного вибору і т.д.

Тестовий контроль дозволяє ефективніше використовувати час, містить однакові вимоги, стимулює до самоконтролю, але заохочує лише до механічного запам’ятовування.

Завдання 4. Поясніть своїми словами як ви розумієте зміст основних понять рейтингової системи оцінювання успішності студентів та сформулюйте визначення цих понять: європейська система залікових кредитів, кредитний модуль (модуль ECTS), кредит ECTS, залікові кредити, рейтингова система оцінювання, навчальний (змістовий) модуль, рейтингові бали, рейтингова оцінка з кредитного модуля (RD), система оцінювання ECTS. Порівняйте ваше трактування з поданими визначеннями на сайті НТУУ «КПІ» (Режим доступу: http://www.ntu-kpi.kiev.ua/ects). Зробіть зведену таблицю основних понять. Розкрийте переваги рейтингової системи оцінювання над традиційною системою.

Фрагмент лекції

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) є основою Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS). Впровадження системи ECTS є одним з важливих кроків інтеграції вищої освіти України до загальноєвропейського освітнього простору.

Ключовими елементами КМСОНП є: залікові кредити, як міра трудомісткості та якості навчальної роботи студента, і стимулююча рейтингова система оцінювання (РСО).

В основу РСО покладено поопераційний контроль і накопичення рейтингових балів за різнобічну навчально-пізнавальну діяльність студентів у процесі навчання.

Метою рейтингової системи оцінювання є:

•  інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців;

•  підвищення мотивації студентів до активного, свідомого навчання, систематичної самостійної роботи протягом семестру та відповідальності за результати навчальної діяльності;

• встановлення постійного зворотного зв’язку з кожним студентом та своєчасне коригування його навчальної діяльності;

• забезпечення змагальності та здорової конкуренції в навчанні;

• підвищення об’єктивності оцінювання рівня підготовки студентів;

• зменшення психологічних, емоційних і фізичних перевантажень у період екзаменаційних сесій.