Література для самостійного опрацювання

1. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту : [статті, нариси, інтерв’ю] / Віктор Андрущенко. – [2-ге вид., доп.]. – К.: Знання України, 2008. – 819 с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи : навч. посібн. [для студ. магістратури] / С.С.Вітвицька. – К: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

3. Волкова Н.П. Педагогіка : навч. посібн. [3-е вид.] / Н.П.Волкова. – К.: Академвидав, 2009. – 616 с.

4. Головенкін В.П. Педагогіка вищої школи (Андрагогіка) [Текст]: Підручник / В.П. Головенкін. – К.: НТУУ «КПІ», 2009. – 406 с.

5. Кнодель Л.В. Педагогіка вищої школи : посіб. [для магістрів] / Л.В.Кнодель. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 136 с.

6. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.

7. Концепція змісту освіти для європейського виміру України [електронний ресурс] / С. Кобернік, Н. Кузьмина, О. Овчарук, Л. Паращенко, Ф. Степанов, І. Тараненко // Інформаційний бюлетень Проекту МФ «Відродження», 2008. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/school_today/581

8. Кузь В.Г. Педагогіка вищої школи: актуальність і проблеми / В.Г. Кузь // Вища освіта України. – 2007. – Т.1, № 2. – С.21-25.

9. Мороз О.Г. Педагогіка і психологія вищої школи: навч. посібн. / [Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І.]; под ред. О.Г. Мороза. – К.: НПУ, 2003. – 267 с.

Лекція. Психологічні основи теорії навчання План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

• Завдання психології в педагогіці вищої школи.

• Модель процесу пізнання. Мотиваційний компонент навчальної діяльності.

• Рівні навчання, викладання та засвоєння навчальної інформації.

• Розвиток особистості, Я-концепція, спілкування та міжособистісні стосунки, особистість і діяльність.

• Пси­хологічна сутність інноваційного навчання.

Ключові поняття та терміни – психологія вищої школи, знання, вміння, навики особистість, увага, відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява, мотив, мотивація, потреба, Я-концепція, інноваційне навчання, репродуктивна та продуктивна діяльність.

Здатність і сміливість користуватися власним розумом є коли б чи не найвищою якістю цивілізованої особистості

В.П. Андрущенко

Короткий зміст лекції

Психологія вищої школи як наука, між предметні зв’язки, предмет та завдання психології ВШ. Сутністю навчання є формування у тих, хто вчиться, знань, вмінь та навиків. Суть навчання визначає теорія пізнання: людина пізнає навколишній світ за допомогою уваги, відчуттів, сприйняття, пам’яті, мислення і уяви. Мотиваційна сфера учіння, ієрархія потреб. Рівні засвоєння навчального матеріалу, психологічні типи діяльності (репродуктивна та продуктивна). Розвиток особистості, головні підструктури особистості – спрямованість особистості, досвід, особливості психічних процесів, біопсихологічні властивості. Я-концепція, психологічний захист.

Завдання до аудиторної самостійної роботи

Завдання 1. Прослухайте першу змістову частину лекції та заповніть структурно-логічну схему, звертаючи увагу на визначення основних понять. У міні-групах з 5 осіб визначте основні завдання психології в педагогіці вищої школи, проаналізуйте значення психології в практичній діяльності фахівця. Підготуйтесь до міні-презентації.

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА

Фрагмент лекції

Предметом психології, як відомо, є онтогенетичні закономірності розвитку психіки людини, однією з умов яких є педагогічний процес.

Психологія як наука вивчає сутність, загальні закономірності, механізми й факти виникнення, розвитку й прояву психіки людини. => Психологія є наукою про закономірності виникнення та функціонування психіки.

Психологія вищої школи - галузь психологічної науки, шо вивчає індивідуально-особистісні, а також соціально-психологічні явища, які породжені умовами вузу. Вона досліджує закономірності цих явищ, їхнє місце й роль, прояви, розвиток і функціонування в діяльності студентів, викладачів і керівників вузів. Нею вивчаються також шляхи цілеспрямованого управління цими явищами, їх формування й коригування з метою більш ефективного розв'язання завдань підготовки фахівців із вищою освітою.

Теорія навчання тісно пов'язана з психофізіологією та психологією навчання, оскільки процес розумового розвитку спирається на дані науки про функції та природу мислення, фізіологію вищої нервової діяльності та психологію.

Психологія вищої школи синтезує здобутки педагогічної, соціальної, вікової психології, психології праці та ін. За своїм основним змістом вона є педагогічною психологією щодо умов вищого навчального закладу. Педагогічна психологія вищої школи розглядає вузівський педагогічний процес у комплексі інформаційно-навчальної, розвивальної й виховної його функцій. Це сприяє пошуку ефективних шляхів (форм організації, методів і засобів) професійної підготовки студентів за певною освітньо-кваліфікаційною програмою (молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра).

До найважливіших практичних завдань, які постають перед педагогікою й психологією вищої школи в період реформування, вчені відносять:

• створення науково-педагогічної, методичної та психологічної бази для контролю за педагогічним процесом, повноцінністю змісту та умовами психічного розвитку студентів, їх особистісним зростанням і професійним становленням як майбутніх фахівців;

• організацію оптимальних форм навчально-професійної діяльності та спілкування студентів для успішного засвоєння ними всієї різноманітності професійних функцій і необхідних соціальних ролей;

• надання психологічної допомоги та підтримки всіх учасників педагогічного процесу, особливо в періоди особистісних життєвих криз, у тому числі й професійних випробувань.

Завдання 2. Розділіться на 6 міні-груп, кожна з яких обере один з пізнавальних процесів: увагу, відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення і уяву. Учасники міні-групи отримують роздатковий матеріал про один з обраних пізнавальних процесів: систематизуйте інформацію, зробіть структурно-логічну схему, визначивши властивості, види та інші характеристики одного з пізнавальних процесів, презентуйте цю інформацію іншим міні-групам. Підсумуйте результати, зробіть висновки стосовно ролі кожного з процесів у пізнавальній активності особистості, занотуйте основну інформацію у зошити.

Фрагмент лекції

Проблеми пізнавальної сфери особистості завжди були в центрі досліджень багатьох як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, серед яких І.Д. Бех, Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, Джон Дьюї, П. Жане, Г.С. Костюк, А. Маслоу, К. Роджерс та інші. Науковцями визначено, що людина пізнає навколишній світ за допомогою уваги, відчуттів, сприймання, пам’яті, мислення і уяви. У процесі діяльності і загалом життя, людина переживає емоції та почуття, здійснює свою волю.

Багато дослідників схиляються до думки, що засвоєння є однією з форм пізнавальної діяльності. Вчені зазначають, що процес засвоєння знань можна розглядати як зв'язок нових елементів (нової інформації) з вже набутими «вузлами» мережі знань (С.А.Ізюмова). Згідно з С.Л.Рубінштейном, засвоєння виступає центральною ланкою процесу навчання. До основних етапів засвоєння вчений відносить:

• безпосереднє сприймання матеріалу;

• його мисленнєве опрацювання, осмислення;

• запам'ятовування та зберігання;

• використання знань в практичній діяльності.

Інші вчені традиційно у процес засвоєння знань включають: сприймання, осмислення, закріплення знань та їх використання в діяльності (Б.П.Бархаєв); сприймання та розуміння навчального матеріалу; запам'ятовування; відтворення та застосування набутих знань на практиці (І.Д.Пасічник).

Всі ці етапи тісно взаємопов'язані між собою. При сприйманні матеріалу необхідним є одночасно його осмислення (смислове сприймання); розуміння матеріалу позитивно впливає на його запам'ятовування та актуалізацію; використання в діяльності та постійне переосмислення сприяють кращому зберіганню.

Кожен етап має свою специфіку, на кожному з них студенти зустрічаються з певними труднощами. Наприклад, на етапі розуміння матеріалу може виникнути смисловий бар'єр, подолати який допомагають пояснення викладача або автора тексту. На етапах запам'ятовування, відтворення та використання набутих знань на практиці можуть виникнути смисловий, логічний та мовленнєвий бар'єри. Наприклад, коли матеріал механічно запам'ятовується, при розв'язанні навчальних завдань студент не може використати свої знання через їх формальність, малодинамічність. Тому, найбільш продуктивним запам'ятовуванням є осмислене запам'ятовування головного змісту матеріалу.

Мотиваційний компонент навчальної діяльності. Як джерело активності й водночас як система збудників будь-якої діяльності мотивація вивчається в самих різних аспектах, внаслідок чого різні дослідники трактують її по-різному. Вчені визначають мотивацію і як один конкретний мотив, і як єдину систему мотивів, і як особливу сферу, яка включає потреби, мотиви, цілі, інтереси в їх складному переплетенні і взаємодії. Трактування мотиву співвідносить це поняття або з потребою (Ж. Ньютенн, А. Маслоу), або з переживанням цієї потреби та її задоволенням (С.Л.Рубінштейн), або з предметом потреби. Звернемося до психологічного словника:

Мотив - усвідомлювана причина, що лежить в основі вибору дій і вчинків особистості, спонукання до діяльності, пов’язані з задоволенням потреб суб’єкта, сукупність зовнішніх чи внутрішніх умов, що викликають активність суб’єкта і визначають її спрямованість.

Вмотивованість є істотною характеристикою діяльності, а початковий момент діяльності, тобто її передумова – це потреба, що знайшла себе у предметі. Отже, мотивація - це сукупність, система психологічно різнорідних чинників, що детермінують поведінку та діяльність людини.

Спрямованість суб’єкта на ті чи інші сторони діяльності називається мотивом учіння. Навчальна мотивація (І.А. Зимня), є окремим видом мотивації, що входить до діяльності учня і визначається цілим рядом специфічних для цієї діяльності чинників. По-перше, вона визначається самою освітньою системою, освітнім закладом; по-друге, – організацією освітнього процесу; по-третє, – суб’єктивними особливостями того, хто навчається; в-четвертих, – суб’єктивними особливостями викладача, системою його ставлення до учнів і справи; по-п’яте, – специфікою навчального предмету.

Мотиваційна сфера учіння – складне ієрархічне утворення, що містить як безпосередньо діючі мотиви, так і свідомо прийняті наміри, що виходять із відповідних норм, принципів та суспільних ідеалів. За характером одні мотиви є випадковими, ситуативними, а інші, які детермінують навчальну діяльність того, хто навчається, є стабільними, постійно діючими.

Слід зазначити, що оптимально відібраний матеріал укріплює всі складові мотивації: потреби, інтереси, емоції, і власне мотиви. Формування стійкого рівня мотивації навчання зобов’язує викладача підбирати відповідні навчальні матеріали, які мають когнітивну, комунікативну, професійну цінність, творчий характер, та стимулюють розумову активність тих, хто навчається.

Особливості соціального стану студентської молоді та їхні вікові характеристики впливають на діяльність таким чином, що вона вже не може спонукатися лише пізнавальним мотивом. На перший план вже виходить професійна спрямованість студентів, їх цілеспрямованість у майбутнє, яка досить часто носить прагматичний характер. Саме тому процес навчання у внз характеризується особливими, специфічними мотивами.

Мотиви, які визначають пріоритет інтересу до того чи іншого предмету, зводяться до наступного (С.Л. Рубінштейн):

1. Безпосередній інтерес до змісту предмету, до тієї дійсності, яка в ньому відображена.

2. Зацікавленість спонукає характер тієї розумової діяльності, яку вимагає навчальний предмет.

3. Інтерес породжується (підкріплюється) співпадінням із нахилами підлітка, його успіхами (досягненнями) з даного предмету.

4. Опосередкований інтерес до дисципліни надалі породжується зв’язком із наміченою в майбутньому практичною діяльністю.

Навчальна мотивація є рушієм навчання, позитивним рухом, поштовхом до задоволення усвідомленої чи неусвідомленої потреби. Чи перетвориться вона на реальну рушійну силу упродовж усього процесу навчання, залежить від того, чи приділяється достатня увага вихованню мотивів учіння, тобто створенню засобами даної дисципліни підстав для виклику відповідних мотивів.

Завдання 3. Ознайомтесь зі змістом таблиці 7.1., проаналізуйте специфіку кожного з етапів. Визначте, які з поданих методів викладання доцільніше використовувати на кожному рівні, обґрунтуйте свою думку, заповніть 3-тю колонку таблиці. Розкрийте значення цих етапів для педагогічної практики внз.

Методи викладання: діалогічне викладання, евристична бесіда, діалогічне викладання, дослідницькі завдання, показове викладання, програмовані завдання

Таблиця 7.1.

Рівні засвоєння навчального матеріалу (За Н.П.Волковою)

рівень засвоєння	психологічна сутність рівня	методи викладання
Запам'ятовування навчального матеріалу	студент пізнає об'єкт за його істотними ознаками	- -
Розуміння навчального матеріалу	студент усвідомлює функціональну залежності між вивченими явищами, вміє описати об'єкт	- -
Практичне застосування навчального матеріалу	вміння студентів практично використовувати засвоєне при вирішенні завдань	- -
Творче перенесення знань	студент вільно оперує вивченим матеріалом, уміє свідомо та швидко трансформувати його у нових умовах.	- -

Завдання 4. Проаналізуйте концепцію «ієрархії мотивів» А.Маслоу. Дайте визначення поняттям «потреба», «мотив», «мотивація». Перерахуйте потреби, які, на вашу думку, відносяться до кожного з рівнів людських потреб, занотуйте інформацію у зошит. Чи може потреба у самовдосконаленні бути задоволена цілком? Чи є процес розвитку мотивації необмеженим? Чому?