10. Системи і методи внутрішнього фінансового контролю.

В складі механізму фінансового менеджменту важлива роль належить системам і методам внутрішнього фінансового контролю. Внутрішній фінансовий контроль являє собою організований самим підприємством процес перевірки виконання і забезпечення реалізації управлінських рішень в сфері управління фінансами підприємства з метою досягнення стратегічних цілей і попередження кризових ситуацій, які можуть призвести до банкрутства.

В практиці країн з розвиненою ринковою економікою широкого поширення набула нова прогресивна комплексна система внутрішнього контролю, що застосовується в великих компаніях з розгалуженою мережею або в холдінгових компаніях, яка називається "контролінг".

Сьогодні система контролінга поступово починає впроваджуватися і на вітчизняних підприємствах. В загальній системі контролінгу виділяється один з основних його блоків - фінансовий контролінг. 

Фінансовий контролінг являє собою контролюючу систему, яка забезпечує концентрацію контрольних дій за основними напрямками фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від прогнозних (планових) та чинників, що зумовили ці відхилення, і прийняття управлінських рішень по нормалізації процесу управління фінансами підприємства.

Побудова системи фінансового контролінгу базується на наступних основних принципах:

1) спрямованість системи фінансового контролінгу на досягнення фінансової стратегії підприємства;

2) багатофункціональність фінансового контролінгу;

3) орієнтованість фінансового контролінгу на кількісні показники;

4) відповідність методів фінансового контролінгу специфіці методів фінансового аналізу і фінансового планування;

5) своєчасність, простота і гнучкість побудови системи фінансового контролінгу;

6) економічна ефективність впровадження фінансового контролінгу на підприємстві.

Впровадження на підприємстві системи фінансового контролінгу дозволяє значно підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю.

З урахуванням перелічених принципів фінансовий контролінг на підприємстві будується за наступними етапами.

1. Визначення об'єкту контролінгу. Об'єктом фінансового контролінгу є управлінські рішення по основним аспектам фінансової діяльності підприємств.

2. Визначення видів і сфери контролінгу.

3. Формування системи пріоритетів показників, що контролюються. Вся система показників ранжирується по значимості.

4. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Такі стандарти можуть встановлюватись як в абсолютних, так і у відносних показниках.

5. Побудова системи моніторингу показників, які включаються у фінансовий контролінг. Система фінансового моніторингу представляє собою розроблений на підприємстві механізм постійного спостереження за показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених та виявлення причин цих відхилень.

11.Концепція оінки вартості грошей у часі

Перехід до ринкової супроводжується появою деяких видів діяльності, що мають для фін. менеджера підп-ва принципово новий характер. До них відноситься задача ефективного вкладання грошових засобів. В умовах централізовано планованої економіки на рівні звичайного підп-ва такого завдання практично не існувало. Причин було декілька.

Передусім, ні юридичні, ні фізичні особи офіційно, як правило, не мали в наявності багато вільних грошових ресурсів. Грошові кошти підп-ва жорстко лімітувалися прямими і  непрямими методами. Так, готівка лімітувалася шляхом встановлення Держбанком максимального залишку грош. коштів, який міг знаходитися в касі в кінці робочого дня. Сума коштів на розрахунковому рахунку обмежувалась непрямими методами, головним чином, шляхом вилучення коштів до бюджету в кінці звітного періоду, а також шляхом введення доволі жорстких нормативів власних оборотних коштів.

Ще одна причина полягає в тому, що практично єдиний шлях використання вільних грош. ресурсів була пов’язана з розміщенням їх під проценти в ощадному банку. Стабільність економічного розвитку, що виявилася, як тепер з’ясувалось, застоєм, гарантувала в цьому випадку не тільки збереження грош. ресурсів, але і їх невелике збільшення.

За останні роки ситуація дещо змінилася.

По-перше, були спрощені деякі обмеження, а саме нормування оборотних засобів, що автоматично виключило один з основних регуляторів величини фін. ресурсів на підп-ві.

По-друге, кардинально змінився порядок вираховування фін. ресурсів і розподілу прибутку. З введенням нових форм власності у підприємств з’явилися вільні кошти.

По-третє, відбулися принципово нові зміни в інвестиційній політиці. Перехід до ринку відкриває нові можливості: вкладання в комерційні банки, участь в різних ризикових проектах, придбання ЦП, нерухомості тощо. Розміщуючи капітал в одному з вибраних проектів, фінансовий менеджере планує не тільки з часом повернути вкладену суму, але і отримати бажаний економічних ефект.

По-четверте, в умовах фінансової нестабільності, що характерна перехідному періоду і яка проявляється в стійких темпах інфляції і зниженні об’ємів виробництва, стало невигідним зберігати кошти навіть в державному банку. Більшість підприємств на досвіді усвідомили просту істину: в умовах інфляції грошові ресурси, як і інший вид активів, повинні обертатися і, по можливості, швидше.

Таким чином, гроші приймають ще одну характеристику – часову цінність, яка розглядається в двох аспектах.

Перший пов’язаний з обезціненням грошей с плином часу. Уявимо, що підп-во має вільні грош. ресурси в розмірі 15 тис. грн., а інфляція, тобто обезцінення коштів, складає 20% в рік. Це означає, що вже в наступному році, якщо зберігати гроші “під подушкою”, вони зменшаться по своїй купівельній спроможності і складуть в цінах поточного дня лише 12,5 тис. грн.

Другий аспект пов’язаний з обігом капіталу. Для розуміння розглянемо приклад.

Приклад

Підприємство має можливість прийняти участь в діловій операції, яка принесе доход в розмірі 10 тис. грн. по закінченні двох років. Пропонується вибрати варіант отримання доходів: або по 5 тис. грн. по закінченні кожного року, або отримання всієї суми в кінці дворічного періоду.

Очевидно, що другий варіант явно невигідний в порівнянні з першим. Це тому, що сума, отримана в кінці першого року, може бути знову залучена до обороту і принести додатковий доход. На перший погляд все просто, але проблема вибору ускладнюється за умов, що в кінці першого року підп-во отримує 3 тис. грн., а в кінці другого – 5 тис. грн. В цьому випадку вже не очевидно, який варіант кращий.

Проблема грошей і часу не нова. Існують моделі та алгоритми, що дозволяють орієнтуватися в реальній вартості майбутніх дивідендів з позиції поточного моменту часу.

Основу концепції вартості грошей у часі складає наступний принцип: долар сьогодні коштує більше, ніж долар, який буде отриманий в майбутньому, наприклад через рік, так як він може бути інвестований, що в результаті принесе додатковий прибуток.

Даний принцип породжує концепцію оцінки вартості грошей у часі. Суть концепції заключається в тому, що вартість грошей з плином часу  змінюється з врахуванням норми прибутковості на грошовому ринку і ринку ЦП. В якості норми прибутковості виступає норма позичкового процента або норма виплати дивідендів по звичайним і привілейованим акціям.

Величина доходу, що отримується (величина процентів), визначається виходячи з величини вкладеного капіталу; строку, на який він надається в позику чи інвестується; розміру і виду процентної ставки (ставки доходності).