75. Механізм і структура соціальних конфліктів

Конфлікт - як багатомірне явище має свою структуру, це сукупність стійких зв'язків конфлікту, які забезпечують його цілісність, тотожність самому собі, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як динамічна взаємозалежна цілісна система і процес..

У будь-якому конфлікті основними дієвими особами є луди. Вони можуть виступати в конфлікті як приватні особи, офіційні чи юридичні особи. Крім того, вони можуть утворювати різні угруповання. Міра участі у конфлікті теж різна: від безпосередньої до опосередкованого впливу на хід конфлікту. З огляду на це учасники поділяються на основних, групи підтримки, інші учасники.

Основні учасники - сторони чи протиборчі сили це ті суб'єкти конфлікту, що безпосередньо активно діють один проти одного. Протиборчі сторони - ключова ланка конфлікту. Коли одна зі сторін виходить з конфлікту, то він припиняється. Якщо в міжособистісному конфлікті один з учасників змінюється, то починається новий конфлікт. Це відбувається тому, що інтереси і цілі сторін в міжособистісному конфлікті індивідуалізовані.

Так можна виділити сторону, яка почала конфлікт - ініціатора, але у тривалих конфліктах складно її виділити.

Об'єктом конфлікту може бути матеріальна, соціальна чи духовна цінність, до володіння чи користування якою прагнуть обоє опонентів.

структура конфлікту - це сукупність його стійких зв'язків, що забезпечують цілісність, тотожність самому собі, відмінність, від інших явищ соціального життя. Без наявності цих зв'язків конфлікт не може існувати як динамічно взаємозалежна система і процес.

Конфліктна ситуація є системою взаємозалежних і взаємообумовлених елементів об'єктивного і суб'єктивного рівня, що відображають актуальне протиріччя. Вона містить у собі учасників конфлікту (опоненти, групи підтримки, інші учасники), предмет і об'єкт конфлікту, елементи мікро- та макросередовища пов'язані з конфліктом. Психологічні компоненти конфлікту складають актуальну мотивацію сторін, їхні стратегії і тактику поведінки, а також їхні інформаційні моделі конфлікту.

76. Функції соціальних конфліктів

За своєю природою конфлікт може бути носієм як конструктивних, так і деструктивних тенденцій, що зумовлює його позитивні та негативні функції. До позитивних відносять:

— сигналізування про осередки соціальної напруги — конфлікт дає змогу не тільки з'ясувати невирішені проблеми, а й сприяє відкритому вираженню позицій та інтересів;

— інноваційна — сприяє розвиткові суспільства завдяки трансформації сталих форм, руйнуванню нежиттєздатних структур;

— консолідуюча (інтегративна) — полягає в об'єднанні людей, що захищають власні інтереси, у виникненні інтересу до співпраці;

— активізація соціальних зв'язків — конфлікт інтенсифікує, динамізує взаємодію людей, що позитивно позначається на темпах розвитку суспільства;

— комунікативна — їй передує усвідомлення учасниками конфлікту власних та чужих інтересів; реалізується вона через пошук компромісу, взаємопристосування учасників конфліктної ситуації;

— зняття психологічної напруги — часто саме конфлікт є найефективнішим засобом нейтралізації психологічної напруги між його учасниками, стимулом до пошуку компромісів.

Попри те, будь-який конфлікт таїть у собі загрозу стабільності соціальної системи, нормальному функціонуванню суспільства, нерідко призводить і до деградації його учасників. Все це дає підстави для висновків і про негативні функції конфлікту як соціального явища, найсуттєвішими з яких є:

— дестабілізуюча — проявляється в порушенні соціального клімату, єдності, стабільності суспільства, окремих його сфер, спільнот, колективів;

— дезінтегруюча — спричиняє послаблення соціальних зв'язків у суспільстві, роз'єднаність, віддаленість його сфер, а також ускладнення пошуку компромісів;

— аксіологічна — втілюється у загостреному сприйнятті, оцінці цінностей, щодо яких спалахнула конфліктна ситуація, намаганні змінити систему пріоритетів тощо.

Будь-який конфлікт таїть загрозу певним цінностям, інтересам суспільства, соціальних спільнот, груп, індивідів, що породжує намагання відстояти, захистити їх різними, інколи й некоректними методами, а це спричиняє новий виток конфліктної ситуації.

Тому при їх розв'язанні необхідно враховувати не лише особливості конфлікту, характеристики та інтереси конфліктуючих сторін, а передусім причини, що його спровокували.