Теми рефератів

1. Партійна система України.

2. Методи і методики дослідження соціології політики.

3. Складові елементи політичної системи суспільства.

Тема 4.5. Етносоціологія

• Які проблеми досліджує етносоціологія

• Що таке етнос і нація

• Які етносоціальні процеси проходять на терені України

Предмет і функції етносоцюлогії та причини й' виникнення

Етносоціологія відносно молода галузь соціологічних знань, яка виникла на межі етнографії і соціології. Поняття "етносоціологія" походить від двох слів "етнос" - народ і "соціологія" - вчення про суспільство. Таким чином, в буквальному перекладі етносоціологія означає вчення про суспільство та місце в ньому народів.

Етносоціологія як окрема галузь соціологічних знань сформувалась у Німеччині в 20-30-их pp. XX ст. На території колишнього СРСР вона виокремлюється лише в 60-их pp., у часи так званої хрущовської "відлиги". Поява її пов'язана з необхідністю проникнення у сутність тих суспільних явищ, зміст яких значною мірою визначається етнічною специфікою країни чи окремих її регіонів. На відміну від етнографії, предметом якої є передусім визначення кількісного складу того чи іншого етносу, його антропологічних особливостей, території проживання, вивчення етнічних особливостей матеріальної і духовної культури народу, етносоціологія вивчає:

• походження і розвиток етнічних спільностей;

• вплив етнічних спільнот на різноманітні соціальні процеси, їхню роль у суспільному житті;

• динаміку змін у культурі, мові, побуті різних етносів;

• соціальні зв'язки та соціальні відносини, що виникають між етносами, тобто міжетнічні взаємини.

Етносоціологія — це галузь соціологічних знань, яка вивнає основні тенденції утворення і розвитку етнічних спільностей, їх взаємовідносини, а також механізм їх входження в систему соціальних відносин.

Серед основних функцій етносоціології можна назвати:

• визначення і усвідомлення ролі етнічних спільнот у суспільному житті;

• сприяння розвитку національної свідомості та національної культури;

• сприяння розвитку почуттів патріотизму та національної гідності;

• налагодження механізмів міжетнічних відносин та інші. Починаючи з кінця 80-их pp. етносоціологія як наука формується і в Україні. Українська етносоціологія зосереджує свою увагу на дослідженні етнічного складу українського суспільства, визначенні статусу українського етносу й національних меншин, вивченні міжетнічних стосунків в українському суспільстві.

ПОНЯТТЯ ЕТНОСІВ ТА НАЦІЙ. КОНЦЕПЦІЇ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ЕТНОСІВ І НАЦІЙ

Головним поняттям етносоціології є, безумовно, етнос. Існує чимало визначень цього поняття, кожне з яких було зроблене авторами різних концепцій утворення і розвику етносів. Про особливості кожної з цих концепцій йтиметься нижче, а поки що наведемо визначення етносу, сформульоване російським вченим Ю. Бромлеєм:

Етнос – це стійка сукупність людей, що формується на певній території і зберігає особливості свого побуту, культури; мовні та психологічні особливості.

Етнос, як бачимо, формується на основі єдності території та економічного життя, але в процесі історичного розвитку багато етносів втрачають спільність території і частини їх проживають на території інших народів, де формують етнічні групи, які втім зберігають основні ознаки свого етносу.

Щодо головних концепцій утворення і розвитку етносів, то їх умовно можна поділити на два критерії. Першим з них є характер утворення етносу. За цим критерієм виділяють дві концепції, що розглядають етноси як спільноти, утворені природно і спільноти, що штучно сконструйовані. Представники першої концепції вважають що етнос є утворенням природним, що формується в процесі тривалого історичного розвитку. Його виникнення не залежить від волі й бажань окремих людей, що є членами цього етносу. Представником цієї концепції е згаданий вище Ю. Бромлей. Саме спільність походження, спільна територія, на якій проживають представники етносу, схожість в мові та культурі призводять до усвідомлення людьми своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень. Етнічні ознаки, на думку Ю. Бромлея, присутні різним соціальним утворенням, таким як рід, плем'я, народність, нація. Він вважав, що кожна з цих спільностей відповідає своїй соціально-економічній формації: роди і племена - первіснообщинній, народності - рабовласницькій та феодальній, нації - капіталізму. На вищій сходинці комуністичного суспільства грані між націями повинні поступово стиратись і всі етнічні спільності повинні злитись в одне ціле, тобто народи і нації в майбутньому повинні зникнути.

На відміну від Ю. Бромлея, інший російський соціолог Л. Гумільов є прихильником концепції штучно сконструйованих етносів, згідно якої етноси формуються не завдяки природним чинникам, а завдяки бажанням і волі окремих осіб, осіб з харизматичною вдачею', чий вплив на інших людей важко переоцінити.

Свою концепцію Л. Гумільов побудував на ефекті, відкритому біологом В. Вернадським. Сутність його полягає в тому, що всі живі системи (а значить і соціальні системи) поглинають біохімічну енергію, яка надходить з космосу і довкілля. Ідеальний стан системи настає тоді, коли система вбирає стільки біохімічної енергії, скільки необхідно їй для життєзабезпечення. Надлишок цієї енергії призводить до активізації системи, дефіцит — до згасання її життєвих функцій і розпаду.

На основі теорії В. Вернадського і розробив свою етнічну концепцію Л. Гумільов. На його думку, етнічні системи існують дуже давно (приблизно 1,5 тис. років). Їх виникнення, розвиток і активність залежить від пасіонарне - осіб, здатних накопичувати значну кількість енергії і які здатні йти до мети всупереч інстинктам. Пасіонарність - це наслідок мутацій, що відбуваються під впливом різних процесів, що проходять в біосфері, наприклад, підвищення сонячної активності. Пасіонарність захоплює дише деяких людей, причому у різній мірі. До відомих пасіонаріїв можна віднести О. Македонського, Юлія Цезаря, князя Володимира, Жанну д'Арк, Б. Хмельницького, О. Бісмарка, Наполеона, Ю. Пілсудського, В. Леніна та інших видатних осіб, чий вплив на переважну частину своєї етнічної спільноти був вражаючим. Згідно цій же концепції, будь-яка етнічна спільність має декілька періодів свого розвитку. Спочатку кількість пасіонаріїв поступово збільшується, що робить етнічну систему стійкою, збалансованою і сильною - вона стає активною в соціально-політичному, економічному, культурному та інших напрямках суспільного життя. Досягнувши свого максимуму, кількість пасіонаріїв починає зменшуватись, що призводить до деструктивних процесів в середині системи і, врешті, вона розпадається. Потім на основі системи, що розпалась, утворюються нові і цикл розвитку системи починається спочатку.

Іншим критерієм виступає форма існування етнічних спільностей. За цим критерієм існують дві концепції етнічних спільностей. Одна з них розглядає етноси як реально існуючі групи, за якими можна спостерігати і вивчати їх, інша вважає етноси умовно існуючими групами. Перша концепція була розроблена представниками позитивістського напряму в соціології і отримала назву атомістичного підходу. Сутність його полягає в тому, що він розглядає етноси як утворення, для яких характерні певні ознаки, такі як територія проживання, мова, культура, традиції тощо. До атомістичного підходу належить і марксистська концепція, за якою етнічні спільноти розглядались через сукупність зовнішніх ознак, головною серед яких були економічні зв'язки та відносини. Представником атомістичного підходу був і Ю. Бромлей.

Багато сучасних соціологів є представниками іншої концепції, яка розглядає етнічні спільності як умовні групи. Так Б. Андерсон вважає, що єдине, що об'єднує представників етносу, це лише усвідомлення ними того, що вони належать до цієї етнічної спільноти. Будь-яка спільнота, більша за село, на думку Б. Андерсона є уявною, тому, що людина може лише уявити, що вона належить до якогось колективу або групи, але не має реального шансу зустрітися хоча б з незначною частиною представників цього колективу. Важливим об'єктом досліджень етносоціології є нація. Згідно концепції Ю. Бромлея, нації утворюються в період капіталізму, приблизно в кінці XVIII- в XIX ст. (такої ж думки дотримується і переважна більшість західних вчених-модерністів). На думку багатьох радянських вчених, нація формується на основі декількох етносів, серед яких один є переважаючим. Чимало істориків та політологів стверджують, що територія, мова, культурні та економічні зв'язки є лише підґрунтям, на якому формується нація. А етнос стає нацією лише тоді, коли в нього виникає стійка потреба в політичному, культурному, психологічному самовизначенні. Основними відмінностями між націями та етносами є те, що нація, як правило, має власну державу, або принаймні прагне її утворити, а також володіє у порівнянні з етносом набагато вищим рівнем національної самосвідомості.

Нація – це політично, державно організований народ, який відзначається високим рівнем національної свідомості.

Загалом, в сучасній соціологічній науці існують дві концепції, які по різному пояснюють походження і час існування націй - прімордіалізму і модернізму. Прімордіалісти (англ. primordial - первісний) вважають, що нації виникли давно, існували споконвічне. Представником цієї концепції є, наприклад, Я. Дашкевич, який обстоює думку, що українська нація почала формуватись ще за часів Київської Русі і процес трансформування слов'янського етносу в українську націю протікав дуже швидко, не зайнявши більше століття. Поряд з українською нацією, з слов'янського етносу сформувались ще дві — московська та новгородська, перша з яких, підкоривши пізніше другу, утворила російську націю.

Більшість західних соціологів є представниками модерністського напряму. Про цей напрям вже було згадано вище. Нагадаємо, що згідно з модерністською концепцією нації почали формуватись лише наприкінці XVIII ст., після Французької буржуазної революції 1789-1794 pp. Найголовнішими рисами нації, на думку представника модерністського напрямку Е. Сміта, є історична територія, на якій формується нація, спільна історична пам'ять, спільна культура, єдині юридичні права й обов'язки всіх членів, спільна економіка з можливістю пересуватись у межах національної території.