18. Еколог пробл хім пром.-сті.

Хімічна промисловість належить до галузей, які споживають велику кількість сировини, води та енергії. Вона вирізняється складними багатостадійними процесами. Під час виробництва утворюється велика кількість побічної продукції, яка поки що не завжди може бути використана як вторинні ресурси, а накопичу­ється у вигляді відходів. У багатьох випадках відходи вимагають повного знищення через їхню надмірну токсичність.

В основі хім пром.-сті найбільшу к-сть твер­дих відходів дають вир-ва мінер добрив і сірчаної кислоти. У виробництві мінер добрив головною є перероб­ка фосфоритів та апатитів. У процесі їх збагачення утворюється велика кількість твердих відходів — нефелінових «хвостів» і пи­лу. Тверді відходи сір­чаної кислоти із сірчаного колчедану — піритні недогарки, пил і шлаки щорічно складуються сотнями тисяч тонн. У вир-ві орган продуктів і виробів на їх основі найбільшою к-стю відходів відзначаються нафтопереробка, нафтохімія та хімія орган синтезу, вир-во гумових виробів, пластмас та інших полімерних матеріалів.

Завод штучного волокна викидає в атмосферу тисячі тонн метиленхлориду та ацетону за рік. Всі хім вир-ва належать до водомістких. їх функці­онув супроводжується утворенням великої к-сті стічних вод із високим вмістом хлорорган сполук, кислот і лужних речовин, вуглеводневих сполук. Скидання їх безпосередньо у во­дойми та міську каналізацію нині заборонено. Тому на території кожного хімічного підприємства чи поблизу нього утворюються великі шлаконакопичувачі, ставки-відстійники і через це вони — самостійне джерело забруднення довкілля такими ре­човинами, як солі важких металів, цианіди, органічні сполуки, які спричиняють отруєння мік­роорганізмів або гальмують процеси ферментації. Осн напрямом боротьби із забрудн довкілля в хі­м промисловості є удосконалення існуючих і розроблення нових технолог процесів.

19. Екологічні проблеми гідромеліорації сільського господарства.

Меліорація — це система заходів, пов'язаних із докорінним поліпшенням власти­востей ґрунтів і спрямованих на підвищення їхньої родючості. Існує понад 30 видів меліорації. Найпоширенішим серед них є гідромеліорація — зрошення та осушення. У зрошенні земель роль найактивнішого агента відіграє штуч­не зволоження ґрунтів із водного джерела для забезпечення рос­лин вологою. Підчас осушення земель надлишок вологи відво­диться за межі шару, де розміщуються корені рослин, і в такий спосіб створюються сприятливі умови для їх росту. Тривале зрошення спричинює вторинне засолення ґрунтів, що виникає за надмірного зрошення і високого рівня ґрунтових вод. Деякі вчені наполягають на зрошуванні чорноземів лише в надто посуш­ливі роки, оскільки зрошення призводить до сильного ущільнення ґрунтів, погіршуються їхні водноно-фізичні властивості, зменшується насиченість киснем до. Крім того, дренажні води, що скидаються з полів, містять велику кількість мінеральних доб­рив і пестицидів, які забруднюють водойми. Із зрошенням пов'язана також проблема раціонального вико­ристання води.

Осушення за принциповою основою протилежне зрошенню. Його проводять на перезволожених землях, лісах, болотах для включення нових територій у сільськогосподарське виробництво. В Україні осушення проводиться в областях Полісся. В Україні виникли небезпечні екологічні зміни вод­ного балансу території та порушення режиму підземних вод, не­бажані зміни в гідроекологічному режимі з частими катастрофіч­ними повенями, посилилися процеси деградації ґрунтів і змен­шення продуктивності с/г угідь. Уздовж меліоративних систем знижується рівень ґрунтових вод. Зниження ґрунтових вод призвело до збільшення кількості по­сушливих днів, зменшення вологості повітря. На рівнинних міжрічкових терасах і заплавах у річок з'явилися пересушені угіддя, що корінним чином змінило склад рос­линного світу, призвело до появи суходолів. Осушувальні системи вже не в змозі відвести надлишок во­ди, розвиваються вторинне перезволоження й заболочення. У зоні Полісся зникли річки, що живилися ґрунтовими вода­ми, тоді як річки, що живляться підземними водами, збільшили свою водність. Випрямлення малих річок супроводжується час­тими повенями, які призводять до змиву й розмиву ґрунтів, підтоплення й заболочення низки меліоративних систем, руйнуван­ня берегів. Зниження рівня ґрунтових вод та зміна у зв'язку з цим відміток місцевих базисів посилила ерозію земель. У ряді країн осушення боліт як цінних екосистем заборонено законодавством.