24. Екологічне законодавство України та механізм його чинності.

Екологічне законодавство як важіль управління природоко­ристуванням є базовим і передбачає встановлення науково обґрунтованих правил поведінки щодо природи. Найважливіші правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов’язковими нормами права для виконання та дотримання. Екологічне законодавство являє собою сукупність природоохоронних норм і правових актів, об’єднаних спільністю об’єкта, працівників і завдань правової охорони природи.

До об’єктів державної охорони та регулювання використання на території України належать: довкілля як сукупність природних і соціальних умов і процесів, природні ресурси, ландшафти та інші природні комплекси. До завдань екологічного законодавства належать регулювання відносин у сфері охорони, використання й відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки, попередження та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на довкілля, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та об’єктів, пов’язаних історико-культурною спадщиною.

Юридичну базу екологічного законодавства становить Конституція України. “Закон про охорону навколишнього природного середовища ” від 26 червня 1991 року є центральним законом у царині охорони природи і раціонального природокористування. Він не тільки проголошує, але й запроваджує систему управління природокорист. Він закріплює право громадян на безпечне для життя довкілля.

У 90-хроках ХХ ст. Верховною радою України було прийнято також Закон України “Про екологічну експертизу”, Земельний кодекс України; Водний кодекс , Лісовий кодекс , Кодекс про надра,Закони України: “Про плату за землю”, “Про охорону атмосферного повітря”, ”Про природно-заповідний фонд (1992), “Про тваринний світ” ,та ін.

Крім законів, до екологічного законодавства входять підзаконні акти. Насамперед це постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України. Контроль за дотриманням екологічного законодавства здійснюють Верховна рада України, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації. Органи прокуратори здійснюють вищий нагляд за виконанням законодавства. У сфері охорони довкілля здебільшого застосовується чотири види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова дисциплінарна.

25. Платежі за ресурси, їхні види та нормативи.

Серед економічних важелів особливе місце займають платежі за ресурси. Науковою основою для визначення обсягів платежів служить економічна оцінка, в основу якої покладено диференційну ренту. У загальному вигляді розрізняють шість видів платежів за ресурси:

1. Орендні (платежі за право користування природними ресурсами);

2) відшкодовані-плата за відтворення та охорону природних ресурсів;

3. рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів чи за якістю, чи за місцем їх розташування стосовно ринку;

4. штрафні платежі за понаднормативне використання прир. ресурс;

5. компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їхньої якості;

6. плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва.

В основу діючих в Україні нормативних платежів за земельні ресурси покладено два показники: якість та місцеположення ділянки.

Нормативи платежів за землю диференціюються за видами сільськогосподарських угідь, за типами ґрунтів, а також різняться залежно від землекористувачів. Критерієм для визначення платежів за водні ресурси є економічна оцінка, що враховує економічний ефект від використання води як природного ресурсу в галузях економіки та її суспільну вартість як товару, створеного за рахунок певних затрат праці. Платежі за поверхневі води диференціюються по басейнам річок. Нормативи платежів за спеціальне використання підземних вод диференціюються по областях. Платежі за використання води для потреб гідроенергетики єдині по території України (0,98). В практиці лісового господарства використовується система попенної плати. При цьому враховуються прямі витрати на відновлення та охорону 1 м³ деревини, й диференційна рента. Слід відзначити, що плата за лісові ресурси в Україні має формальний характер. Об’єктом плати за спеціальне використання надр при видобування корисних копалин є обсяг видобутих балансових запасів корисних копалин. Діє єдиний норматив платив за кожну одиницю видобутих балансових запасів корисних копалин у розмірі одного відсотка ціни реалізації одиниці видобутої мінеральної сировини без урахування податку на додану вартість