22. Особливості середовища проживання у великих містах.

Для багатьох мiст України характерна складна екологічна обстановка, обумовлена наявністю i концентрацiею пiдприсмств чорної та кольорової металургiї, теплоенергетики, хiмiї та нафтохiмiї, гiрничодобувної промисловостi, цементних заводiв. Такi мiста е безперечними лiдерами щодо забруднення повiтря. Серед них: Донецьк, що складас разом з роэташованими поряд з ним Авдiївкою, Горлiвкою, Єнакiєвим, Макiївкою та iншими мiстами Донецьку промислову агломерацiю, а також Днiпродзержинськ, Днiпропетровськ, Запорiжжя, Константинiвка, Кривий Рiг, Марiуполь.

У великих мiстах з iнтенсивними транспортними потоками вмiст у повiтрi канцерогенних речовин типу бензопiрена і в центрах чорної металургiї , вищий нiж в невеликих мiстах або сiльськiй мiсцевостi.

Другою не менш небезпечною екологiчною проблемою мiст е стан каналiзацiйного господарства та очистка стiчних вод.

Практично в усiх мiстах України каналiзацiйнi системи потребують замiни або капiтального ремонту. Частi прориви каналiзацiйних колекторiв є постiйними джерелами небезпечного забруднения мiського середовища, а iнодi приводять до спалаху iнфекцiйних захворювань.

За даними Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, в переважній бiльшостi міст України споруди з очистки загальномiських стiчних вод перевантаженi. Виняток становлять, можливо, лише Київ та Харкiв. У багатьох мiстах iснуючі потужнолстi очисних споруд в декiлька разiв нижчі, нiж потрiбно. Приблизно половина мiських стічних вод скидаються у воднi об’екти недостатньо очищеними, iз них близько п”ятої частини — взагалi без очищення.

Однiсю iз складних екологiчних проблем для бiльшостi мiст України е захоронения виробничих та побутових вiдходiв, причому складнiсть проблеми пропорцiйна чисельностi населения та промисловому потенцiалу мiста.

Забруднення грунтiв в мiстах пов’язане головним чином з викидами автотранспорту та промислових пiдприємств. Забруднювальнi речовини осiдають або вимиваються атмосферними осадками iз повiтряного басейну в радiусi до 5 км вiд стаціонарного джерела викиду. Основними джерелами забруднення ґрунтового покриву стали теплові електростанції, підприємства чорної та кольорової металургії.

23. Основні важелі управління природокористуванням та природоохорон­ними процесами. Специфіка формування в Україні.

Механізм управління природокористуванням в зарубіжних країнах сформувався на початку 70-х років ХХ століття, в Україні він почав формуватися з початку 90-х. У загальному вигляді до його складу входять п’ять важелів, які становлять єдине ціле і доповнюють один одного. Водночас, кожен із них має самостійні функції, розв’язує певне коло завдань і, залежно від рівня сформованості, стимулює або гальмує роботу системи в цілому. До таких важелів належать:

1. Державно-адміністративна система управління, регулювання і контролю за природокористуванням і природоохоронними процесами. До її складу входять:

   1. органи загального державного управління(органи центральної державної влади, органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим; органи місцевої виконавчої влади)

   2. Органи спеціального державного управління (органи відомчого управління і контролю за природоохоронними процесами, органи спеціального управління з використання окремих видів ресурсів, органи спеціалізованого функціонального управління, органи спеціалізованого галузевого управління:

3) Органи місцевого самоврядування (Міські ради; обласні ради. Селищні ради; районні ради, Сільські ради; районні в містах ради.)

4) Органи громадського управління(Українське товариство охорони природи; Українська екологічна академія наук;Українська екологічна асоціація “Зелений Світ”; Національний екологічний центр;Український екологічний фонд, Всеукраїнська екологічна Ліга)

У кожній країні створено спеціально вповноважену організацію – міністерство, комітет чи агентство – на яку перекладену всю відповідальність за контроль, координацію природоохоронною роботою та екологічною ситуацією в державі. В Україні в 1989 році було створено Державний комітет з питань охорони довкілля, який пізніше було перейменовано в Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Його функції стримуються насамперед, економічними чинниками, відсутністю достатніх матеріальних і фінансових ресурсів для розгалуженого систематичного контролю за викидами забруднюючих речовин, а також за якістю компонентів довкілля.

2. Екологічне законодавство та механізм його чинності. В Україні почало формуватися в 1991 році з прийняттям закону “Про охорону навколишнього природного середовища”. Закон складається з16 розділів, які охоплюють всі сфери природоохоронної діяльності, і служать правовою базою для створення всіх важелів управління природокористуванням.

3. Економічні методи управління, які використовують вплив економічним важелями – заохочувальними, регулюючими та каральними – найпоширеніші у світовій практиці, однак використання в Україні гальмується кризовими явищами.

4. Превентивні методи управління, куди входять поточне і перспективне планування, розробка територіальних комплексних схем охорони природи, екологічна експертиза – державна і громадська – методи, які при належній організації роботи можуть попередити кризові явища в екологічній ситуації країни.

5. Виховні методи, спрямовані на формування екологічного мислення, екологічної свідомості – в усіх розвинутих країнах їм приділяється особлива увага.