1. Предмет, методи та завдання вивчення екології для економістів.

Екологiя - це наука, яка вивчає вiдносини органiзмiв (особин, популяцiй, бiоценозiв i т.п.) мiж собою та з навколишньою неорганiчною природою, заг з-ни функцiонування екос-м рiзного iерарх рiвня, середовище мешкання живих iстот (включаючи людину). Посилення впливу людини на природу надає все бiльшої гостроти еколог проблемам взаемодiъ людини та природи, людства та біосфери.

Предметом дослiдж екологiї є детальне вивч з/д кiлькiсних методiв основ структури та функцiонув прир та створених людиною систем. Жива природа, що оточує нас, - це не безладне, випадкове посдн живих iстот. Вона є стiйкою органiзованою с-мою орган свiту, що склалася в процесi його еволюцiї. Центр мiсце в екології посiдаэ проблема динамiки та чисельностi популяцiй i механiзмiв її регулюв. Тут виявл значимiсть участi популяц (конкуренцiя за їжу) та бiоценотичних (хижакiв, паразитiв, эбудникiв захворювань) механiзмiв.

Тому серед осн завд екологiї можна видiлити:

- дослiдж особливостей орг.-цiї життя, в тому числi у зв’язку з антропог впливом, тобто результатом людської дія-стi, на прир системи;

- виявлення специфiки впливу видозмiненого антропог дія-стю середовища на саму людину;

- створ наук основи рац експлуатацiї природних, зокрема бiологiчних ресурсiв;

- прогнозування змiн природи пiд впливом дія-стi людини;

- збереження середовища iснування людини.

Завдання екологiї для економiстiв с ознайомл зi специфiкою впливу економії вцiлому та окремих її галузей на навкол прир середовище, засвоєння госп механiзму управлiння процесом природокористування та охорони довкiлля; вивчення специфiки економ методiв управлiння процесом природокористування та вмiння їх практ застосування.

Екологія у своїх дослідженнях використ багато методів: статист, який дозволяє отримання, обробку та аналіз первинних статистичних матеріалів; балансовий, який дає можливість зіставляти наявність природних ресурсів з їхнім використанням; порівняльний, який передбачає вивчення об’єктів через порівняння з іншими; історичний– для вивчення змін в екосистемах, які відбуваються в часі; картографічний, який дозволяє застосувати географ карту для детальних досліджень Нині в багатьох країнах створені й функціонують глобальні експериментальні системи вивчення прир ресурсів, до складу яких входять водний, наземний і ракетно-космічний комплекс збору інформації та наземний комплекс її приймання, обробки, збереж, пошир й використ. Специфіка використ космічних знімань і отрим з них нової інформації обумовлені їх оглядовістю, можливістю вивч поверхні Землі на різних рівнях узагальн. Гострота еколог проблем у розвитку біосфери в цілому і в окремих регіонах досягла меж, що вимагають системн підходу до них, усебічного та комплексн вивч довкілля з використ як традиційних, так і нових методів.

2. Екос-ми, структура та види.

Екос-ма (бiоценоз) — осн одиниця бiосфери, яка є об’єктом вивч екологiї. Цей термiн запровадив англ бiолог А. Тенслi у 1935 роцi. Екос-ма — складний прир комплекс живих iстот, що взаемодiють з неорганiчним середовищем та знаходяться в матер-енергет залежностi вiд неї. Для зручностi вченi розгляд екосистему як iзольовану одиницю (рiлля, озеро, пасовище, струмок тощо), проте фактично рiзнi компоненти постiйно перемiщуються з однiєї екос-ми в iн. По своїй сутi це динамiчно урiвноважена с-ма, що склалася в результатi тривалої та глибокої адаптацiї складових компонентiв, в якiй здiйсн кругообiг речовин.

Кожна екос-ма склад з бiоценозу та бiотопу. Бiотоп — це дiлянка поверхнi землi з бiльш-менш однотипними умовами iснування (грунтом, мiкроклiматом тощо). Бiоценоз — це iсторично сформована сукупнiсть рослин, тварин та мiкроорганiзмiв, що населяє бiотоп. Вiдповiдно до цього кожний бiоценоз складасться з фiтоценозу (угрупування рослин), зооценозу (угрутiування тварин) та мiкроценозу (угрупування мiкроорганiзмiв).

В сруктурi кожної екос-ми можна видiлити 4 функцiональнi компоненти: 1) абiот оточення, тобто весь комплекс неживої природи, звiдки бiоценоз черпас засоби для iснув i куди видiляс продукти обмiну; 2) комплекс автотрофних органiзмiв, що забезпеч орган речовинами, а отже, й енергiєю всi iншi органiзми, це первиннi продуценти орган речовини, якi асимiлюють сонячну енергiю (фототрофнi рослини, фотосинтезуючi бактерiї); З) комплекс гетеротрофних органiзмiв — консументiв, якi живугь за рахунок поживних речовин, створених первинними продуцентами. Консументами с тварини та безхлорофiльнi рослини; 4) комплекс органiзмiв, якi роэкладають орган сполуки до мiнер стану. Це редуценти, представленi мiкроорганiзмами — бактерiями, грибами, найпростiшими, а також органiзмами, якi живляться мертними органiчними речовинами.

За масштабами поділ на: мікроекосистеми (невеличкі тимчасові біоценози, що назив синузіями, перебувають в обмеженому просторі), мезоекосистеми (біогеоценози, в яких біоценози займають однотипні ділянки земної поверхні з однаковими фіз.-геогр умовами), макроекосистеми (охоплюють величезні території чи водні акваторії, що визначаються характерним мікрокліматом і відповідають цілим природним зонам). За ступенем трансформації людської дія-сті поділ на: прир (таких систем майже не залишилось, хіба що заповідники), антропогенні (переважають штучно створенні антропогені об’єкти (міста)) та антроплгенно-прир (складаються з природних комп, але регулюються людьми (ниви)).