Самохідне шасі; 2,3- стрічковий та багатоківшовий конвеєри; 4- живильник; 5- відвал
нання використовують самохідні гусеничні або пневмоколісні шасі. Для розробки матеріалу та порційної його подачі до конвеєра застосовують шнеки, ротори, диски, підгрібні лапи. У першому випадку матеріал розробляється і подається за допомогою одного чи кількох шнеків, встановлених поперед машини. Роторні навантажувачі розробляють матеріал шаровими або ківшовими фрезами. У дискових навантажувачах матеріал подається двома дисками, які обертаються у зустрічному напрямку. Підгрібні лапи подають матеріал завдяки спеціальній кінематиці їх руху.
Як транспортуючий орган найчастіше використовують ковшові, шкребкові та стрічкові конвеєри. Найбільше поширення в будівництві одержали пневмоколісний навантажувач з живильником шнекового типу та ковшовим конвеєром (рис. 3.23). Він складається з пневмоколісного самохідного шасі 1, на якому змонтовано нахильний багатоківшовий конвеєр 3 із живильником 4 шнекового типу, та поворотного в плані стрічкового розвантажувального конвеєра 2. Для кращої подачі матеріалу до живильника на рамі ковшового конвеєра встановлено відвал 5. Технологічний процес відбувається таким чином: матеріал захоплюється живильником, згрібається до осі машини і подається у ківш конвеєра, а далі через прийомний пристрій та стрічковий конвеєр до транспорту чи відвалу. Живильник виготовлений у вигляді двох співосьових шнеків із правим і лівим напрямами спіралі. Це забезпечує підгрібання матеріалу до центру машини. В міру забору матеріалу навантажувач пересувається в бік штабеля, а при малому його перерізі рухається весь час на нього. Привод усіх механізмів, окрім ковшового конвеєра, гідрофікований.
Технічна продуктивність багатоківшових навантажувачів залежить від продуктивності шнекового живильника та ковшового конвеєра, які визначаються за формулами, розглянутими в розділі 3.2.
Головні напрями розвитку будівельних навантажувачів: поліпшення техніко-економічних та екологічних показників; підвищення енергонасиченості, тягово-зчіпних якостей і напірних зусиль, маневровості, надійності, розширення номенклатури змінних робочих органів; збільшення параметрів робочого обладнання; подальше вдосконалення систем гідроприводів.
Рис. 3.24. Пневматичний розвантажувач всмоктувальної дії:
руйнувач; 2- підгрібаючі диски; 3- сопло; 4- цементовод; 5- пневмогвинтовий насос; 6- вакуум-насос; 7- водовіддільний бак; 8- осаджувальна камера; 9- фільтри
Для розвантаження цементу та порошкоподібного вапна з критих залізничних вагонів та подачі цих матеріалів до силосів прирейкових складів застосовують пневматичні розвантажувачі всмоктувальної дії, а також пневмогвинтові насоси.
Пневматичні розвантажувачі всмоктувальної дії (рис. 3.24) забирають цемент чи порошкоподібне вапно з критого вагона і подають матеріал до прийомного бункера пневмопідйомника. Самохідне забірне обладнання, яким керують з переносного пульта, вводиться у вагон. Цемент (порошкоподібне вапно) обрушується руйнувачами 1, розміщеними в передній частині забірного устаткування, на підгрібаючі диски 2, які подають його у всмоктуюче сопло 3. Під дією розрідження, яке підтримується у системі вакуум-насосом 6, матеріал засмоктується по гнучкому цементоводу 4 в корпус осаджувальної камери 8, звідки видається пневмогвинтовим насосом 5 до приймального пристрою складу (бункер пневмопідйомника). Повітря, що висмоктується з системи, очищується від транспортованого матеріалу за допомогою тканинних фільтрів 9 і згодом, пройшовши через водовіддільний бак 7, викидається в атмосферу.
Експлуатаційна продуктивність розвантажувачів такого типу змінюється залежно від часу, який витрачає обслуговуючий персонал на допоміжні операції, включаючи й підготовку вагона. У середньому на виконання цих операцій витрачається 30...20 хв відповідно для чотирьох- та двоосних вагонів. Експлуатаційна продуктивність складає понад 60 % технічної продуктивності.
Недоліки розвантажувача всмоктувальної дії: необхідність в утепленні підвідної і зливної водостічних труб водокільцевого вакуум-насоса взимку; обмежена відстань подачі по горизонталі (не більше 12 м) та неможливість транспортування матеріалу по вертикалі.
Пневматичні розвантажувачі всмоктуючо- нагнітальної дії (рис. 3.25) забирають і подають матеріал на відстані до 40 м. Розвантажувач цієї групи складається з забірного пристрою 1, гнучкого цементовода 2, осадної
Рис. 3.25.Пневматичний розвантажувач всмоктуючо-нагнітальної дії:
1- забірний пристрій; 2- цементовод; 3- показник рівня; 4- фільтри; 5,6- осадна та змішувальна камера; 7- повітровод; 8- вакуум-насос
камери 5 у поєднані зі змішувальною камерою 6, повітровода 7 та вакуум-насоса, або ротаційної газодувки 8.
В осадній камері встановлено фільтри та показчик 3 рівня матеріалу.
Суттєва відмінність розвантажувачів цієї групи від погрузчиків всмоктувальної дії- можливість подачі матеріалу на висоту до 40 м безпосередньо в силос складу. Це досягається шляхом аерування матеріалу в змішувальній камері, обладнаній мікропористою перегородкою.
Пневмогвинтові насоси (рис. 3.26)- основна складова частина пневматичних установок. Вони складаються з електродвигуна 1, прийомної камери 2, напірного швидкісного шнека 3 зі змінним шагом, броньової гільзи 4, зворотнього вантажного клапана 5, колектора 7 для підведення стиснутого повітря, рами 8 та змішувальної камери 6.
Рис.3.26 Пневматичний гвинтовий насос:
1- електродвигун; 2,6- прийомна та змішувальна камери; 3- шнек; 4- гільза; 5- клапан; 7-колектор; 8- рама
Із завантажувального бункера матеріал під дією сил гравітації переміщується в напрямку камери насоса. З неї матеріал подається швидкообертальним напірним шнеком у змішувальну камеру, куди надходить через форсунки стиснуте повітря. Останнє розпушує і транспортує матеріал по трубопроводу до місця призначення.
Недолік пневмогвантових насосів - швидка зношуваність гвинта й корпуса насоса.