11. Феномени які зберігаються при проведенні гіпнозу: рапорт, каталепсія, пост гіпнотична амнезія, вікова регресія.

Гіпно́з або Навіювання (грец. υπνος — сон) - тимчасовий стан свідомості, що характеризується звуженням його обсягу і різким фокусуванням на утриманні навіювання, що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості. При гіпнозу спостерігаються такі феномени:  

Рапорт – канал зв’язку між психотерапевтом і клієнтом. У гіпнотерапії рапорт досягає такої міри, що пацієнт втрачає інші зв’язки із реальністю. Зустрічається дане поняття не тільки у гіпнотерапії. має на увазі встановлення специфічного контакту, що включає певну міру довіри або взаєморозуміння з людиною або групою людей, а також сам стан такого контакту. В іноземній літературі термін раппорт уживається в широкому змісті близьких міжособистісних відносин, що базуються на інтелектуальній й емоційній спільності. Термін раппорт був уведений Месмером для позначення фізичного контакту, завдяки якому відбувалася передача "магнетичного флюїду" від гіпнотизера пацієнтові при "месмеризации".

Каталепсія(воскова гнучкість) - полягає в тривалім збереженні людиною даної йому пози викликана штучно в стані гіпнозу, протягом деякого часу.

Пост гіпнотична амнезія - Порушення пам'яті, які виявляються у вигляді забування подій, що відбувалися в ході гіпнотичного сеансу. Особливо коли пацієнт перебував у глибокому трансі, інколи може задаватись гіпнотизером. Ще одним способів введення в даний стан є спосіб запропонований М. Еріксоном якщо при виході із трансу різко пере спрямувати увагу клієнта на сторонні предмети досягається амнезія.

Вікова регресія, або навіяні образи - використовується для занурення клієнта в транс. Зазвичай тут показують дитячі або шкільні фотографії, згадують фрагменти біографії людини, зацікавлено обговорюють її. Зацікавлюючись, занурюючись в образи минулого, людина впадає в легкий транс, а його свідомість виявляється підготовленою для впорвадження ідей. В літературі описано використання даної техніки для лікування зорових хворіб, які мають функціональний характер.

12. Навіюваність. Проби на навіюваність

НАВІЮВАНІСТЬ (сугестивність) — індивід. -психол. властивість особи сприймати псих, вплив ін. осіб. Зумовлюється безвіллям, недостатнім розумовим розвитком і незрілістю емоційно-вольової сфери особи. Найчастіше спостерігається у неповнолітніх, що пов'язане з віковими і психологічними особливостями розвитку їхньої особистості.

Навіювання визначається як подача інформації, яка сприймається без критичної оцінки, що впливає на перебіг нервово-психічних і соматичних процесів. Шляхом навіювання можна викликати різні відчуття, уявлення, емоційно-вольові стани, а також впливати на сомато-вегетативні функції організму.

Навіювання поділяються на вербальні та невербальні. Основним засобом вербального навіювання є слово, мова сугестора (людини, яка навіює). Додатковими формами навіювання можуть бути різні жести, міміка, певна поведінка, установки, які впливають на підсвідомість пацієнта.

Виділяють гетеросугестію – навіювання, яке проводиться іншою особою, та аутосугестію – самонавіювання. Навіювання, яке викликане яким-небудь процесом, вчинком, дією, називають реальним, викликане за допомогою слів – вербальним. Навіювання буває контактним або дистанційним.

Навіювання, яке реалізується безпосередньо через слово лікаря, визначають як пряме. При непрямому, прихованому навіюванні, лікар використовує додатковий (проміжний) подразник, з дією якого хворий, як правило, і пов’язує отриманий лікувальний ефект.

Навіювання в не сплячому стані (наяву) основане, перш за все, на впливі слова лікаря безпосередньо на другу сигнальну систему і через неї на ті чи інші соматичні синдроми і хворобливі симптоми.

Формули навіювання проводяться наказовим імперативним тоном, з врахуванням психологічного стану хворого і характеру клінічних проявів захворювання. Вони можуть бути направлені як на покращення загального стану (сну, апетиту, працездатності і ін.), так і на ліквідацію окремих невротичних симптомів.

Навіювання у стані неглибокого природного сну проводиться шляхом нашіптування лікувальних формул сплячому пацієнту (дитині). Воно проводиться тихим голосом, але навіюючим тоном. Формули, направлені на поглиблення сну, чергуються з лікувальним навіюванням, яке повторюється з перервами. За сеанс проводиться до 6-ти серій таких навіювань. Найчастіше навіювання під час природного сну використовується при лікуванні фобій та істеричних симптомів у дітей.

Найпоширенішим методом у клінічній практиці є метод навіювання у гіпнозі (гіпносугестивна психотерапія). В основі цього методу лежить той факт, що в стані гіпнозу значно знижується критика щодо інформації, яка поступає, і відповідно, підвищується навіюваність пацієнтів.

Ступінь Н. можна встановити за допомогою спец. проб, напр.: із словесним навіюванням пов'язане падіння обстежуваного вперед або назад; неможливість розвести пальці рук, зведені в «замок»; «маятник Шевраля» — людині, що стоїть із заплющеними очима і тримає в руці нитку з важким предметом на кінці, пропонують наполегливо думати про коло (досить швидко маятник починає обертатися по колу) та ін. До ознак підвищеної Н., які можна виявити під час психол. дослідження, слід віднести: неусвідомленість або недостатню усвідомленість власних реакцій і поведінки; легке внутр. засвоєння сторонніх впливів; відсутність протиставлення власної і чужої думки у зв'язку з тим, що свого вихідного погляду немає; піддатливість як вербальному, так і невербальному (міміка, жести, дії) сугестив. впливу.