4.Загальні фактори ефективності психотерапії. Класифікація методів психотерапії.

Є такі фактори :

1. наявність добрих стосунків і співробітництва між терапевтом та клієнтом.

2. ослаблення напруги на початку терапії

3. засвоєння клієнтом психотерапевтичної інформації

4. оперативна модифікація поведінки клієнта і набуття ним нового колективного досвіду

5. навчання на прикладі психотерапевта

6. переконання і навіювання з боку психотерапевта

7. засвоєння більш адаптивних способів поведінки за умови емоційної підтримки збоку психотерапевта.

Ці фактори запропонував Мармор.

Методи:

Залежно від напряму психотерапії її методи виступають у формі різних термінів

1. Метод як техніка

2. Метод як умова

3. Метод як інструмент

4. Метод як інтервенція(втручання)

1) методи психотерапії як конкретні методичні прийоми й техніки (гіпноз, релаксація, бесіда, дискусія, психогимнастика й ін.); 2) методи психотерапії, що визначають умови, які сприяють оптимізації досягнення психотерапевтичних цілей (сімейна психотерапія й ін.); 3) методи психотерапії в значенні інструмента психотерапевтичного впливу (таким інструментом може бути психотерапевт у випадку індивідуальної психотерапії або група при груповій психотерапії); 4) методи психотерапії в значенні терапевтичних інтервенцій (втручань), розглянутих або в параметрах стилю (директивний, недирективний), або в параметрах теоретичного підходу, що і визначає характер цих втручань (інтерпретація, научіння, міжособистісна взаємодія).

5.Основні вимоги щодо класифікації психотерапевта в Україні та за кордоном.

Вимоги чітко описані у декларації з психотерапії , яка була прийнята європейською асоціацією психотерапевтів у 1990р.

1. Психотерапія являє собою дисципліну в галузі гуманістичних наук і є вільною і незалежною професією.

2. психотерапевтична освіта вимагає високого рівня теоретичної і практичної підготовки.

3. гарантована різноманітність психотерапевтичних підходів.

4. освіта в галузі певного терапевтичного методу повинна здійснюватись інтегрально і охоплювати вивчення теорії набуття власного клієнтського досвіду, практику під керівництвом супервізора.

5. доступ до такої освіти передбачає широку попередню підготовку, зокрема в галузі гуманітарних і суспільних наук.

6.Правова регламентація діяльності психолога. Який займається психотерапією.Етичні вимоги до діяльності психотерапевта, які функціонують в Україні та за кордоном.

Психотерапевт - керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію психотерапевтичної допомоги населенню. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих психотерапевтичного профілю, надає їм швидку та невідкладну медичну допомогу. ПОВИНЕН ЗНАТИ: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, основи права в медицині, організацію психотерапевтичної допомоги; права, обов'язки та відповідальність лікаря-психотерапевта; організацію швидкої та невідкладної психіатричної допомоги дорослому населенню та дітям; теоретично-методичні основи психотерапії, роль підсвідомих форм діяльності вищої нервової системи в нормі, та при патології; основи психотерапії в клініці соматичних захворювань; види психотерапії; раціональну психотерапію, галузь її застосування; специфіку і форми групової психотерапії; способи введення в гіпнотичний стан, стадії гіпнотичного стану, їх об'єктивні та суб'єктивні критерії; основні психопатологічні симптоми; сучасну класифікацію, етіологію, патогенез, діагностику та диференційну діагностику неврозів; психопатії, їх клінічні варіанти, етіологію, патогенез, діагностику та диференційну діагностику; особливості трудової, військової і судової експертизи; загальні принципи та особливості психотерапії дітей та підлітків; правила оформлення медичної документації;

Всі психотерапевти, у своїй психотерапевтичній практиці зобов`язуються дотримуватись положень Етичного Кодексу. Психотерапевти у своїй практиці визнають взаємну відповідальність між собою і в стосунку до клієнтів/пацієнтів, які звернулись до них за допомогою. Етичні вимоги призначені для: - захисту пацієнта/клієнта від неетичного застосування психотерапії психотерапевтами або ведучими навчальних груп; - встановлення стандартів етики у психотерапевтичній практиці для його членів; - дотримування норм професійної поведінки психотерапевта; - захисту психотерапевта від посягання на його професійну честь і права; - є підставою для вирішення суперечливих питань.

У своїй роботі психолог-практик зобов'язаний керуватися професійно-етичними нормами, що виражаються в етичних принципах: 1) Принцип дотримання таємниці. Діяльності практичного психолога, властива професійна таємниця - дотримання правила, згідно з яким певна інформація може бути відома тільки вузькому колу фахівців. Цього вимагають інтереси клієнта, а також самого психолога. Перш за все, психолог відстоює права свого клієнта, і конфіденційність є їх істотною частиною. Дотримання професійної таємниці відображає принцип конфіденційності, який поділяють всі психологи світу.

2) Принцип нанесення шкоди. Принцип нанесення шкоди - один з основних принципів діяльності практичних психологів, що передбачає, що результати, отримані в ході взаємодії з клієнтом, ні в якому разі не повинні завдати йому шкоди. Він закликає психолога до стриманості і навіть відомому консерватизму в усьому, що зачіпає здоров'я, соціальне становище і здатність людини вирішувати свої проблеми. Клієнт може бути травмований в процесі спілкування з психологом в результаті отримання приголомшливою його інформацією про себе, своїй поведінці, з якою він не знає, Психолог повинен застосовувати тільки апробовані методики, що відповідають сучасним науковим стандартам. Всю свою роботу психолог будує на основі безумовної поваги гідності та недоторканності особи клієнта. Він поважає основоположні людські права, визначені загальної Декларації прав людини; 3) Принцип наукової обгрунтованості використовуваних психологічних методик та об'єктивності висновків; 4) Принцип комплексної діагностики та психологічної допомоги. Він припускає сполучення різних методичних прийомів при діагностиці одного і того ж психічного властивості, а також поєднання методик, спрямованих на родинні психічні властивості, для підвищення достовірності дослідження; 5) Принцип безоціночного ставлення до клієнта і поваги його особистості. Психолог створює умови, щоб звернувся за допомогою людина відчувала себе спокійно і комфортно під час прийому. Психолог проявляє доброзичливе ставлення, вміння слухати, розуміти, осмислювати, ставитися серйозно до неприємностей і проблем клієнта; 6) Принцип ефективності пропонованих рекомендацій передбачає, що такі рекомендації мають бути обов'язково підходять до того, кому даються; 7) Принцип професійної компетентності і рефлексії професійних обмежень передбачає, що психолог повинен відповідати за наслідки своєї професійної діяльності. Він повинен чітко уявляти межі своїх професійних можливостей, застосовувати тільки перевірені методи роботи.