10. Історія та розвиток гіпнотичних технік. Теорії гіпнозу.

У різні історичні періоди гіпноз і явища пов’язані з ним, трактувались по різному.В кінці періоду Середніх віків базуючись на астрологічному вченні та теорії магнетизму виникла магнітно- флюїдна теорія гіпнотичних явищ. Лікар Парацельс вперше використав термін «магнетизм» , згідно ним світ сповнений магнетичною силою, яка знаходиться також в наслідок переносу із планет як сидерична сутність і у людському тілі. Людина харчується не лише видимою їжею, але і розсіяною в природі магнетичною силою. Між планетами і людиною існує взаємозв’язок.

Інший вчений Меснер вивів учіння про тваринний магнетизм. На його думку магнетична сила знаходиться в природі всюди і обумовлює рух небесних тіл, землі і живих істот. Він помітив що лікувальний ефект може бути досягнутий одним доторком руки і дійшов висновку, що магніти можуть мати функцію лише проміжної ланки в передачі особливого флюїду, який виходить з тіла людини. І потім він почав лікувати людей. Рухаючи долонею від голови до ніг людей, він ніби намагнічував їх.

Інший вчений J.Braid здійснив вивчення методу індукції гіпнотичного сну, при якому пацієнту необхідно було нерухомо тривалий час аж до втоми дивитись на якись небуть блискучий предмет. На його думку на пацієнта в стані гіпнозу можна діяти трояко: через мязеві відчуття, через тиск і через слово. Всі ці впливи він називав навіюванням.Головною причиною зміни стану мозку при гіпнозі вважав зміну стану крові в результаті порушення рівноваги биття серця і дихання.

За А. Либо звичайний сон не відрізняється від гіпнотичного: обидва є наслідком зосередженості уваги на ідеї сну. Людина яка спить звичайним сном, знаходиться у комунікації сама з собою. Загіпнотизований, навпаки зберігає інформацію про того хто його загіпнотизував і надає свою зосереджену увагу і відчуття до послуг цієї ідеї.

На думку Шарко психічний стан хворих істерією під час гіпнозу може бути порівняно з тим, яке спостерігається в наслідок нервового потрясіння, шоку, сильного хвилювання. Воно характеризується певним потьмаренням свідомості. В цьому стані шляхом навіювання можна закласти ідею, групу асоціацій ідей. На його переконання гіпноз є явищем патологічним.

Френці вбачає в гіпнозі відновлення інфантильно-еротичної,мазохістичної установки. Центральне місці в гіпнозі займають бажання з сфери едипового комплексу.Гіпнотизуючий є праобразом батька чи матері.

Анохін сформулював корково-підкоркову гіпотезу виникнення нормального сну і співвідношення між активним і пасивним сном. Він вважиє що процес коркового гальмування і при достатній його силі звільнює гіпоталамічні центри сну від стримуючих впливів кори великих півкуль, які спостерігаються в стані бадьорості. Внаслідок цього підвищується активність гіпоталамічних центрів. Збудження яке йде від гіпоталамуса поширюється на всі відділи стовбура мозку і блокує на рівні таламуса всі висхідні збудження, які активують кору мозку. Сон активний завершується сном пасивним.

За Павловим гіпнотичний сон у людини слід розглядати як результат дії зовнішніх, штучно створених одноманітних слабких подразників, які викликають втому або внутрішнє гальмування, наприклад монотонний голос,хід годинника.