56. Емпатія як метод психотерапії.

Клієнт-центрована психотерапія – напрям, орієнтований на актуалізацію за допомогою розуміючого і глибоко особистого контакту між клієнтом і терапевтом уродженої тенденції організму і психіки до розвитку, самоорганізації і самозбереження з метою досягнення внутрішньої гармонії і задоволеності життям.

Сутність центрованої на клієнті терапії полягає в такій побудові контакту психотерапевта із клієнтом,за якої пацієнт сприймає терапію не як лікування, а як глибоко особистий досвід. Тому під час її реалізації особливого значення набувають відчуття, що пробуджують людські взаємини, передбачають щирість і обопільну відвертість. Для цього потрібно володіти розвиненою терапевтичною інтуїцією.

Однією з умов зцілення і можливості автентичного контакту є здатність терапевта до безумовного позитивного схвалення клієнта, пов’язана з виявом турботи, пошани і позитивної оцінки. Безумовне прийняття клієнта і позитивне ставлення до нього пов’язане з готовністю до схвалення і віддзеркалення будь яких його почуттів, що вимагає щирості терапевта. Чим відвертіший терапевт у відносинах із клієнтом, тим більше це допомагає йому, для цього терапевту необхідно знати власні почуття настільки добре, наскільки це можливо, а не висловлювати певне почуття або думку, відчуваючи на глибинному чи підсвідомому рівні щось інше.

Здатність відчувати і розуміти те, що відбувається з особистістю клієнта в конкретний момент, пов’язана з емпатією. Її Роджерс розглядав як здатність сприймати внутрішній світ іншого зі збереженням емоційних і смислових відтінків, неначе стаючи цим іншим, але без втрати відчуття «неначе», бо в такому разі виникає стан ідентифікації з переживаннями клієнта. Емпатія передусім потребує відчуття переживань і емоційних реакцій клієнта. Вона має стосуватися смислових компонентів особистості і когнітивних аспектів проблемних зон. Потребує вона і відчуття соматичних реакцій, демонстрованих клієнту у моториці, міміці і виявом вегетативних процесів, тобто психосоматичного резонансу.

Основне завдання емпатії полягає в посиленні схваленні і розумінні клієнта, що сприятиме передачі йому досвіду розуміння його проблемної ситуації. Психотерапія стає найефективнішою тоді, коли терапевт виявляє сензитивну, інтуїтивну емпатію, турботу про клієнта і конгруентність, тобто природність і справжність у своїх почуттях

57. Відзеркалювання як метод психотерапії.

У всьому різноманітті психотерапевтичних технік, які відображають особливості того чи іншого напрямку психотерапії можна виділити три загальні типи. Це техніки встановлення та підтримки психотерапевтичного контакту, техніки впливу, трансформаційні техніки. Слід зазначити, що специфіка використання технік залежить від ідейних засад психотерапевтичних напрямків. Деякі з них є більш «технічними» (наприклад, поведінкова терапія), інші в меншому ступені використовують технічні прийоми (клієнт-центрована психотерапія). Основна відмінність пов’язана із тим, на що в більшій мірі орієнтований той, чи інший напрямок: на особливості внутрішнього процесу, чи на опрацювання нових вмінь, навичок, форм поведінки. Процесуальність психотерапії вимагає високого рівня емоційного контакту, недирективність по суті, довіру до внутрішнього світу клієнта, тому техніки розглядаються як вторинні стосовно якості контакту та феноменології емоцій особистості.

Слід зазначити, що сучасна психотерапія відрізняться прихильністю до еклективного підходу, коли у роботі використовуються технічні засоби з різних напрямків.

Підстроювання (приєднання, віддзеркалювання) - сканування вербальних і невербальних сигналів клієнта, його станів та їх повторення. Калібрування - підстроювання і повторення невербальних сигналів клієнта. Це Техніки встановлення і підтримки психотерапевтичного контакту.