62. Психоаналітичний сетінг.

Сетінг - необхідні для психотерапевтичного сеансу умови й обмеження, що накладають на процес його проведення. Залежать від виду психотерапії.Сеттінг у психотерапії є "набір" допоміжних інструментів, які обрамляють специфічні процеси психотерапії. Таким обрамленням є оздоблення кабінету психотерапії, "диван для аналізу", наприклад, особливе крісло для релаксації, так називані "капсули", де клієнт поринає в мир звуків і лікувальних вібрацій, стінка з дипломами й сертифікатами ("терапевтичний іконостас")т.д.

Визначення психологічного сеттинга в Психологічній енциклопедії говорить, що сеттинг "впливає на протікання будь-якого терапевтичного сеансу, але його значення не завжди усвідомлюється не тільки клієнтами, але й багатьма терапевтами"."... будь-яке порушення сеттинга пацієнтом не є випадковим, а є продовження глибинних несвідомих проблем пацієнта, які необхідно аналізувати, а також та обставина, що для пацієнтів з асоціальними тенденціями встановлення сеттинга несе в собі яскраво виражений терапевтичний ефект".

Виконання умов сеттінга (споконвічних установок) має безліч функцій у процесі психотерапії:

• дозволяє налагодити ефективна взаємодія;

• дозволяє досягти більшого терапевтичний ефекту;

• самоорганізують клієнта, а також і самого психолога;

• мотивує клієнта - додає зацікавленість;

• робить неусвідомлений позитивний вплив на процес психотерапії;

Організація психотерапії, сеттінг.

Варіанти сеттінга: - робота з одним членом сім'ї (по черзі одним психотерапевтом, рідше - паралельно двома); - робота з діадою (батько - дитина, дружини); - робота з сім'єю (тріадою і більше). Частота сеансів: 1-2 рази на тиждень по 1,5 години з діадою, сім'єю або по 50 хвилин з одним членом сім'ї. Тривалість психотерапії від 20-40 сеансів до 1-3 років (іноді більше) у варіанті тривалої сімейної психотерапії і 12-15 сеансів з частотою 2-3 рази на тиждень по 90 хвилин кожен у варіанті короткостроковій сімейної психотерапії. Дата закінчення обмовляється тільки в другому варіанті. Кабінет повинен мати об'єм більший, ніж це прийнято у разі індивідуального консультування і психотерапії, розрахований на 3-5 (7) чоловік, з іграшками, м'якими кріслами, ігровими предметами і виконаний в приємній збалансованої кольоровій гамі.

23. Психодинамічне розуміння симптомів психічних та психосоматичних розладів.

«Психічний розлад» визначають як відсутність психічного здоров’я; або ж як комплекс характеристик і моделей поведінки, які не є частиною нормального розвитку особистості чи культури. Психічні розлади - це група захворювань, які впливають на стан нервової системи. Ці хвороби призводять до того, що людина перестає мислити тверезо, приймати розсудливі рішення, емоційно реагувати, ефективно спілкуватися, розуміти, що відбувається навколо і вести себе належним чином. При сильних симптомах люди з психічними розладами важко  переносять  реальність і часто не в змозі відповідати нормам нормального повсякденного життя. У число психічних розладів входить широкий ряд проблем з різноманітними симптомами. Тим не менш, в цілому, для них характерно таке собі поєднання відхиляються від норми думок, емоцій, поведінки і відносин з іншими людьми. Прикладами є шизофренія, депресія, розумова відсталість і розлади, викликані вживанням наркотиків. Багато з цих розладів можна успішно  лікувати.

Психосоматичні розлади -група хворобливих станів, що проявляються загостренням соматичної патології, формуванням спільних, які виникають при взаємодії соматичних і психічних факторів симптомокомплексів – соматизованих психічних порушень, психічних розладів, що відображають реакцію на соматичні захворювання. Різноманітні ПСР поєднує одна загальна ознака – сполучення порушень психічної і соматичної сфери і пов’язані з цим особливості клінічного обстеження та лікування, що зумовлює тісне співробітництво лікарів-інтерністів та психіатрів.

При психосоматичних розладах розрізняють три групи симптомів: - конверсійні симптоми; - функціональні синдроми (органні неврози); - психосоматичні розлади в більш вузькому сенсі (психосоматозів).

Психосоматичні розлади в більш вузькому сенсі (психосоматозів). В основіпсихосоматичних розладів - лежить первинно тілесна реакція на конфліктнепереживання, пов'язана з морфологічно встановлюваними змінами і патологічнимипорушеннями в органах. Відповідна схильність може впливати на вибір органу.Історично до цієї групи відносяться класичні картини наступних психосоматичнихрозлади: бронхіальна астма виразковий коліт есенціальна гіпертонія нейродерміт ревматоїдний артрит виразка дванадцятипалої кишки