Едіпова стадія та едіпів комплекс

У вітчизняній психології едіпову стадію ще назива­ють дошкільним дитинством. Де період від трьох до п’я ­ти-шести років. У цьому віці, на думку нсихоаняліти- ків, формуються основні шаблони сексуальної поведін­ки, а також Супер-Его — основна контрольна інстанція людської поведінки, місцеперебування почуття вини, ідеалів, совісті та моралі.

На едіповій стадії відбувається розвиток основних па тернів мужності і жіночності (маску ліпності і фемін- ності): дитина засвоює прийняту в культурі жіночу або чоловічу роль, більш-менш успішно розв’язуючи пов’я­зані з ними основні невротичні проблеми — страх кастрації (у хлопчиків) і заздрість до пеиіса (у дівча­ток). Удосконалюється система психологічних захистів особистості, розвиваються та ускладнюються її відноси­ни зі світом. Навіть цей стислий перелік засвідчує, на- і скільки едіпова стадія складна і неоднорідна за езоїм психологічним змістом.

Прояви едіпового комплексу докладно описав 3. Фройд. Маленький чоловік один хоче володіти матір’ю, сприймає присутність батька як перешкоду, обурюється, коли той дозволяє собі бути ніжним із нею, виражає задоволення, якщо батько від’їжджає або від­сутній. Часто він висловлює свої почуття, обіцяючи матері одружитися з нею. За інших обставин хлопчик виявляс велику ніжність до батька. Такі амбівалентні емоційні установки, які в дорослого призвели б до копнфлікту, у дитини легко співіснують і пізніше постійно перебувають поряд у несвідомому. Коли малюк про­являє неприкриту сексуальну цікавість до матері, вима­гаючи вима­гаючи, щоб вона брала його спати із собою, проситься бути присутнім при її туалеті чи навіть робить спроби еногсусити Гї, то в цьому проявляється еротична природа прихильності до матері.

17. Основні положення к.Г.Юнга про природу людини та процес психотерапії.

Юнг запропонував достроково велику і вражаючу систему поглядів на природу людської психіки. Його праці включають глибоко розроблену теорію динаміки психічного - свідомого і несвідомого, докладну теорію психічних типів і що ще важливіше, детальне опис універсальних і психічних образів, що беруть свій початок у глибинних шарах несвідомої психіки. Юнг назвав ці споконвічні образи архетипами колективного несвідомого. Поняття архетипів колективного несвідомих додає аналітичної психології додатковий вимір у порівнянні з іншими школами психології і психотерапії, зв'язуючи її навчання з всією історією еволюції людської психіки у всіх її культурних проявах.

Аналітичну психологію варто відрізняти від фізіологічної або експериментальної психології, що прагнуть звести цілісні психічні явища до їх складових елементів, так само як і від поведінкової психології, інтерес якої зосереджений на поводженні суб'єкта як сукупності реакцій організму на стимули зовнішнього середовища. Задача аналітичної психології - розкрити психічний світ людини як природне цілісне явище, не обмежуючись лише терапією неврозів або вивчення його інтелекту або типологічних особливостей. Разом з тим, як неодноразово підкреслював сам Юнг, аналітична психологія є практична дисципліна в тім змісті, що поряд з пізнанням цілісної природи психіки вона виявляється і технікою психічного розвитку, застосовної до звичайних людей, є допоміжним засобом в області медичної і педагогічної, релігійної і культурної діяльності. В основі всіх побудов лежить твердження що цілісна психіка не може бути пізнана за допомогою одного лише інтелекту, оскільки в психіці, крім раціонального свідомого початку, присутній ще й ірраціональний несвідомий аспект. Підтвердженням тому є численні процеси і переживання в психологічному досвіді інших людей, не відповідні нашому інтелектуальному очікуванню. Як правило, наша раціональна свідомість негайно ж спростовує ці процеси і переживання.

Юнг вважав, що психотерапія є систематичний огляд, обстеження внутрішньої душевного життя людини і подальше її обробіток.Юнг вважав, що вершин індивідуального розвитку досягають небагато людей, але це зовсім не означає, що шлях індивідуації може бути підданий сумніву.

Метою аналітичної психотерапії і є сприяти «розвиткові і дозріванню індивідуальної особистості», «розгортання життєвої повноти в кожному особистість, тому що тільки в індивіді може життя втілити свій сенс», що в цілому необхідно віднести і до психологічного консультування, звідси і орієнтація аналітика спрямована на майбутнє пацієнта.

В аналітичній психології розшифровка сновидіння здійснюється шляхом так званої ампліфікації. Ампліфікація дослівно перекладається як розширення і поширення і в нашому випадку визначається як уточнення і прояснення окремих образів сновидіння з допомогою прямих асоціацій. Які асоціації викликає у вас цей образ, з чим він у вас пов'язаний в житті? - Таке питання звичайний в юнгианской консультуванні та аналізі. Метод поступового наближення інтерпретується символу до шуканої смислової точці представлений двома аспектами: особистісної і загальної ампліфікацією. В особистісній ампліфікації уточнюються специфічні для пацієнта найменування, знаки, образи, сновидіння. Асоціації є спонтанними почуттями, думками або спогадами, що приходять на розум з приводу кожного елемента сновидіння. Більш-менш повний набір таких асоціацій забезпечує особистісний контекст і часто веде до розгадки значущого сенсу.

Юнг писав що, психотерапія була примушена звернутися до психологічних питань, а вони швидко підірвали вузькі рамки вже склалася експериментальної психології з її елементарними визначеннями. Вимоги психотерапії втягнули у поле зору ще такої молодої науки найскладніші психічні стани.

Узагальнюючи вищесказане необхідно відзначити велику роль зіграну Густавом Юнгом у розвитку психології та психотерапії. Підкреслюючи особистість терапевта в роботі з клієнтом, Юнг акцентував увагу на самій особистості як цілісної системи. Підводячи підсумок багаторічним спостереженням він прийшов до концептуально нової ідеї яка дозволила відкрити широкі горизонти психіки людини.

В ідеалі аналітик повинен розвинути особистість хворого або, як мінімум полегшити його стан, кінцевою метою психологічної концепції Юнга виявляється збагнення життя в її зовнішньому і внутрішньому проявах в психіці людини як особливої ​​цілісної реальності, що в деякій мірі відповідає цілям консультанта.

Таким чином, необхідно відзначити, що внесок Густава Юнга в теорію і практику психологічного консультування не можна недооцінювати.