
- •3. Місце юридичної психології в системі наук. Звязок юр.Психології з суміжними дисциплінами.
- •4. Історія юридичної психології.
- •6. Методи юридичної психології.
- •7. Природний та лабораторний експеримент як метод юридичної психології.
- •8. Тестування як метод юридичної психології
- •9. Спостереження як метод юридичної психології
- •10. Метод незалежних характеристик.
- •11. Біографічний метод.
- •12. Метод анкетування та інтерв'ювання. Метод анкетування.
- •13. Поняття та структура діяльності. Уміння танавички.
- •14. Поняття волі і вольові дії.
- •16. Вольові процеси. Етапи формування складноговольового акту.
- •17. Емоції і почуття: поняття та види.
- •18. Поняття про особистість. Співвідношеннясоціального і біологічного в особистості.
- •20. Характеристика та властивості флегматичноготипу темпераменту.
- •21. Характеристика та властивості сангвінічноготипу темпераменту.
- •22. Характеристика та властивості холеричного типутемпераменту.
- •23 Характеристика та властивості меланхолічного типу темпераменту.
- •26 Здібності і обдарованість
- •27 Внутрішнє переконання як необхідний елемент оцінки доказів
- •67.Психологія основи допиту потерпілого.
- •74. Словесна розвідка
- •77. Довільні і мимовільні реакції на подразники.
- •78.Психологія огляду місця події.
- •79.Взаємозвязок особи злочинця і відображень місця злочину.
- •80.Психологія перевірки показань на місці.
- •83. Типи сприйняття і узнавання: характеристика і значення для оцінки результатів пред'явлення для впізнання.
- •84. Оцінка результатів пред'явлення для впізнання.
- •85. Сутність та напрямки судово-психологічноїекспертизи.
- •86. Підстави для призначення судово-психологічної експертизи.
- •87. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза.
- •88. Методи судово-психологічної експертизи.
- •89. Психологічні основи судового слідства.
- •90. Психологія судді.
- •91.Психологія судового процесу.
- •92. Психологія прийняття рішення судом.
- •93. Психологія особи підсудного.
- •94. Психологічні основи очної ставки у суді.
- •95. Психологічні основи судового огляду.
- •96. Психологія перехресного допиту.
- •97. Предмет кримінальної психології.
- •98. Психологія особи злочинця. Класифікація злочинних типів.
- •99. Психологія окремих категорій злочинців.
- •100. Психологія організованої злочинної групи.
- •101. Особа засудженого. Відношення засудженого довизначеної судом міри покарання.
- •102. Особливості психіки людини, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
- •103.Мікроколективи засуджених в місцях позбавленняволі.
- •104. Методи впливу на особу засудженого в установахпо виконанню покарань.
- •105. Вплив соціальної ізоляції на особу.
- •106.Психологія тюремного побуту.
- •107. Психологічні основи ресоціалізації засудженого.
20. Характеристика та властивості флегматичноготипу темпераменту.
Флегматичний темперамент — спокійний, завжди рівний, наполегливий і завзятий трудівник життя. Завдяки урівноваженості нервових процесів і деякій їх інертності флегматик легко залишається спокійним навіть у найважчих обставинах життя. За наявності гальмування, що врівноважує процес збудження, йому не важко стримувати свої імпульси, пориви, чітко дотримуватись виробленого розпорядку життя, системи в роботі, не відволікатися з дріб’язкових приводів; завдяки цьому він може виконувати справу, що вимагає рівної витрати сил, тривалого і методичного напруження. Флегматик поважний, він не витрачає дарма сил: розраховуючи свої сили, він доводить справу до кінця. Він рівний у стосунках, у міру товариський, не любить даремної балаканини. Недоліком флегматика є його інертність, малорухливість.
21. Характеристика та властивості сангвінічноготипу темпераменту.
Сангвінічний темперамент — гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього багато цікавої справи, тобто є постійне збудження. Коли ж такої справи немає, він стає млявим. Для сангвініка характерні рухливість, легка пристосовуваність до умов життя, що змінюються; він швидко знаходить контакт із людьми, товариський, не відчуває скутості в спілкуванні з новими для нього людьми, незалежно від їхнього авторитету. У колективі сангвінік веселий, життєрадісний, охоче береться до живої справи, здатний до захоплення. Однак, розвиваючи кипучу діяльність, він може так само швидко охолонути, як і швидко захопитися, якщо справа перестає його цікавити, якщо вона вимагає терпіння або має буденний характер. У сангвініка почуття легко виникають і легко змінюються.
22. Характеристика та властивості холеричного типутемпераменту.
Холеричний темперамент — явно бойовий тип, задерикуватий, легко і швидко дратується. Для холериків характерна циклічність у діяльності і переживаннях. Вони з усією пристрастю здатні віддаватися справі, захопитися нею, відчуваючи приплив сил, готові перебороти й дійсно переборюють будь-які труднощі на шляху до мети. Та ось виснажилися сили, пропала віра у свої можливості, наступив «слинявий настрій». Воля холерика напориста, але виявляється поривами, він відрізняється також підвищеною дратівливістю й емоційною реактивністю. Запальний, різкий у відносинах, прямолінійний, здатний доводити справу до великого напруження.
23 Характеристика та властивості меланхолічного типу темпераменту.
Меланхолічний темперамент — це явно гальмівний тип нервової системи. Для меланхоліка, мабуть, кожне явище життя стає гальмівним його агентом, він ні у що не вірить, ні на що не сподівається, в усьому бачить лише погане, небезпечне. Слабкість процесів збудження і гальмування при їхній неврівноваженості (перевага гальмування) призводить до того, що будь-який сильний вплив загальмовує його діяльність (позамежне гальмування). Меланхолік схильний піддаватися переживанню з незначного приводу. Меланхолік дещо замкнутий, нетовариський. Його лякає нова обстановка, нові люди, він бентежиться і губиться при встановленні з ним контакту, а тому схильний замикатися в собі, залишатися на самоті. У спілкуванні з незнайомими людьми соромливий, нерішучий, боязливий. Однак у спокійній, звичній обстановці меланхолік може бути хорошим трудівником, успішно справлятися з життєвими завданнями, вирізнятися тактовністю
24 Характер особистостіІндивідуальні відмінності людей виявляються не тільки в темпе¬раменті (даному від природи, від народження людині), а й у характері (який набувається соціально). Стосовно особистості слово «характер» позначає чітко виражені її особливості. Характер (від грец. /оракх^р — ознака, риса, особливість) — сукупність стійких індивідуальних особ¬ливостей особистості, що складаються і виявляються в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові способи поведінки. Пізнання ха¬рактеру індивіда дає змогу з певною ймовірністю передбачати його поведінку і у такий спосіб коректувати очікувані дії та вчинки. Сам термін «характер» був ужитий філософом Теофрастом (Феоф-растом), учнем Арістотеля (372-287 рр. до н. е.), який написав книгу про характер і запропонував характеристику та опис більше тридцяти його рис (боягузтво, лицемірство, честолюбство, жадібність тощо). З розвитком психології знання про характер збагачувалися. Характер відображає індивідуальні особливості особистості і обу¬мовлює її вчинки, стосунки з людьми, природою, зовнішнім світом. 45 Існують різні риси характеру. Так, залежно від переважання психічних процесів у діяльності людини розрізняють інтелектуальні риси (гнуч¬кість розуму, спостережливість та ін.), вольові риси (цілеспрямованість, дисциплінованість, самостійність, твердість та ін.), емоційні риси (грубість, афективність тощо). Характер не є випадковим набором рис — це завжди система вза-ємозумовлених залежностей. Характер є цілісною організацією, що називається структурою характеру. Становлення характеру визначене наперед соці¬альними умовами життя, найближчим оточенням, впливом сім'ї, шко¬ли, друзів'. Характерологічні особливості необхідно враховувати в юридичній практиці. Знання рис характеру дає змогу визначати оптимальні при¬йоми проведення вербальних слідчих (судових) дій, діагностувати особистість і обрання нею можливої поведінки.
25 Характер як вираження індивідуальної своєрідності особистостіІндивідуальні відмінності людей виявляються не тільки в темпе¬раменті (даному від природи, від народження людині), а й у характері (який набувається соціально). Стосовно особистості слово «характер» позначає чітко виражені її особливості. Характер— сукупність стійких індивідуальних особ¬ливостей особистості, що складаються і виявляються в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові способи поведінки. Пізнання ха¬рактеру індивіда дає змогу з певною ймовірністю передбачати його поведінку і у такий спосіб коректувати очікувані дії та вчинки. Сам термін «характер» був ужитий філософом Теофрастом (Феоф-растом), учнем Арістотеля (372-287 рр. до н. е.), який написав книгу про характер і запропонував характеристику та опис більше тридцяти його рис (боягузтво, лицемірство, честолюбство, жадібність тощо). З розвитком психології знання про характер збагачувалися. Характер відображає індивідуальні особливості особистості і обу¬мовлює її вчинки, стосунки з людьми, природою, зовнішнім світом. 45 Існують різні риси характеру. Так, залежно від переважання психічних процесів у діяльності людини розрізняють інтелектуальні риси (гнуч¬кість розуму, спостережливість та ін.), вольові риси (цілеспрямованість, дисциплінованість, самостійність, твердість та ін.), емоційні риси (грубість, афективність тощо). Характер не є випадковим набором рис — це завжди система вза-ємозумовлених залежностей. Характер є цілісною організацією, що називається структурою характеру. Становлення характеру визначене наперед соці¬альними умовами життя, найближчим оточенням, впливом сім'ї, шко¬ли, друзів'. Характерологічні особливості необхідно враховувати в юридичній практиці. Знання рис характеру дає змогу визначати оптимальні при¬йоми проведення вербальних слідчих (судових) дій, діагностувати особистість і обрання нею можливої поведінки.