79.Взаємозвязок особи злочинця і відображень місця злочину.

В процесі огляду місця події можна одержати інформацію про особу злочинця. Перебування злочинця на місці події передбачає його вплив на навколишнє середовище і залишення відображень (слідів злочину в широкому розумінні). Вчинення злочину пов'язане з матеріальними змінами первинної обстановки. Такі зміни передбачають порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів, що утворюють речове середовище, в якому вчинено злочин. Відображення, або сліди в широкому розумінні, охоплюють: комплекси елементів, притаманних певним подіям (сліди ДТП, сліди пожежі та ін.); зміну обстановки (поява чи зникнення предметів, зміна їхнього місця розташування); зміну виду або стану предмета. Зміни, що виникають у ході вчинення злочину, містять певні відомості про особу злочинця (відносно безперечні або такі, що мають імовірний характер). Під час огляду можна передбачити стать злочинця. У цьому аспекті важливе значення має оцінка виду злочину. Існують специфічно чоловічі (наприклад, хуліганство, розбій, зґвалтування, вбивство, поєднане із зґвалтуванням, та ін.) і специфічно жіночі (наприклад, убивство матір’ю новонародженої дитини тощо). Вивчення способу злочину (підготування, вчинення, приховування) також може вказувати на стать злочинця. З певним ступенем імовірності про стать злочинця можуть свідчити і матеріально-фіксовані та інші сліди (наприклад, сліди губної помади на посуді чи недокурках). Водночас потрібно пам’ятати і про контркриміналістику (злочинці можуть створювати фальшиві сліди з метою заплутати слідство, направити його на помилковий шлях). У ході огляду місця події може бути отримана інформація про вік злочинця (неповнолітній, дорослий чи похилого віку). Про вік злочинця свідчить вид, характер і механізм злочину, предмет посягання, знаряддя злочину, особливості слідів тощо). Так, про вчинення злочинів неповнолітніми може свідчити предмет посягання. Зокрема, при вчиненні крадіжок з магазинів неповнолітні можуть вилучити ящик з цукерками чи шоколадом і не торкнутися більш коштовних речей, що становитимуть для них труднощі в збуті. Місце події містить інформацію про анатомічні ознаки злочинця: зріст (за слідами рук чи ніг), статура (за способом проникнення в приміщення) тощо. Крім цього, місце події дає інформацію про кількість злочинців (груповий злочин чи злочин вчинено організованою злочинною групою), наявність злочинного досвіду (злочинний почерк), особливості звичок, нахили, аномалії психіки тощо.

80.Психологія перевірки показань на місці.

Перебування особи на місці події не є пасивним, а супроводжу¬ється показаннями про обставини, що мають значення для встановлен¬ня істини у справі. Повторне перебування особи на місці події, де вона відіграє актив¬ну роль^ справляє на неї певний психологічний вплив. Останнє може відбуватися у декількох напрямах, що мають у деяких випадках і про¬цесуальне значення. Психологічний вплив обстановки може сприяти актуалізації асоціативних зв'язків і, зрештою, формувати більш повні уявлення про подію та її окремі обставини. У цьому разі показання, що даються обвинуваченим чи свідком, не лише підтверджують рані¬ше повідомлене, а й містять додаткові відомості, які можуть мати зна¬чення у справі. Нерідко такі додаткові показання можуть супроводжу¬ватися вказівкою на окремі сліди, сховані речові докази та ін. Вже тому психологічний вплив, викликаний повторним сприйняттям об¬становки, може не тільки привести до суто психологічних наслідків, а й істотно вплинути на процесуальну структуру перевірки показань на місці, розширюючи тим самим обсяг доказової інформації. Психологічний вплив повторного сприйняття обстановки може спричинити й інші наслідки. До них, зокрема, належить необхідність уточнення раніше даних показань, яке спрямоване на більш повне з'ясування обстановки і дає змогу внести корективи у показання, що даються. Таке уточнення зазвичай пов'язане не із сутністю інформації допитуваного, а з окремими обставинами того, що відбулося, які до-зволяють правильно уявити подію злочину, його механізм, з'ясувати його учасників та ін. У цьому разі перевірка показань на місці буде не спростовувати раніше дані показання, а лише сприяти їх уточненню, аби одержати більш повне уявлення про те, що трапилося. Ця обста¬вина також має процесуальне значення, сутність якого полягає у тому, що більш точне і повне уявлення про подію, яка відбулася, дає можли¬вість встановити об'єктивну істину в справі. Психологічний вплив повторного сприйняття суб'єктом обстановки є надзвичайно сильним тоді, коли сприймане суперечить показанням, що даються ним, спростовуючи їх. Така ситуація зазвичай має місце у разі умисної неправди з боку того, хто дає показання. Перебування повторно в обстановці події викриває особу в неправді, і явні супе¬речності в її показаннях про обстановку і самої обстановки стають тим психічним чинником, що змушують обвинуваченого або свідка зізна¬тися у неправді і пояснити її мотиви. В усіх випадках неправди пере¬вірка показань на місці є дією, що не тільки встановлює, а й викриває неправду.

81.Психологія слідчого експерименту.Слідчий експеримент - це самостійна процесуальна дія, спрямована на перевірку наявних та отримання нових доказів. Змістом його є виробництво різних дослідів з метою встановлення можливості якої-небудь події, дії чи явища у певній обстановці і за певних умов. Слідчий експеримент є сильним засобом психологічного впливу на його учасників, оскільки його результати нерідко наочно свідчать про можливість або неможливість певного явища, події, а спростувати їх підозрюваному, обвинуваченому буває досить важко. Важливий підбір учасників слідчого експерименту. До проведення експериментів зазвичай притягується значне коло осіб. Крім слідчого і понятих, в експериментах можуть взяти участь: обвинувачений, потерпілий, свідок, фахівці різних галузей знання, а також технічний персонал, який допомагає практично виконати ті або інші досвідчені дії.Неприпустимо в ході експерименту відтворювати сама подія злочину. Також не можна при підготовці слідчого експерименту і його проведення допускати дії, що принижують честь і гідність його учасників, призначати слідчий експеримент за участю потерпілої у справі про згвалтування. Слідчому необхідно забезпечити: 1) відтворення матеріальної обстановки, максимально подібною до тієї, в якій відбувалися перевіряються дії чи події; 2) відтворення суб'єктивних психофізіологічних факторів; 3) моделювання самих досвідчених дій.Якщо у звичайному житті людина діє, як правило, мимоволі, то в умовах слідчого експерименту у нього з'являється стан психологічної готовності, яке також мобілізує його психічні процеси, збільшує зосередженість; він робить вольові зусилля, щоб краще побачити, почути, запам'ятати. В звичайній ситуації людина, заглиблений у свої думки, переживання, може не чути будь-який звук, розмова, не звернути уваги на події, що відбуваються, не помітити яких-небудь змін в обстановці.З іншого боку, в незвичній ситуації злочину, випробовуючи сильне душевне хвилювання, потрясіння, страх, людина в стані діяти так, як він не зможе в обстановці слідчого експерименту. Так, тікаючи з місця події, злочинець може перестрибнути через широкий рів, подолати високий паркан, але не зуміє повторити ці дії в процесі слідчого експерименту. Експеримент проводять іноді і поза місця події (наприклад, якщо треба перевірити професійні знання та вміння обвинуваченого). Моделювання матеріальних чинників допускає використання як справжніх, так і схожих з ними знарядь, предметів, матеріалів. Слід враховувати, що використання справжніх об'єктів надає більш сильний психологічний вплив на учасників експерименту, робить отримані результати більш переконливими. Важливі й умови, при яких проводиться експеримент (пора року, доби, освітленість, наявність опадів і т. д.). В умовах експерименту учасники цього слідчої дії перебувають у складному психологічному стані, що істотно впливає на характер їхніх дій, мова, голос. Обстановка слідчої дії, особлива значимість ситуації, присутність крім слідчого ще й низки інших осіб викликає часом в учасника експерименту напружений стан, дуже відмінне від того, в якому знаходився та ж людина в момент події. Підйом, який він зазнав під час дійсного події, може змінитися пригніченим станом, або, навпаки, замість розгубленості настане нервове збудження *.

82.Психологія пред’явлення для впізнання.З психологічної точки зору пред'явлення для впізнання являє собою слідчу дію, зміст якої складає сприйняття учасником процесу об'єктів, що пред'являються, співставлення, порівняння їх з мисленими образами сприйнятих ним раніше об'єктів, для встановлення їх тотожності, подібності чи відмінності. Дослідники зазначають, що пред'явлення для впізнання у психологічному аспекті складається з двох стадій: підготовчої та основної (розпізнання).В основі цих двох стадій лежать різні психологічні процеси: формуючий, його відносять до першої стадії, та впізнавальний — належить до другої стадії. У формуючому процесі розрізняють сприйняття двох груп ознак: достатніх та необхідних. Достатні ознаки за своїм характером є родовими (видовими, груповими), тобто ознаками, сукупність яких використовується як зразок для виокремлення об'єкта впізнання із загального числа об'єктів. Необхідні ж ознаки містять дані про образ, який є неповторним у наведеній сукупності ознак і, у такий спосіб, відрізняється від інших об'єктів групи, що пред'являється для впізнання. Співпадіння достатніх та необхідних ознак того чи іншого об'єкту у всіх випадках є підставою для позитивного висновку про їх тотожність, а не співпадіння вимагає безперечного висновку про відмінність. Підготовча стадія пред'явлення для впізнання передбачає обов'язковий попередній допит про обставини, умови за яких впізнаючий раніше сприймав певний об'єкт, та про особливості, ознаки, прикмети, за якими він може його впізнати. Вважається, що впізнання, яке не ґрунтується на попередньому описі певного об'єкта та виділенні ознак, за якими він може бути розпізнаний, не має доказового значення. У даному випадку психологічний аспект виступає у двох напрямках: перший забезпечує швидке одержання інформації про сприйнятий об'єкт, що попереджає її втрату в результаті природних процесів, що відбуваються в пам'яті людини, а інший виконує функцію контролю за майбутнім впізнанням та підбору ідентифікаційного матеріалу (схожих осіб, предметів), що забезпечує можливість і достовірність впізнання. Дослідження психологів свідчать, що за необхідності пригадати та описати раніше сприйняте, за основу беруться далеко не всі, а тільки окремі (опорні) ознаки — стать, вік, тілобудова, риси обличчя, рухи, мова. Як правило, людина найчастіше запам'ятовує форму обличчя, носу, величину і форму чола, брів, губ, підборіддя, колір очей. У ході допиту слідчому доводиться спостерігати доволі цікавий психологічний феномен: опис раніше побаченої людини (предмета, явища) значно складніший, ніж її наступне впізнання. Поряд з цим, відомо багато випадків, коли свідки на запитання про ознаки злочинця не можуть їх чітко назвати, не втрачаючи, однак, впевненості впізнати об'єкт, що цікавить слідчого. Нездатність описати ознаки предмету зовсім не виключає можливість безпомилкового впізнання його, так само як і опис його ознак далеко не завжди гарантує успіх у впізнанні. А це вимагає від слідчого не поспішати з висновками щодо можливості чи неможливості впізнання за ознаками, які виявлені на допиті. Одним з психологічних моментів другої стадії пред'явлення для впізнання — основної, є вимога про певну кількість об'єктів (осіб) — не менше трьох, що пред'являються для впізнання. Встановлено, що людина найкраще зосереджує свою увагу при виборі ознак в процесі порівняння при проведенні впізнання, коли об'єктів, що їй пред'являються, нараховується не більше трьох. У випадках, коли кількість об'єктів, що пред'являються для впізнання перевищує зазначене число, може виникнути розосередженість уваги, що не дозволяє сконцентруватись на певній кількості об'єктів. Наступним психологічним аспектом другої стадії пред'явлення для впізнання є власне процес впізнання. У загальній психології розрізняють два види впізнання: симультанне і сукцесивне. Симультанне впізнання — це розпізнання побаченого об'єкта з першого погляду, відразу ж, внаслідок моментального співпадіння образу об'єкта, який спостерігається, з еталоном, що міститься в пам'яті. Сукцесивне ж впізнання відбувається поетапно, шляхом послідовного виявлення та порівняння ознак пред'явленого об'єкту з рисами мисленого образу, тобто розгорнуто у часі.