
- •3. Місце юридичної психології в системі наук. Звязок юр.Психології з суміжними дисциплінами.
- •4. Історія юридичної психології.
- •6. Методи юридичної психології.
- •7. Природний та лабораторний експеримент як метод юридичної психології.
- •8. Тестування як метод юридичної психології
- •9. Спостереження як метод юридичної психології
- •10. Метод незалежних характеристик.
- •11. Біографічний метод.
- •12. Метод анкетування та інтерв'ювання. Метод анкетування.
- •13. Поняття та структура діяльності. Уміння танавички.
- •14. Поняття волі і вольові дії.
- •16. Вольові процеси. Етапи формування складноговольового акту.
- •17. Емоції і почуття: поняття та види.
- •18. Поняття про особистість. Співвідношеннясоціального і біологічного в особистості.
- •20. Характеристика та властивості флегматичноготипу темпераменту.
- •21. Характеристика та властивості сангвінічноготипу темпераменту.
- •22. Характеристика та властивості холеричного типутемпераменту.
- •23 Характеристика та властивості меланхолічного типу темпераменту.
- •26 Здібності і обдарованість
- •27 Внутрішнє переконання як необхідний елемент оцінки доказів
- •67.Психологія основи допиту потерпілого.
- •74. Словесна розвідка
- •77. Довільні і мимовільні реакції на подразники.
- •78.Психологія огляду місця події.
- •79.Взаємозвязок особи злочинця і відображень місця злочину.
- •80.Психологія перевірки показань на місці.
- •83. Типи сприйняття і узнавання: характеристика і значення для оцінки результатів пред'явлення для впізнання.
- •84. Оцінка результатів пред'явлення для впізнання.
- •85. Сутність та напрямки судово-психологічноїекспертизи.
- •86. Підстави для призначення судово-психологічної експертизи.
- •87. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза.
- •88. Методи судово-психологічної експертизи.
- •89. Психологічні основи судового слідства.
- •90. Психологія судді.
- •91.Психологія судового процесу.
- •92. Психологія прийняття рішення судом.
- •93. Психологія особи підсудного.
- •94. Психологічні основи очної ставки у суді.
- •95. Психологічні основи судового огляду.
- •96. Психологія перехресного допиту.
- •97. Предмет кримінальної психології.
- •98. Психологія особи злочинця. Класифікація злочинних типів.
- •99. Психологія окремих категорій злочинців.
- •100. Психологія організованої злочинної групи.
- •101. Особа засудженого. Відношення засудженого довизначеної судом міри покарання.
- •102. Особливості психіки людини, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
- •103.Мікроколективи засуджених в місцях позбавленняволі.
- •104. Методи впливу на особу засудженого в установахпо виконанню покарань.
- •105. Вплив соціальної ізоляції на особу.
- •106.Психологія тюремного побуту.
- •107. Психологічні основи ресоціалізації засудженого.
77. Довільні і мимовільні реакції на подразники.
Велике значення в маскуванні обшукуваним своєї поведінки мають його мимовільні й довільні реакції на подразники, що зумовлюються поведінкою слідчого. Мимовільні реакції на подразник, які визначаються психологією як такі, що не регулюються волею людини і зовні виражаються в почервонінні або зблідненні шкіри обличчя, тремтінні рук, заїкуватості, хеканні, виступанні поту та ін., сховати майже неможливо, тому способи їхнього маскування належать цілком ймовірно до таких тренувань волі, що дозволяють особі, яка зазнала впливу подразника, зовні залишатися байдужою до того, що відбувається. Що стосується довільних реакцій, які регулюються зусиллям волі й зовні виражаються в потиранні рук, покашлюванні, почісуванні обличчя, покусуванні олівця тощо, то вони можуть регулюватися, а отже, приховуватися від слідчого у тому разі, якщо видають хвилювання, продиктоване дією подразника. Маскування таких реакцій зазвичай полягає у внутрішньому відволіканні уваги від факту, що відбувається, і створенні «замороженого» стану, індиферентного до подразників. Зовні таке маскування можливих реакцій виявляється в зайвій зосередженості, загальмованості рухів і мови, обмірковуванні відповідей на запитання. Реакція на той чи інший подразник не завжди є адекватною тому, що відбувається, тобто прояв мимовільних і довільних реакцій у певних ситуаціях не є точним покажчиком місця приховування. Реакції можуть бути викликані іншими обставинами, що супроводжують подразник, або асоціативними зв’язками, спричиненими ним. Тому, перевіряючи вплив подразника на обшукуваного й оцінюючи його реакцію, слідчий повинен враховувати цю обставину.
78.Психологія огляду місця події.
Огляд місця події — це процес збирання інформації про злочинну дію на місці вчинення за допомогою активного сприйняття, аналізу та синтезу наявних предметів, об'єктів і явищ. Метою огляду місця події є виявлення і безпосереднє використання матеріальних об'єктів, їхніх ознак і взаємозв'язків, які мають суттєве значення для розслідування події. Слідчий повинен прагнути того, щоб огляд місця події був точним, повним, об'єктивним і цілеспрямованим. Подія злочину складає певну систему слідів, які існують у просторі та часі. Успіх огляду місця події багато в чому залежить від професійного і життєвого досвіду слідчого, його знань у галузі криміналістики і такої важливої риси, як криміналістична спостережливість. Криміналістична спостережливість юриста проявляється в умінні помічати характерні, але малопомітні і, на перший погляд, незначні особливості обстановки, людей, предметів і змін, що з ними відбулися, які мають або можуть мати значення для вирішення завдань слідства. У ході огляду місця події слідчий отримує інформацію не від людей, а від речей, і в цьому відношенні огляд місця події є протилежністю допиту. Огляд місця події належить до тих небагатьох слідчих дій, при проведенні яких слідчий діє, так би мовити , публічно, в присутності інших людей. Це також вимагає певної психологічної підготовки, зокрема, вміння зосередитися, зберігати стійкість, сконцентрованість і переключення уваги і в той же час керувати діями учасників огляду, підтримувати необхідну дисципліну, атмосферу співпраці.