
- •3. Місце юридичної психології в системі наук. Звязок юр.Психології з суміжними дисциплінами.
- •4. Історія юридичної психології.
- •6. Методи юридичної психології.
- •7. Природний та лабораторний експеримент як метод юридичної психології.
- •8. Тестування як метод юридичної психології
- •9. Спостереження як метод юридичної психології
- •10. Метод незалежних характеристик.
- •11. Біографічний метод.
- •12. Метод анкетування та інтерв'ювання. Метод анкетування.
- •13. Поняття та структура діяльності. Уміння танавички.
- •14. Поняття волі і вольові дії.
- •16. Вольові процеси. Етапи формування складноговольового акту.
- •17. Емоції і почуття: поняття та види.
- •18. Поняття про особистість. Співвідношеннясоціального і біологічного в особистості.
- •20. Характеристика та властивості флегматичноготипу темпераменту.
- •21. Характеристика та властивості сангвінічноготипу темпераменту.
- •22. Характеристика та властивості холеричного типутемпераменту.
- •23 Характеристика та властивості меланхолічного типу темпераменту.
- •26 Здібності і обдарованість
- •27 Внутрішнє переконання як необхідний елемент оцінки доказів
- •67.Психологія основи допиту потерпілого.
- •74. Словесна розвідка
- •77. Довільні і мимовільні реакції на подразники.
- •78.Психологія огляду місця події.
- •79.Взаємозвязок особи злочинця і відображень місця злочину.
- •80.Психологія перевірки показань на місці.
- •83. Типи сприйняття і узнавання: характеристика і значення для оцінки результатів пред'явлення для впізнання.
- •84. Оцінка результатів пред'явлення для впізнання.
- •85. Сутність та напрямки судово-психологічноїекспертизи.
- •86. Підстави для призначення судово-психологічної експертизи.
- •87. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза.
- •88. Методи судово-психологічної експертизи.
- •89. Психологічні основи судового слідства.
- •90. Психологія судді.
- •91.Психологія судового процесу.
- •92. Психологія прийняття рішення судом.
- •93. Психологія особи підсудного.
- •94. Психологічні основи очної ставки у суді.
- •95. Психологічні основи судового огляду.
- •96. Психологія перехресного допиту.
- •97. Предмет кримінальної психології.
- •98. Психологія особи злочинця. Класифікація злочинних типів.
- •99. Психологія окремих категорій злочинців.
- •100. Психологія організованої злочинної групи.
- •101. Особа засудженого. Відношення засудженого довизначеної судом міри покарання.
- •102. Особливості психіки людини, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
- •103.Мікроколективи засуджених в місцях позбавленняволі.
- •104. Методи впливу на особу засудженого в установахпо виконанню покарань.
- •105. Вплив соціальної ізоляції на особу.
- •106.Психологія тюремного побуту.
- •107. Психологічні основи ресоціалізації засудженого.
1. Предмет юр.психології.Поняття «психологія» походить від грецьких слів,що означає знання про душу, про психічне.Предмет юридичної психології - явище комплексне, тобто мається на увазі комплексність не тільки процесу або технології пізнання в цій сфері, але й самого предмета пізнання.Юридична психологія — це галузь психології, яка вивчає закономірності й механізми психіки людини в сфері регульованих правом відносин. Предмет юридичної психології визначають і вивчають по-різному.Так, О. Брусиловський відносить до предмета юридичної психології злочин, особу злочинця після його засудження, психологію кримінального судочинства, психологію всіх учасників судової процедури.О. Ратінов вважає, що предметом юридичної психології виступають психічні явища, механізми і закономірності людської психіки, пов'язані з виникненням, зміною, виконанням, порушенням і застосуванням права.Є й інші позиції щодо предмета юридичної психології. Їх різноманітність підкреслює складність цього питання, що обумовлюється необхідністю пояснити предмет юридичної психології і з позиції юридичної науки, і з позиції психологічної науки. Автор дотримується думки, що предметом юридичної психології є вивчення психічних явищ, механізмів і закономірностей особистості (особи), які проявляються у сфері дії права.Юридична психологія- науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності і механізми людської психіки у сфері правових відносин і правової поведінки та розробляє рекомендації щодо підвищення ефективності право-творчої, правоохоронної і правозастосовної діяльності.
2. Система юр.психологіїЮридична психологія, досліджуючи різноманітні форми психоло¬гічних явищ у сфері застосування права, має підпорядковувати їх певній науково обґрунтованій системі, що поєднує комплекс і спрямованість психологічних знань. Суміжний характер юридичної психо¬логії, зумовлений її тенденціями і тяжінням, з одного боку, до загальної психології, а з другого — до юриспруденції, спричиняє певні труднощі у формуванні її системи.Традиційно юридична психологія поділяється на загальну та особливу частини. До загальної частини належать питання наукознавчого характеру, а саме: предмет науки, визначення її методів, завдань, місця в системі наук і власне системи науки. Загальна частина охоплює також питання з історії юридичної психології в аспекті передумов її виникнення, аналіз найважливіших етапів її розвитку, тенденції, що відо-бразилися у фундаментальних наукових працях, дослідження методо¬логічних засад науки.Особлива частина юридичної психології охоплює психологію судочинства, яка вивчає значний комплекс питань, пов'язаних із пси¬хологічними сторонами судово-слідчої діяльності. До них, зокрема, належать проблемні питання психологічної характеристики процесу¬альної діяльності, що розглядаються як визначальні в організації судово-слідчої роботи, професійні якості осіб, які здійснюють прова¬дження у справах, психологічні основи доказування, організації та планування слідчої і судової роботи. Окремим розділом юридичної психології представлена пенітенці¬арна психологія (виправно-трудова чи кримінально-виконавча), що досліджує психологічні характеристики колективів засуджених, пси¬хологічні основи процесу їхнього виправлення і перевиховання (ко¬рекції). В юридичній психології з огляду на характер досліджуваних нею закономірностей як відносно самостійні виділяють чотири основні галузі: правову, кримінальну, судову та пенітенціарну психологію.
3. Місце юридичної психології в системі наук. Звязок юр.Психології з суміжними дисциплінами.
Юридична психологія- науково-практична дисципліна, що вивчає факти, закономірності і механізми людської психіки у сфері правових відносин і правової поведінки та розробляє рекомендації щодо підвищення ефективності право-творчої, правоохоронної і правозастосовної діяльності.
Загальна психологія є для юридичної психології теоретичною базою, оскільки використовується її понятійний та категоріальний апарат, знання про загальні закономірності психічної діяльності людини.Соціальна психологія вивчає психологічні особливості виникнення та функціонування малих і великих соціальних груп, витоки формування суспільної думки, проблеми лідерства та конформізму тощо.Педагогічна психологія досліджує психологічні засади навчання та виховання і забезпечує юридичну психологію знаннями методів впливу на правопорушника з метою перевиховання, підготовки курсантів, слухачів і студентів до специфіки майбутньої професійної діяльності. Методологічною базою для юридичної психології, як і для всіх інших наук, є філософія, що обґрунтовує засади процесу пізнання за допомогою визначення сукупності відправних позицій - принципів: єдності логіки, діалектики і теорії пізнання, детермінізму, причинної (каузальної) зумовленості явищ.Як прикладна галузь юридична психологія, природно, повинна мати тісний взаємозв'язок насамперед з фундаментальними психологічними науками — історією, загальною й соціальною психологією та ін.Для сучасної юридичної психології характерні дуже тісні взаємозв'язки з багатьма суміжними психологічними дисциплінами: диференційною, віковою, педагогічною, медичною, інженерною психологією, психологією праці, управління тощо.Відносно ж взаємозв'язків юридичної психології із суміжними науковими дисциплінами, які вивчають умови й аномальні форми індивідуального поводження (зокрема психіатрія та ін.), то вони найтісніші, адже це необхідно самі тісні контакти, щоб, по-перше, вибрати правильні орієнтири професійної компетенції (особливо відносно визначення дієздатності особистості), а по-друге, розвинути власні теоретико-прикладні напрямки діяльності.Особливий взаємозв'язок юридичної психології із правовими науками і юридичною практикою.
4. Історія юридичної психології.
Юр.психологія бере початок у далекій давнині. Випробування учасників процесу мали місце вже в античному й середньовічному карному процесі. Вони базувалися на застосуванні знань психології людини, її різних проявів у момент випробувань. Важливого значення набувають показання свідків і дані про особистості підсудного, що потерпів позивача й відповідача. Безумовно, і тут для правильної оцінки показань зацікавлених осіб з'являється потреба залучення й використання психологічного знання.Однак загальна психологія, що носила в той час умоглядний характер, не могла в той період навіть у союзі з карним правом розробити досить наукові критерії й методи вивчення людської особистості. Значна кількість робіт, присвячених юридичної психології, з'явилося в Росії наприкінці XIX сторіччя.Кінець XIX і початок XX сторіччя в Росії пов'язані з інтенсивним розвитком психології й психіатрії й ряду правових дисциплін. У результаті активної розробки проблем психології, психіатрії й права виникла необхідність в оформленні юридичної, психології як самостійної наукової дисципліни. П.И. Ковалевский в 1899 році порушив питання про поділ психопатології і юридичну психологію й введенні цих наук у курс юридичного утворення.Значний внесок у розвиток юридичної психології в дореволюційний період вніс учений і практик А.Ф. Коні На рубежі 30-х років у нашій країні відбулися значні політичні зміни, які перешкодили подальшому позитивному розвитку юридичної психології.
Перебудова, що відбувається в нашій країні, послужила стимулом подальшого розвитку всіх наук, у тому числі і юридичній психології. Позитивні зміни спостерігаються в плані організації наукових досліджень. Зазначені процеси свідчать про вихід юридичної психології на новий, третій етап розвитку, що триває в цей час.
5. Розвиток та сучасний стан юридичної психології. Юр.психологія бере початок у далекій давнині. Випробування учасників процесу мали місце вже в античному й середньовічному карному процесі. Вони базувалися на застосуванні знань психології людини, її різних проявів у момент випробувань. Важливого значення набувають показання свідків і дані про особистості підсудного, що потерпів позивача й відповідача. Безумовно, і тут для правильної оцінки показань зацікавлених осіб з'являється потреба залучення й використання психологічного знання.Однак загальна психологія, що носила в той час умоглядний характер, не могла в той період навіть у союзі з карним правом розробити досить наукові критерії й методи вивчення людської особистості. Значна кількість робіт, присвячених юридичної психології, з'явилося в Росії наприкінці XIX сторіччя.Кінець XIX і початок XX сторіччя в Росії пов'язані з інтенсивним розвитком психології й психіатрії й ряду правових дисциплін. У результаті активної розробки проблем психології, психіатрії й права виникла необхідність в оформленні юридичної, психології як самостійної наукової дисципліни. П.И. Ковалевский в 1899 році порушив питання про поділ психопатології і юридичну психологію й введенні цих наук у курс юридичного утворення.Значний внесок у розвиток юридичної психології в дореволюційний період вніс учений і практик А.Ф. КоніНа рубежі 30-х років у нашій країні відбулися значні політичні зміни, які перешкодили подальшому позитивному розвитку юридичної психології. Перебудова, що відбувається в нашій країні, послужила стимулом подальшого розвитку всіх наук, у тому числі і юридичній психології. Позитивні зміни спостерігаються в плані організації наукових досліджень. Зазначені процеси свідчать про вихід юридичної психології на новий, третій етап розвитку, що триває в цей час.