21. Зовнішня політика П. Скоропадського. Одним із головних завдань гетьманського уряду була боротьба за міжнародне визнання Української держави. Найважливішими напрямками зовнішньої політики були:

- союз із Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини;

- встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 із них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах;

- підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.);

- дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) східногалицькі землі та Холмщину;

- було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню.

Але Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимох» Росії, не визнала Гетьманську державу.

22.Розбудова укр. Національної армії за часів Гетьманату

Велике ускладнення в будівництво гетьманської держави вносив брак українського війська. Спадщина, яку дістав гетьманський уряд від Центральної Ради, була дуже невелика. Після повернення українського уряду до Києва, Запорізький загін, під командою генерала К. Прісовського, який обороняв Київ від більшовиків, був переформований на Запорізьку дивізію. Генерала К. Прісовського усунуто від командування і на командира дивізії призначено генерала О. Натієва. З того часу дивізія називалася його іменем. До дивізії входили: 3 піших полки, 1 гарматний, 1 кінний, 1 інженерський і панцерний дивізіони. Загальне число вояків було 5.000. Згодом дивізію переформовано на корпус. Крім корпусу генерала О. Натісва були: полк Січових Стрільців під командою полковника Є. Коновальця. Після масової демобілізації армії Центральна Рада почала формувати українське військо. Ще в липні 1918 року була сформована Гвардійська Сердюцька дивізія з 5.000 вояків. Укомплектовано її хлопцями від 18 до 25 років з родин хліборобів, статечних господарів, переважно з Полтавщини.

23.Розвиток культури, науки, освіти в Укр. Державі гетьмана Скоропадського

За гетьманату багато було зроблено для відродження української культури Гетьман продовжив розпочатий Центральною Радою курс на українізацію освіти. Важливим чинником у цьому стало пере профілювання російських навчальних закладів на україномовні. Однак ці дії Ради значна частина населення зустріла негативно Міністерство народної освіти Гетьманату не відступило від розпочатого. Радою курсу, проте змінило тактику втілення його в життя Керівництво держави добре розуміло неможливість швидкої та суцільної українізації системи освіти, тому вирішило діяти в україномовному селі та російськомовному місті диференційовано. Замість конфронтації з батьківськими комітетами та педагогами уряд прийняв рішення про відкриття поряд з російськими школами та гімназіями українських. Це дало змогу тільки у травні 1918 р заснувати близько 50 нових українських шкіл.

Українізація школи потребувала великої кількості вчителів, які б вільно володіли державною мовою. Тому в травні міністерство народної освіти затвердило план організації курсів українознавства для педагогів. Робота з перепідготовки педагогічних кадрів дала можливість затвердити українізацію близько 5,4 тис. початкових шкіл. У серпні 1918 р. П. Скоропадський ухвалив закон «Про обов'язкове вивчення української мови.

За його правління було українізовано близько 150 гімназій, які повністю фінансувалися за рахунок державного бюджету 17 серпня гетьман приймає рішення про перетворення. Першого українського народного університету, який існував у Києві, на державний 22 жовтня у Кам'янець-Подільському. Всього за час Гетьманату було відкрито більш як двадцять вищих навчальних закладів.

14 листопада 1918 р. П. Скоропадський ухвалив закон «Про заснування Української Академії Наук» та затвердив її перший склад з 12 дійсних членів 27 листопада відбулося перше установче засідання УАН, на якому обрано Голову — президента академії В. Вернадського та його секретаря А Кримського. За гетьманування П. Скоропадського було відкрито національну бібліотеку Української держави. Вона мала стати книгозбірнею всесвітнього типу.