Маркіян Шашкевич

• став ключовою постаттю українського національного відродження.

• З його іменем пов’язано виникнення гуртка української прогресивної молоді «Руська Трійця»,

• йому належить ініціатива видання українською народною мовою літературного альманаху «Русалка Дністрова», який започаткував розвиток української літератури в Галичині.

• був представником українського романтизму.

• Визначальна роль літературної спадщини та суспільно-громадської діяльності Маркіяна Шашкевича підкреслена вже в перших працях про нього. Про нього писали: Яків Головацький, Володимир Коцовський, Євген Олесницький та інші дослідники.

Правовий аспект поглядів Шашкевича:

• підтвердив твердження Мирослава Гроха, який визначає націю як велику соціальну групу, яка консолідується на основі не одного, а комбінації декількох видів об’єктивних відносин (економічних, політичних, культурних, релігійних, географічних, історичних) та їх суб’єктивному відображенні у колективній свідомості.

• мав можливість спостерігати дискримінацію української мови українського слова і у 1829 р. вступив у Львівську духовну семінарію.

• осмислював шляхи піднесення соціального статусу рідної мови, її поширення серед слухачів духовної семінарії, духовенства, освічених верств українського народу.

• написав українською мовою вірш з нагоди 67-річчя цісаря Франца І. Цей твір, який згодом був виданий під назвою «Голос галичан. Цим він утверджує рівноправний статус української мови з іншими мовами, що їх тоді використовували в Галичині.

• унаочнення можливості використання української мови в таких піднесено урочистих випадках, як уродини цісаря.

• став першим, хто виголосив в семінарії промову українською мовою, продемонструвавши можливість послуговуватися українською мовою при розгляді державно-правових питань.

• На свято Покрови 1836 р. він виголосив першу проповідь українською мовою в соборі Св. Юра.

• уклав книжечку для шкільної та домашньої освіти. Дав визначення поняття «держава» і вдало поєднує сучасну для читача державу з національною державною традицією.

• переосмислення історії рідного народу, яка залишається єдиним цілісним національним організмом, окремим від інших народів.

• глибоко цікавився національними проблемами, історією українського та інших слов’янських народів, аналізує процеси національного відродження в Східній та Південній Європі, осмислює шляхи покращення долі рідного народу.

Його діяльність та творчість жодним чином не суперечили чинному законодавству, завжди і у всьому були легальними та правомірними.

Іван Вагилевич

Життя і діяльність Івана Вагилевича можна розділити на три періоди:

1. доба «Руської трійці», охоплює 30-40 роки.

2. 1848 рік – Весна народів, участь Івана Вагилевича в Руському Соборі та редакторство в «Дневнику Руському».

3. від кінця 1848 р. до смерті вченого у 1866 р.

Іван Вагилевич:

• вніс значний вклад у розвиток історії українського права та державності на українських землях: спільно з Я. Головацьким відкрив для науки цінні пам’ятки давньоукраїнського законодавства.

• його уособленням, персоніфікацією стає «Руська трійця». Її члени ставили перед собою завдання сприяти піднесенню освітнього рівня та пробудженню національної свідомості, його поверненню в коло вільних і культурних народів Європи. Першою пробою сил для членів гуртка став рукописний збірник власних поезій та перекладів під назвою «Син Руси» (1833), у якому вже досить чітко пролунали заклики до народного єднання та національного пробудження. Далі «Зоря», лейтмотивом якої була ідея єдності українського народу, оспівування його героїчного минулого, вшанування визначних діячів. Видання «Зорі» було заборонено.

• виступав перед селянами як палкий трибун та агітатор.

• опублікував у альманасі «Русалка Дністрова» поетичні твори «Мадей», «Жулин і Калина», а також першу науково-публіцистичну статтю написану українською мовою «Передговор.

• Після припинення діяльності «Руської трійці» Іван Вагилевич «з 1838 р. і до кінця життя виступав в основному як учений. Отримав посаду у Львівському університеті

• висвятився та отримав призначення до села Нестаничі

• отримав пропозицію від членів Руського Собору стати редактором періодичного видання – «Днєвникъ Рускій». Своє бачення завдань і цілей видання Іван Вагилевич, як відповідальний редактор, виклав у «Програмі», яка була поміщена на першій полосі першого номеру за його підписом.

• він вважав неприпустимим обмеження українського народу тільки державними кордонами Австрійської імперії, що намагалися робити окремі представники української галицької інтелігенції.

• розумів народ як суб’єкт державотворчих процесів, політичного життя.

• Після 1848 р. зосередив свою увагу на науково-дослідницькій і видавничій роботі.

• працював перекладачем офіційних документів українською мовою Галицького намісництва, Крайового Виділу, а також Галицького крайового сейму.

Творча спадщина Івана Вагилевича за своєю суттю започаткувала науково-теоретичну складову розвитку української правової думки в Галичині 30–60-х років ХІХ ст. У цій складовій можна виділити три частини: національну, історико-правову та законодавчо-правову.