38.Пилип Орлик.Конституція.

Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізьке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обрали гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика.

Під час обрання гетьмана між старшиною і запорожцями була укладена угода - «Пакти і Конституцію прав і вольнос-тей Війська Запорізького», згодом названі «Конституцією Орлика», які були договором між гетьманом і Військом Запорізьким про державний устрій України після її визволення від московського панування. Цей документ ніколи, не був втілений у життя, але увійшов в історію як одна з перших в Європі конституцій демократичного суспільства (у той час лише Англія, Нідерланди і Швейцарія втілювали принципи конституціоналізму в політику й правову практику). Конституція мала вступну частину і 16 статей. В встпній частині викладена історія українського народу та Війська запорізького. Підкреслено також визначну ролі Івана Мазепи.Перед новообраним гетьманом ставилось завдання вибороти незалежність України за підтримки Швеції. Шведський король Карл 12 затвердив умови конституції і ставав гарантом незалежної України. У статтях зазначалось , що Україна з обох частин Дніпра має бути вільною , Україна має бути повністю незалежною від Польщі і Московщини , українські кордони вічні і недоторканні , Україна перебуває під протекторатом Швеції, Україна підтримуватиме союзницькі відносини з Кримським ханством. У першому параграфі була проголошена державна релігія .у другому кордони Української держави (за Зборівським договором) , у наступних пунктах стверджувалось про повернення у володіння Війська Запорізького фортець Трахтемирів , Кодак , Переволочна та необхідність зруйнування московських фортець. У наступному пункті було піднято питання взаємин влади і народу.Гетьманська влада обмежувалась постійною участю Генеральної Ради в державному управлінні. У шостому параграфі були зазначені принципи державного управління.Усі найважливіші питання розв’язували гетьман з генеральною старшиною , полковниками та генеральними радниками від кожного полку. Тричі на рік мали збирати Генеральну військову раду. До неї мали входити ще й депетати від кожного полку з значних людей.Усі парламентарі мусили присягнути на вірність державі.Без дозволу гетьман не мав права розв’язувати найважливіші державні питання.Виконавча влада належала гетьману і генералним старшинам. Уряди полковників і сотників винонували владу на місуях. Гетьман не мав права підтримувати відносини з іншими державами таємно.Наступні пункти обмежували судову і фінансову владу етьмана. За сьомою статей всі важливі судові справи передавались на розгляд до Генерального військового суду. Влада ділилась на 3 гілки.Гетьман не мав права особисто розпоряджатись державними коштами. Скарбницю очолював генеральний скарбник.Згідно з 9 пунктом на утримання гетьмана видавався окремий маєток. За 10 і 11 статею гетьман повинен здійснювати нагляд за діяльність адміністративних органів , затверджувати вибір полковників і урядовців , не допускати зловживань владою ,звільняти від податківі повинностей козацьких удів , сиріт і деякі інші категорії населення.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано протектором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним запорізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його булаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію лівобережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підписання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відкладаються у далеку перспективу.