
- •1.Поява людини й первісних форм життя на території України.Трипільська культура.
- •3.Східні словяни
- •5.Політичний і суспільний устрій Русі
- •7.Місце і значення Київської Русі в історії Укріїни
- •8.Причини і наслідки занепаду Киїівської Русі
- •9.Формування Галицько-Волинського Князівства.
- •10.Діяльність князів Романа і Данила.
- •12.Українські землі у складі іноземних держав
- •13.Політичний лад і економічний розвиток українських земель в литовську добу.
- •14.Духовне життя,культура України за Литовської доби.
- •15.Кревська унія
- •16.Українські землі в складі Речі Посполитої.Люблінська унія.
- •17.Соц економічний розвиток україни в 16-17 ст
- •18.Берестейська унія
- •9.Загарбання турками і татарами Південної України
- •20.Виникнення українського козацтва
- •21.Заснування й основні етапи історії запорізської Січі
- •22.Військово адміністративний устрій Січі
- •23.Козацтво у другій половині 16-першій половині 17 ст
- •25.Культурне життя україни 16-17 ст
- •26.Причини і основні етапи визвольної війни укр. Народу проти Польщі
- •27.Зборівський договір
- •24.Козацько-селянські повстання 16-першої третини 17 ст
- •28.Битва під Берестечком.Укладення Білоцерківського мирного договору.
- •29.Переяславська Рада 1654 року.
- •30.Березневі статті 1654
- •32.Україна за часів Руїни
- •31.Дипломатична діяльність Богдана Хмельницького
- •33.Соціально-економічна та політична ситуація на Правобережній та Лівобережній Україні
- •34.Відновлення козацтва на правобережній україні 80х років 17 ст.Семен Палій
- •36.Гетьманщина на початку 18 ст.Іван Мазепа
- •38.Пилип Орлик.Конституція.
- •39.Соціально-економічний розвиток лівобережної та Слобідської України у 18 ст. Юридичне оформлення кріпосного права.
- •42.Політичне становище і соціально-економічний розвиток східноукраїнських земель у 19 ст. Колоніальна політика царизму щодо України.
- •43.Декабристський рух в Україні.
- •46.Суспільно-політичний рух в західноукраїнських землях в першій половині 19 ст. Гурток ,,Руська Трійця,,
- •44.Відродження української національної свідомості в 19 ст.Кирило-мефодіївське братство.
- •45.Політика Австрійської монархії на західноукраїнських землях в кінці 18 - першій половині 19ст.
- •47.Реформи в Російській імперії в 60 - 70-х рр. 19 ст. Та впровадження на Україні
- •48.Український соціально-політичний рух у другій половині 19 ст.
- •50.Соціально-економічний розвиток українських земель в другій половині 19 - на початку 20 ст
- •51.Активізація національного руху в україні на початку 20 століття
- •52.Українські політичні партії на початку 20 ст., їх програми, стратегія, тактика
- •53.Україна в роки першої світової війни
- •54.Політичне становище в Україні після повалення царського режиму. Організація і діяльність Центральної ради. Проголошення Української Народної Республіки
- •55.Гетьманський переворот. Павло Скоропадський. Гетьманський уряд та його політика
- •56.Кінець гетьманату, утворення уряду Директорії та його діяльність
- •57.Зовнішня політика унр. Берестейській договір та його наслідки
- •60.Варшавський договір спільні бойові дії польських і українських військ проти червоної армії
- •61. Ризький договір 1921 р. Та його наслідки для України
- •62.Відновлення радянської влади в Україні в 1919р. Селянсько-повстанський рух
- •63.Перехід до нової економічної політики та її здійснення в Україні
- •64.Утворення срср. Статус України в складі Радянського союзу
- •66.Унаїнський націонал-комунізм
- •69.Суспільно-політичне життя українського народу в 1920-1930 роки
- •70.Соціально-економічний та політичний розвиток західноукраїнських земель в 1920-1930 роки
- •67.Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки
- •71. Заснування організації українських націоналістів оун. Розкол в оун. А.Мельник, с.Бандера
- •72.Українське питання в міжнародних стосунках напередодні Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа і українські землі.
- •73.Напад німецьких війсь на срср.Оборонні бої
- •74.Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Радянський партизанський рух і більшовицьке підпілля
- •79.Операція Вісла
- •76.Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Політичні наслідки Другої світової війни та українське питання
- •77.Україна після 2 с.В.. Перехід до мирного будівництва
- •78.Повоєнний сталінський режим в Україні, репресії 40-50 рр.
- •80.Розвиток економіки урср в 50 - 60 роках
- •81.Викриття культу особи Сталіна. Демократизація суспільно-політичного життя в Україні в другій половині 50-х на початку 60-х рр. Та їх суперечливий характер
- •82.Наростання кризових явищ у соціально-економічному, політичному та культурному житті (друга половина 60-х - середина 80-х років).
- •83.Національне питання в Радянській Україні в 60-х першій половині 80-х років. Дисидентський рух і його придушення
- •84.Курс на перебудову: плани та реальності його здійснення в Україні
- •85.Проголошення незалежності України. Розпад срср
- •86.Суперечності в політичному і соціально-економічному розвитку України в умовах незалежності
- •89.Зовнішньополітичні процеси незалежної України
- •90.Громадсько-політичне життя України на сучасному етапі
31.Дипломатична діяльність Богдана Хмельницького
Від перших місяців Національно-визвольної війни Богдан Хмельницький зосередив особливу увагу на дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької України, прагнув дипломатичного визнання Гетьманщини європейськими державами. Задля успішної боротьби проти Польщі, що була однією з наймогутніших країн тогочасної Європи, уряд Хмельницького мусив перешкодити польським дипломатам у створенні антиукраїнської коаліції, і навпаки створити антипольську коаліцію. З цією метою наприкінці лютого — на початку березня 1648 р. було укладено військово-політичний союз із Кримським ханством та його васалами — ногайськими ордами. Уряд зумів уникнути загострення відносин із Московією і домовився з протестантською Трансільванією про погодження спільних воєнних дій проти Польщі. Молдавського господаря примусили відмовитися від здійснення ворожої щодо України політики. Було встановлено дружні відносини з Валахією, католицькою Венецією, розпочато пошуки способів порозуміння зі Швецією. Особливе місце посідали відносини з Туреччиною. Було укладено українсько-турецьку угоду (1649 p.), що надавала українським купцям право вільного плавання Чорним морем і право безмитної торгівлі в портах Османської імперії. Отже, завдяки активній зовнішній політиці гетьманський уряд спромігся зміцнити позиції України в світі.
33.Соціально-економічна та політична ситуація на Правобережній та Лівобережній Україні
Руїна — період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом.
Деякі історики (наприклад, М. Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів — ставлеників Москви (Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича) й обмежують хронологічно 1663—1687 та територіально — Лівобережною Україною. Інші історики (наприклад, Б. Крупницький) вважали, що Руїна відносилась як до Ліво-, так і до Правобережжя і тривала від смерті Богдана Хмельницького до початку правління Івана Мазепи — 1657—1687.
Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці: (І. Брюховецький, М. Ханенко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, С. Опара, І. Сірко, Я. Сомко, П. Суховій, П. Тетеря). Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду: І. Виговський, П. Дорошенко.
34.Відновлення козацтва на правобережній україні 80х років 17 ст.Семен Палій
Усі спроби польського уряду залюднити територію Правобережної України, яка спустіла від кровопролитних воєн та втечі населення, були марними: люди не вірили полякам. Тоді 1685 року новий польський король Ян Собеський, який добре знав козаків, вирішив для досягнення своєї мети поновити козаччину. Були створені чотири полки. Богуславський полк, Корсунський, Брацлавський, Білоцерківський (Семен Палій). Найвидатнішим серед полковників був Семен Палій. Паліївщина Від Правобережного Полісся до «Дикого поля» мешканці міст і селищ визнавали владу С. Палія і «покозачувалися». Ця територія, яку називають «Паліївщиною», дуже приваблювала переселенців з Польщі, Молдови, Лівобережжя насамперед тим, що вони там могли безпечно жити й працювати. С. Палій боронив своїх людей як від зовнішніх ворогів, так і від панів. Своєю політикою керманич Правобережжя «руйнував економічну базу польського панування в Україні». Найбільше потерпала польська шляхта, яка те й робила, що вчиняла наїзди, руйнуючи села та вбиваючи селян. Магнати навіть зробили спробу ув'язнити С. Палія, та з допомогою козаків йому пощастило звільнитися. Польський уряд змушений був крізь пальці дивитися на всі витівки С. Палія й не вживав ніяких заходів, щоб його приборкати, бо поки український полковник був потрібен для захисту Речі Посполитої від турків та кримчаків. Адже С. Палій кілька разів разом з лівобережними полками здійснив успішні походи на турецько-татарські фортеці. С. Палій прагнув використати для об'єднання Лівобережної та Правобережної України й спільно скинути польське ярмо. З цього приводу він писав листи й І. Мазепі, і воєводі Ромадановському — та марно. Царський уряд напередодні війни зі Швецією не бажав псувати стосунки з Польщею (союзницею), тому С. Палієві могли запропонувати тільки особистий захист. Ситуація кардинально змінилася не на користь Палія після підписання Карловицького мирного договору. Польському урядові більше не потрібні були козаки, і 1699 року сейм ухвалив скасувати полки на Правобережжі. Звичайно, такий наказ викликав невдоволення козацьких полковників, козаків та народних мас, а в С. Палія — справжній опір. Народні повстання проти Польщі. У вересні 1700 року Палієва армія відбила наступ 4-тис. польської армії з гарматами на Фастів. Розуміючи, що власних сил замало, С. Палій звертається за допомогою до запорожців та І. Мазепи. Тим часом спалахнули селянські повстання на Поділлі, Брацлавщині, південній Київщині, приєднатися до С. Палія виявили бажання багато козаків Лівобережжя, а також Запоріжжя. У цей час російські війська зазнали перших поразок від шведів і це робило реальнішою можливість об'єднати правий і лівий береги Дніпра. Про цю нагоду й говорив С. Палій у черговому зверненні до І. Мазепи. Гетьман не поспішав відгукуватися, оскільки відверто побоювався вельми популярного в народі фастівського полковника С. Палія. Більше того, царський уряд разом з І. Мазепою вимагали припинення боротьби й повстань. Тим часом поляки почали перемагати. Зазнав поразки Самусь на Брацлавщині, узяли в полон і замордували Абазина в Ладижині, населення потерпало від жорстоких каральних дій уряду. Поки Польща була союзником Росії, Петро І не дозволяв І. Мазепі вести воєнні дії на Правобережжі. Після посилення в Речі Посполитій влади шведського ставленика Станіслава Лещинського, російський цар дав згоду на похід українського війська на Правобережжя. Після свого утвердження на Правобережжі, І. Мазепа став розглядати С. Палія як небезпечного конкурента. Полковника запросили до табору гетьмана начебто для переговорів, де потім і заарештували. За згодою Петра І його закували в кайдани й відправили до Сибіру. Польща, яка була знесилена війною зі шведами, не могла й далі боротися за Правобережну Україну. Цим скористався І. Мазепа, об'єднавши українські землі під своєю булавою, хоч і на нетривалий час.